"Патріотизм" головного мозку

У їх європейському світогляді будь-яка дія має бути зрозумілою і наповненою сенсом. Вони щиро намагаються зрозуміти...

Курйозний випадок в російській столиці: робочі пофарбували "Москву" у кольори українського прапора

А я щиро не можу відповісти... Вірніше можу, але ця відповідь буде не патріотичною. Тому що містить мат відчаю на адресу братів по державі.

Тому я брешу.
Опустивши очі, я відповідаю боязко: "Ми демонструємо патріотизм. Це наша захисна реакція на соціально-політичні події".
І швидко переводжу розмову на іншу тему.

Мені соромно, оскільки адекватної відповіді немає.

Я питала співвітчизників: "Навіщо?".
Реакція - здивування і лють, начебто, не розуміння очевидного, я питаю про сенс сонячних променів.

Патріоти гордо відповідають: "Тому що я люблю Україну".

Я продовжую: "Ти продаєш льодяник жовто-синього кольору. Ти даєш привід для стьобу над об'єктом любові, а не привід для захоплення".

На наступне питання: "Як жовто-синій льодяник впливає на любов до України?". Вони посилають мене до "мого" Путіна, ФСБ, Януковичу і іноді Курченко. Іноді до всіх відразу. Залежно від об'єкта ненависті відправника.

Тому доводиться шукати відповіді самостійно.

Мої роздуми "на тему".

"Хочемо бути, а не здаватися", але поки лише "занадто виду". Здаємося самим собі.

Інші нам не вірять. Ми цікаві лише як "епізод з життя дикунів в центрі Європи" в сюжеті вечірніх європейських новин. Тому що інші зайняті своїм персональним "бути".

Так от, пам'ятайте провінційних дівчат? Тих, які щойно потрапили в мегаполіс.

Вони обвішані шиком, блиском, красою. Вони впливають на соціум гучністю мовлення, а не її грамотністю; яскравим макіяжем, а не здоровою шкірою; штучним збільшенням частин тіла, а не природним розвитком продуктивності мозку.

Ними рухає відчайдушне бажання продемонструвати власну красу.

Досвідчений житель мегаполісу визначає таких чітко - "провінція".

Ще приклад. Чоловіки, які пафосно, голосно, всюди хваляться впливовими зв'язками і грошима. Дорожнечею своїх жінок та спектром послуг, які жінки їм дають.

Реальні власники зв'язків і капіталу таких хвастунів споглядають з іронією. Тому що це або брехня, або короткочасна правда.

Таких хвостунов розводять як лохів. Треба лише зробити вигляд, що ти їм віриш і дати можливість продемонструвати понти.

Обидва приклади - це невпевненість в собі і те саме "здаватися, а не бути". Ось так і патріоти демонструють патріотизм, спотворюючи міста і нівелюючи цінність державної символіки.

Україна топить свої комплекси в пафосній демонстрації патріотизму, який за фактом - провінційні понти. Понти, які викликають у не провінціалів лише подив і посмішку.

Справжня велич як і справжній патріотизм не вимагає гучності. Тому, що вимагає концентрації зусиль на роботі, а гучний звук і зайві рухи - перешкода.

Велич і гідність - в дбайливому поводженні з цінностями. Як парадна форма.

Решта - самообман. Токсичне сп'яніння патріотизмом.

Якщо чесно, мені набридло.
Хочу пишатися, а не брехати.