Рік війни 2014-й: яким він був у Донецьку (відео)

Мабуть кожен донеччанин, втім, як і всі українці, в новорічну ніч зітхнуть з полегшенням: страшний 2014 рік, нарешті, закінчується. Хочеться вірити, що попереду – тільки мирні спокійні дні. Але забути ці 365 днів не зможе жоден житель колись мільйонного Донецька, аткож сотні матерів, дружин, дітей-сиріт, які втратили на війні своїх рідних і назавжди отримали покалічені долі. Яким був 2014-й – рік війни?

СІЧЕНЬ

У Києві палахкотів Майдан. Точніше, він був уже у фазі мирного стояння, і ніщо не віщувало кривавої розв'язки. Президент України Віктор Янукович зберігав мовчання, було абсолютно незрозуміло, а що буде надалі. У Донецьку на новий рік місцева влада будувала грандіозні плани: наприклад, закінчити об'їзну дорогу навколо міста і замкнути шахтарську столицю в дорожнє кільце. Відреставрувати Будинок Юза, Південний автовокзал і ЦУМ. Або почати-таки розвідку родовищ сланцевого газу на півночі Донецької області. До речі, сланцевий газ незабаром буде ще не раз спливати як одна з причин збройного конфлікту на сході України. Поки ж регіон ще мріє про супертрасу для чемпіонату світу з мотокросу в Димитрові і про нову школу міжнародного зразка – Григорівську, яка ось-ось буде добудована в Куйбишевському районі.

При цьому в Донецьку є свій Євромайдан. Він нечисленний, але збирається майже щодня біля пам'ятника Шевченку. Разом з учасниками Автомайдану, що приєдналися до них, українські патріоти 19 січня збиралися проїхатися до будинку Людмили Янукович у селище Калінкіне, однак дорогу їм перекрили опоненти. Тоді справа обмежилася словесним конфліктом, а в наступні дні доходило і до рукоприкладства. 19 січня можна вважати днем зародження збройного протистояння на Донбасі. Влада посилила охорону своїх будівель в очікуванні приїзду "700 правосеків", як передали чутки.

ЛЮТИЙ

У лютому донеччани співчували розстріляним міліціонерам у Ленінському районі, підписували петицію проти проведення свята горілки в парку Щербакова, а фанати ФК "Шахтар" сумували за бразильським футболістом Майконом, який загинув унаслідок ДТП на слизькій дорозі. Потім увагу жителів Донецька привернув курс долара, який подолав психологічний (на той момент) бар'єр у 9 гривень і змусив донеччан понервувати.

15 лютого французький легкоатлет Рене Лавілленьє встановив новий світовий рекорд у стрибках з жердиною під час щорічного турніру "Зірки жердини", який проходив у Донецьку. Французу підкорилася висота 6 метрів 16 сантиметрів, і Лавілленьє взяв її з першої спроби. Попередній світовий рекорд був встановлений донеччанином Сергієм Бубкою 21 лютого 1993 року і дорівнював показнику 6,15 метра.

У лютому ж Донецьк пізнав на власному досвіді, що таке "блокпост". Кілька блокпостів, що складаються з працівників ДПС Донецька, озброєних автоматами Калашникова, і працівників обласної міліції розташувалися майже на всіх основних автомагістралях, що ведуть до Донецька – з боку Ясинуватої, Пісок, Маріуполя, Красноармійська. Перешкода стала на шляху і президента України Віктора Януковича, який намагався вилетіти з донецького аеропорту чартерним рейсом без документів. Також було відмовлено у пропуску громадянам Пшонці та Клименку, які до того ж чинили опір прикордонникам.

А 28 лютого на сцені донецького політикуму з'явилася постать Павла Губарєва, який, називаючи себе командиром якогось "Народного ополчення Донбасу", висунув ультиматум міській і обласній владі – або йдуть, або виконують його різного роду політичні вимоги, на що було отримано категоричну відмову.

БЕРЕЗЕНЬ

Весна почалася з першого проросійського мітингу в Донецьку. Із флагштока біля будівлі ДонОДА було знято прапор України і вивішено російський триколор. Наступного дня в Донецькій області з'явився новий губернатор – бізнесмен Сергій Тарута, котрий змінив Андрія Шишацького. 3 березня склав із себе повноваження і глава облради Андрій Федорук. Відразу після цих подій розпочався перший штурм будівлі Донецької облдержадміністрації мітингуючими проросійськими активістами. Учасники акції при повному потуранні міліції подолали огорожу й увірвалися у внутрішній двір ДонОДА, прорвалися на перший поверх обладміністрації. В будівлі, де сходові прольоти були зашиті металевими листами, а ліфти відключені, в заручниках у збройних загарбників опинилися більше 50 людей – журналістів і депутатів. Через кілька годин представників ЗМІ відпустили, а депутатів змусили написати заяви про складання повноважень. Загарбники залишилися в будівлі, але 5 березня після повідомлення про вибуховий пристрій у сесійній залі рятувальники евакуювали всіх новоприбулих мешканців ДонОДА.

Одночасно з цим у Донецьку проходили проукраїнські мітинги, в яких брали участь до 10 тисяч осіб. На площі Леніна мітинг закінчився масовою бійкою за участю проросійських опонентів. Наступного дня "народний губернатор Донбасу" Павло Губарєв був затриманий СБУ і відправлений у київське СІЗО. Натовп прихильників намагався його відбити, розвертаючи руками тролейбуси, але безрезультатно. А 13 березня в результаті кривавого побоїща на мітингу за єдність України загинули дві людини. Один із загиблих – активіст обласної організації ВО "Свобода" Дмитро Чернявський.

15-16 березня у місті пройшли мітинги на підтримку референдуму про відокремлення Криму від України. Після завершення мітингів озброєний натовп штурмував будівлю СБУ в Донецькій області та обласну прокуратуру.

КВІТЕНЬ

Після чергового мітингу на площі Леніна протестувальники в масках знову штурмували Донецьку облдержадміністрацію. Близько 50 мітингувальників у масках виривали у правоохоронців щити, каски і кийки, в них летіли пляшки, також пляшками і камінням розбили скло в ОДА. Люди вимагали звільнити "народного губернатора" Павла Губарєва і призначити дату референдуму про статус Донецької області. Після захоплення входи в будівлю були завалені мішками з піском і заставлені колючим дротом. У той же день у Луганську подібним чином було захоплено будівлю обласної СБУ, а в ніч на 7-е квітня – і приміщення Служби безпеки у Донецькій області. Перше, що цікавило загарбників – збройові кімнати.

Вдень у захопленій Донецькій ОДА було оголошено про створення так званої "Донецької народної республіки". Під звуки гімну Росії мітингувальники спустили з флагштока біля Донецької ОДА прапор Донецької області і замість нього підняли прапор "ДНР". Також проросійські активісти призначили дату референдуму про долю Донбасу на 11 травня. Лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко, яка приїхала, заявила, що ніякого референдуму не буде. Через кілька днів мітингувальники знову захопили і розгромили будівлю прокуратури, а також будівлю обласного управління МВС.

У квітні в Донецьку знову почали мовлення російські канали, заборонені судом до трансляції ще в березні. Також до них "указом народного комітету "ДНР" були додані "Росія 24" і "ЛайфНьюз".

16 квітня Донецьк уперше почув прізвище Захарченко. Під його керівництвом у будівлю міськради увійшли озброєні люди з пов'язками "Оплот" і, за їхніми словами, взяли будівлю під охорону. "Ми прийшли в міськраду з вимогою референдуму. Ми хочемо, щоб народ сам вибрав собі владу. Ми за федералізацію. І референдум однозначно буде. Ми не віримо Партії регіонів, єдиний легітимний орган влади в Україні – Верховна Рада", – заявив тоді Олександр Захарченко. А наприкінці місяця від засилля бойовиків силами спецназу МВС України було звільнено перше місто в Донецькій області – Святогірськ.

ТРАВЕНЬ

Першотравнева демонстрація переросла в чергове захоплення обласної прокуратури, де обома сторонами конфлікту – проросійськими активістами та співробітниками МВС, які охороняли будівлю, було застосовано зброю: кийки, гумові кулі, сльозогінний газ. Сепаратисти роззброїли міліціонерів і зайняли будівлю.

Донецький аеропорт 6 травня припинив приймати і відправляти рейси в усі міста за розпорядженням Державіаслужби України. Заборона була пов'язана із загостренням конфліктної ситуації на Південному Сході України і наявністю у деяких мешканців, зокрема, захопленого сепаратистами Слов'янська, ПЗРК, що загрожували безпеці пасажирських авіаперельотів. У цей же день із СІЗО був випущений Павло Губарєв, якого обміняли на трьох співробітників підрозділу "Альфа".

11 травня відбувся обіцяний бойовиками референдум, на якому належало відповісти на питання: "Чи підтримуєте ви незалежність ДНР?". На виборчих дільницях знаходилося як мінімум по двоє озброєних бойовиків, до середини дня на дільницях не було жодної людини. Підсумки голосування були оголошені з блискавичною швидкістю. Втім, це не здивувало. На референдумі можна було голосувати по декілька разів, за чужими паспортами, а бюлетені взагалі було віддруковані на принтері. Так що наспіх оголошені результати, де переважна більшість донеччан висловилася за "ДНР", мали ту ж ступінь вірогідності, що і списки виборців, складені нашвидкуруч. Після референдуму "республіки" з'явився прем'єр-міністр – ним став піарник з Москви Олександр Бородай.

З 20 травня на Донбасі стартувала ініційована президентом СКМ Рінатом Ахметовим акція "Голос Донбасу": попереджувальний протест-мітинг проти дестабілізації ситуації в регіоні проти насильства і хаосу, бандитизму і мародерства. Щодня о 12.00 підприємства області припиняли роботу і включали гудок на 5 хвилин, у храмах дзвони били на сполох, а автомобілісти сигналили. 25 травня в Україні відбулися позачергові вибори Президента, на яких проголосувало трохи більше 15% донбаських виборців, а 26 травня в аеропорту Донецька розпочався активний бій. Бойовики увірвалися на територію аеропорту і зажадали, щоб українські військові, які охороняють аеродром, покинули територію аеропорту. О 13.00 закінчився ультиматум прихильникам так званої "ДНР", які зайняли термінал аеропорту, після чого українські силовики почали активну фазу Антитерористичної операції (АТО). По терміналу аеропорту відпрацювали Су-25 і Міг-29, вертольоти Мі-8 і Мі-24 висадили десант. Аеродром був зачищений. Проте внаслідок боїв у Донецьку загинули двоє людей у районі залізничного вокзалу.

ЧЕРВЕНЬ

Донеччани вже почали відчувати, як це – жити під контролем бойовиків. Почали закривати магазини і банки, почалися перебої з виплатами пенсій і допомоги, зі страшною швидкістю рідшали ряди автомобілів на міських дорогах – хтось ховав своїх "залізних коней" від конфіскації бойовиками, а хтось не встиг. Жителі Слов'янська, Краматорська, Красного Лиману та інших міст півночі області жили під постійними обстрілами, тому потоки вимушених переселенців з регіону збільшувалися з кожним днем. У середовищі самих бойовиків почалися перші конфлікти за перерозподіл сфер впливу. Також на початку червня в центрі міста був застрелений помічник одного з лідерів самопроголошеної "ДНР" Дениса Пушиліна, а незабаром на стоянці біля ОДА вибухнув начинений вибухівкою автомобіль, коли поруч проїжджав кортеж самого Пушиліна. Вибух було чути навіть у віддалених куточках Донецька, тоді загинули чотири охоронці лідера бойовиків.

13 червня від бойовиків був звільнений Маріуполь. Українські війська почали наступ о 4-й годині ранку, на допомогу військовим прийшла місцева міліція. Було затримано більше 30 бойовиків, жертв серед місцевого населення і в рядах силовиків не було. Військові встановили в центрі міста український прапор.

На початку літа стало зрозуміло, що на сході кордон України і Росії не на замку, а з величезною діркою. Так, із Таганрога і Ростова через кордон почали перетинати паливозаправники, гармати, БТРи, а також російські танки.

ЛИПЕНЬ

У липні бойовики намагалися домовитися з Україною, Росією і ОБСЄ, навіть натякали на те, що готові скласти зброю. Однак 5 липня вони просто покинули Слов'янськ, Артемівськ і Краматорськ – до міста увійшла українська армія. Колона бойовиків під проводом "міністра оборони ДНР", росіянина Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) разом з технікою безперешкодно пройшла до Донецька і розосередилася в шахтарській столиці.

А 17 липня сталася жахлива трагедія – пасажирський літак "Боїнг-777", який прямував із Амстердама в Куала-Лумпур, був збитий на території України за 50 км від кордону з Росією, неподалік від села Грабове в Шахтарському районі Донецької області. Загинули 283 пасажири і 15 членів екіпажу. Бойовики відразу ж повідомили, що нібито знищили український АН-26, про що поспішили відрапортувати російські ЗМІ. Літак був збитий імовірно із зенітного комплексу "Бук" на висоті 10 000 метрів. За свідченням очевидців, ракета була випущена з установки приблизно в районі міста Сніжне, яке знаходиться під контролем бойовиків. Раніше Державіаслужба України закрила повітряний простір над зоною бойових дій до висоти 7 900 метрів. Досі всі обставини трагедії не встановлені, як і не названі її винуватці.

До речі, 21 липня відбувся один з найбільших обстрілів Донецька. Снаряди долітали до центру міста й у шахтарській столиці раз у раз спалахували пожежі. Особливо постраждали райони, прилеглі до аеропорту.

СЕРПЕНЬ

Унаслідок масованих обстрілів Донецька в місті були пошкоджені або зруйновані не тільки житлові будинки, але і знакові будівлі – краєзнавчий музей, Палац молоді "Юність", Донецький міський молодіжний центр та ін. Особливо дісталося Київському району Донецька.

У День Незалежності України, 24 серпня, бойовики так званої "ДНР" під озброєною охороною провели по центру Донецька колону полонених українських вояків, у кількості близько 50 чоловік. Колона пройшла від Драмтеатру до готелю "Донбас Палас", після цього військовослужбовців посадили в автобус і відвезли. На показову процесію прийшли близько 100 жителів Донецька. Як повідомляють очевидці, кілька людей кидали у полонених борошно і кричали прокляття. Також у цей день на площі Леніна бойовики виставили розбиту техніку українських військових, серед якої були гаубиця, танк, БТР, вантажівка.

Також у серпні Донецьк майже на три доби залишився без води – розірвані снаряди пошкодили електропостачання Верхньокальміуської фільтрувальної станції, яка постачала в місто питну воду. Тоді городянам довелося дізнатися про розвезення води в автоцистернах і постояти в чергах за питною і технічною водою, а також у черговий раз відчути вдячність на адресу комунальних працівників Донецька і області.

ВЕРЕСЕНЬ

1 вересня в Донецьку не відкрилася жодна школа – усі школярі залишилися вдома на дистанційному навчанні. Навчальний рік почався рівно через місяць. Весь перший осінній місяць пройшов під звуки вибухів і щоденних обстрілів різних районів міста – Петровського, Київського, Куйбишевського. Сильний вибух пролунав 20 вересня на складах "Донецького казенного заводу хімічних виробів", його потужність склала майже 3000 тонн у тротиловому еквіваленті. Детонація боєприпасів виникла через потрапляння снаряда в склади заводу. Жертв вдалося уникнути завдяки зберіганню боєприпасів згідно з усіма нормами і технічною документацією, а також відсутності персоналу на території заводу. До речі, потужність 3000 тонн у тротиловому еквіваленті відповідає ядерному вибуху малої потужності. Дивним чином вибух збігся з прибуттям у цей район міста машин "гуманітарного конвою" з Росії. За твердженням бойовиків самопроголошеної "ДНР", у "конвої" були тільки продукти і предмети першої необхідності. Проте жителі Донецька засумнівалися в цьому, тому що мало хто отримав хоча б щось із цих "гумконвоїв". А ось той факт, що після кожного прибуття десятків фур із Росії у бойовиків з'являється зброя, боєприпаси і пальне, відзначили багато людей. "Гречка вибухнула" – гірко пожартував донеччани з приводу вибуху 20 вересня.

З 25 вересня Донецька залізниця (ДЗ) відновила рух пасажирських поїздів далекого прямування зі станції Донецьк, зокрема, на Севастополь. Правда, через два місяці стало відомо, що ця ініціатива цілком належить "міністерству транспорту" так званої "ДНР", і в українських верхах вже надійшов наказ поїзд скасувати.

ЖОВТЕНЬ

Опівдні 20 жовтня в Донецьку стався ще один потужний вибух, який було чути навіть у сусідніх містах, зокрема в Макіївці, Моспіному і Комсомольському, що за 50 км від шахтарської столиці. В одну мить над містом піднявся величезний стовп диму. Ударна хвиля була настільки потужною, що в багатьох будинках в радіусі 10 км посипалися шибки, а в деяких вікна вилетіли навіть з рамою. Травму отримав і "донецький діамант" – стадіон "Донбас Арена". Ударна хвиля пошкодила західну частину стадіону, що виходить на вулицю Челюскінців. У результаті були деформовані і зруйновані металеві конструкції споруди, розбиті шибки вітрин, пошкоджені комунікації. Епіцентром нещастя став "Донецький казенний завод хімічних виробів". З червня підприємство знаходиться під контролем так званої "ДНР". Як пізніше заявили в РНБО, причиною вибуху стала недбалість бойовиків. На заводі бандити зберігали боєприпаси та вибухівку, які здетонували.

30 жовтня в рамках свого візиту на підтримку самопроголошеної "ДНР" заслужений артист Росії Михайло Пореченков відкрив вогонь з бойової точки бандитів у донецькому аеропорту. Після того як відео, на якому стріляв актор, облетіло Інтернет, спалахнув гучний скандал. Україна розцінила стрілянину Пореченкова як злочин. І вже наступного дня Слідче управління МВС України порушило кримінальну справу відносно актора. Крім того, обурилися і журналісти. Оскільки актор надів каску і бронежилет з написом "Преса", він порушив головне правило для співробітників будь-яких ЗМІ -- не брати в руки зброю. Сам артист почав усе заперечувати. Він заявив, що кадри, на яких він стріляє з кулемета в донецькому аеропорту, були постановочними, а патрони – холостими. Також він сказав, що каску з написом "Преса" він одягнув не спеціально, а "тому що іншої під рукою не виявилося". Однак користувачі Інтернету, проаналізувавши двохвилинний відеоролик, заявили: кулемет – справжній, як і набої. Напрямок пострілів – у бік позицій українських військових.

ЛИСТОПАД

Останній місяць осені запам'ятався, насамперед, "псевдовиборами" 2 листопада. Жителям Донбасу пропонувалося два бюлетені: в одному були кандидатури т. зв. прем'єр-міністрів "республік", в іншому – перелік "партій". Схема голосування вражала уяву: волевиявлятися деенерівці дозволили громадянам на будь-якій ділянці, в будь-якому районі, навіть за копію власного паспорта, бюлетені були надруковані на звичайному принтері, без будь-якого захисту, а зіпсовані враховувалися як такі, що "проголосували". При цьому електорат бойовики заманювали як могли. Наприклад, у Донецьку поруч з дільницями влаштували ярмарки, де виборцям пропонували картоплю, цибулю, моркву і капусту оптом по 1 грн за кілограм. Вибори на Донбасі розкритикували більшість представників світової спільноти. А Президент України Петро Порошенко назвав їх фарсом, який проходить під дулами автоматів.

Відразу ж після закриття дільниць у Донецьку пролунали залпи і вибухи. Аж до перемир'я, 9 грудня, місто інтенсивно стало піддаватися артилерійським ударам з боку бойовиків. Справжньою трагедією обернувся черговий обстріл Куйбишевського району 5 листопада. Тоді обстрілів зазнала школа №63. Один зі снарядів впав на спортивний майданчик між навчальним закладом і Будинком культури імені Шевченка. У цей час там підлітки грали в футбол. На місці загинули 8-класник Данила Кузнєцов і 18-річний випускник школи Андрій Єлісєєв. Ще четверо хлопців у віці 11, 16, 17 років та 21 року були поранені. Всі витрати на лікування дітей взяв на себе Штаб Ріната Ахметова.

ГРУДЕНЬ

У середині грудня розмови про війну та обстріли серед донеччан відійшли на другий план. Для багатьох мирних жителів темою №1 стала зупинка Гуманітарного рейсу штабу Ріната Ахметова. 14 грудня 22 вантажівки, які перевозили 400 тонн продуктів, були зупинені на блокпосту батальйоном "Дніпро-1". Заступник командира батальйону Валентин Манько на своїй сторінці у "Фейсбук" написав, що бійці не будуть пропускати гуманітарну допомогу, "поки бойовики не звільнять військовополонених". Жителі багатьох міст, які знаходяться під контролем ворога, опинилися на межі голодної смерті. Через п'ять днів, після кількох спроб, а також перевірок, гуманітарну допомогу таки пропустили, і тисячі мирних жителів у зоні конфлікту змогли отримати життєво необхідні продуктові набори.

Тим часом, керівники так званої "ДНР" заявили про випуск власної валюти і навіть організували її презентацію. "Називається вона "рубль ДНР", а її представником у готівковому обігу виступає грошовий знак. Це точно так, як у Білорусі були "зайчики", в Україні – "купони". Ось такі рулони надруковані, метраж йде на кілометри. Потім відбувається нарізка", – заявив на презентації представник так званої "ДНР". При цьому самопроголошена влада "ДНР" настільки поспішала друкувати власну валюту, що допустила грубі неточності в оформленні "рубля". Наприклад, на купюрі номіналом 100 "розрахункових знаків" прописом значиться чомусь всього п'ятдесят.