Бойовик "ДНР": народу я раджу звалювати. Гуманітарка приходить для нас

Вчора наш начальник відділу попросив підвезти до лікарні Калініна, там його родичу робили операцію на серці. Поїздка виявилася багатою на враження.

Спочатку, ще по дорозі, я дізнався, що в Калініна (найбільший медичний центр Донецька - ред.) залишився єдиний судинний хірург. Що за операцію там запросили 45 тисяч гривень. Дорожнечу заходу пояснили тим, що у них для населення немає ні засобів, ні матеріалів. Все тільки для поранених "ополченців". Після тривалих дебатів викотили список. У ньому 100 пар рукавичок, 300 систем, 2 мішка вати і 50 пакетів бинтів. Крім того, ліки, кров, і інше, інше.

Дружина мого колеги жінка пробивна і дійшла до керівництва "ДНР". На 2 тисячі їм допомогли ватою і бинтами. 20 тисяч підкинув фонд Ріната Ахметова. Всього заходу обійшлося в 25 тисяч гривень.

Медики були незадоволені, але операцію зробили. Все пройшло вдало.

Ще на під'їзді до лікарні в очі впало велика кількість автомашин з включеною аварійкою і без номерів. Так їздять представники нової влади. Їздять без правил і яких-небудь понять про дорожній рух.

Ми примостилися на стоянці за територією і пішли до хірургічного корпусу.

Там машин виявилося ще більше. Ще більше було і людей зі зброєю, які вивантажували ящики з гуманітаркою, поранених і чорні целофанові пакети характерних обрисів.

У реанімації теж нудьгувати не довелося. Снували медсестри з каталками і бігали лікарі.

Поки колега розмовляв з ескулапами, я присів на лавочку поруч з людиною у військовій формі і купою нагород на грудях. Погон не бачив, їх приховував накинутий білий халат.

- А у вас тут хто? - поцікавився я.

- Товариш.

- Сильно зачепило?

- Нормально. Слава Богу, що операція пройшла вдало.

- Слава Богу.

Ми трохи помовчали.
- Я дивлюся, ви людина при званні. Надовго у нас цей бардак? - Не витримав я.
Він окинув мене уважним поглядом і, мабуть не знайшовши нічого підозрілого в моїй зовнішності, заговорив:
- Надовго. Роки на три-чотири.
- Але, тут же нічого живого за три роки не залишиться.
- Ми тут тимчасово. Потеплішає - далі підемо. Наша мета Київ.
- Серйозні плани
- Звичайно... Якби місцеві нам допомагали, то ми б до Нового року дійшли.
- А що, не допомагають?
- Вони тільки на блокпостах стоять і в місті чергують, а воюємо ми.
- Росіяни.
- Звичайно. Хіба не зрозуміло?
- Зрозуміло. Значить, народу залишається тільки на гуманітарку сподіватися.
- Народу я б порадив звалювати. Гуманітарка приходить для нас. Спочатку ми пробували частину з неї місцевим передавати для роздачі особливо нужденним, але ті дуже швидко зметикували, що простіше вкрасти.
У дверях реанімації з'явився доктор і покликав мого співрозмовника.
Через деякий час з'явився і колега.
Назад ми їхали мовчки.

Керівник прес-служби Південного регіонального центру МНС Росії Марина Костюкова заявила, що 12 грудня на пункти пропуску "Матвєєв Курган" і Донецьк, що в Ростовській області, прибув дев'ятий "гумконвой з Росії для "жителів Донбасу".