Сестра загиблого під Шахтарськом десантника: "Я обіцяла, що до дня народження поверну Льошу додому, і я це зробила"

Дивлячись на цю невисоку худеньку дівчину, важко - майже неможливо зрозуміти, як вона змогла винести цю ношу. Будь на її місці інша - давно б опустила руки, закрилася в собі, розлютилася на весь білий світ. Інша, але не Тетяна Сєдова. Це вона перша з родичів упізнала на страшному відео з підбитим під Шахтарському БТРом обпечене тіло молодшого брата Олексія. Це вона розшукала його товариша по службі, який потрапив у полон і під дулами автоматів "ДНРовців" був змушений закопувати в одній могилі тіла загиблих товаришів по службі. Це вона писала в СБУ, пов'язувалася з воєнкомом, тримала зв'язок з волонтерами. Заради однієї мети - повернути тіло брата на рідну землю і поховати його як Героя. І вона таки виконала дану собі обіцянку привезти Олексія додому до його дня народження. 17 жовтня хлопцеві виповнилося б 24 роки, 10 жовтня його тіло привезли до Дніпропетровська.

"Я знала, що він не повернеться"

Олексій був єдиним сином у багатодітній родині. Після чотирьох дочок з "молодшеньким" носилися все, але самі тісні відносини у нього були з старшою сестрою Танею, яка опікала його як мама. Коли Льошу в березні мобілізували, вона не стала його відмовляти. А прийшовши в перше звільнення, саме їй брат поставив питання: чи потрібно йому знову повертатися на війну? Таня відповіла, що тільки йому робити цей вибір. І, почувши його тверде рішення продовжувати воювати, мовчки дістала "заначку" - на берці і форму.

- Адже Я ще тоді, в липні, коли Льоша повертався в зону АТО з другої відпустки, знала, що більше не побачу його живим, - зізнається Таня через два дні після похорону. - Він вийшов від мене і забув телефон, повернувся, потім знову вийшов і забув гаманець, знову повернувся. А потім я набрала його, кажу: ти хоч мені рукою на прощання помахай. Льошка махав мені, а в голові стукотіло - він не повернеться...

Так і сталося. 31 липня під Шахтарськом прихильники "ДНР" розгромили колону українських Бтрів з десантниками 25-ї бригади ВДВ. Майже відразу в інтернеті з'явилося страшне відео з тілами загиблих, зняте "ДНРовцами". А слідом за ним інше відео, де полонений десантник Вадим Коваленко ховає своїх товаришів по службі, називаючи прізвища двох із них - Сєдов і Федоряка. Тоді Таня і поставила перед собою мету - допомогти витягти Вадима з полону, щоб дізнатися, де похований брат.

Вадим назвав координати могили

Два з половиною місяці вона крок за кроком йшла до цієї мети - дзвонила, оббивала пороги. В результаті доля вивела її на вже звільненого з полону Вадима. Таня поїхала до нього в Полтавську область - подякувати і розпитати про брата.

- На початку вересня на зв'язок зі мною вийшли родичі загиблого Петра Федоряки. В одній могилі з них були поховані Льоша і ще п'ятеро бійців, - розповідає Таня. - Вони теж шукали можливості, щоб забрати тіло. А Вадим вже на той момент залишив усі пояснення і "координати" могили. Всі ми відправили документи в СБУ і здали разом з мамою аналіз ДНК.

17 вересня один Федорякин - Роман Тані повідомив, що є можливість забрати тіла рідних, а ще через два дні вона дізналася, що до пошуків поховання підключилася волонтерська група.

- 10 жовтня мені подзвонили і сказали, що в Дніпропетровськ доставлено вісім тел. Я відразу відчула: Льошка серед них, - каже Таня.

Тату як доказ

Таня зізнається, що перед упізнанням в голові постійно крутилася думка про Лешино татуювання: кілька зігнутих плетінь у формі овалу і напис китайськими ієрогліфами. Тіла брата вона не бачила - впізнання проходило з фотографій вцілілих частин. Тому першим ділом попросила показати фото тої частині лівої руки, де було татуювання, а побачивши, ледве стримала крик: так, це саме вона! Татуювання, з-за якого братика не взяли в ВДВ, куди він так хотів, але яка не стала перешкодою для служба в АТО у складі 25-ої бригади.

18 жовтня Олексія Сєдова поховали на Краснопільському кладовищі на Алеї Слави, яка була відкрита для поховання загиблих у зоні АТО героїв. Попрощатися з ним прийшли весь двір, знайомі, однокласники. Навіть дворова собака, яка, за словами Тані, жодного разу не покидала своє "насиджене" місце, весь час крутилася біля труни. А Льоша обіцяв, що коли повернеться, обов'язково заведе собі маленького друга: собаку чи кота. Таня виконала це бажання замість нього: купила кошеня.