Від миру до війни один крок: як закипав Донбас

Рік тому, 22 лютого, Україна залишилася без президента. Віктор Янукович втік після масових акцій протестів і жорстокого розстрілу десятків мітингувальників на Майдані. Втеча глави держава стала першим умовним пострілом у тій війні, яка охопить всього через три місяці весь схід України, приведе до влади на місцях бойовиків і перетворить Донбас на руїни, а його жителів – на заручників військового конфлікту.

Як розгойдувалася ситуація

Донбас почав закипати тоді ж, у лютому. Поки в решті частини України мітингувальники захоплювали будівлі обладміністрацій і вступали в сутичку з правоохоронцями, в Донецьку і в регіоні в цілому жителі "накачували" один одного чутками про 700 "правосеків", що їдуть в місто, які захоплять ОДА, знесуть пам'ятник Леніну і замість нього поставлять Бандеру, змусять усіх говорити українською навіть між собою і зведуть Гітлера в ранг героїв України. Приголомшені подіями в західній Україні, багато донеччан, не без допомоги російських ЗМІ, покірно вірили у все це і готувалися оборонятися. Будівлю ДонОДА спішно зашивали металевими листами, в місті з'явилися різні "загони самооборони", що патрулювали вулиці, а на околицях виникло нове для донеччан явище – блокпост. Кілька блокпостів, що складаються з працівників ДПС Донецька, озброєних автоматами Калашникова, і працівників обласної міліції розташувалися майже на всіх основних автомагістралях, що ведуть до Донецька – з боку Ясинуватої, Пісок, Маріуполя, Красноармійська. Разом з державтоінспекторами "службу" несли і якісь "активісти". Вони називали себе донеччанами, але в розмовах плутали "ДІБДР" і "ДАІ", "поребрик" і "бордюр", ставили невірний наголос у назвах міст Піски і Сніжне, а також дивним чином були незнайомі з містом.

Захоплення Донецької ОДА

"Правосеки" в Донецьк так і не приїхали, зате з'явилася промовиста фігура "Народного губернатора Донбасу" Павла Губарева, який очолив проросійські мітинги, що вирували в Донецьку в березні, квітні і травні і супроводжувалися захопленням будівель – ОДА, міліції, прокуратури, СБУ, банків і т.д. У квітні бойовики оголосили про створення так званих Донецькій і Луганській "народних республік" і під цими прапорами почали захоплювати міста і села. Опору вони не зустрічали. До певного моменту.

Аеропорт "Донецьк" і перші звуки війни

Теоретично момент настав у середині квітня, коли українські силовики і військові нарешті оголосили про початок антитерористичної операції на сході України. При цьому в Донецьку і Луганську 11 травня пройшов "референдум" про визнання незалежності так званих "ДНР/ЛНР". Жителі регіону, які п роголосували там, сіли перед телевізорами, де було російське телебачення, чекати приєднання до північного сусіда. Приєднання не відбулося, зате сталося 26 травня, і весь світ дізнався про битву в донецькому аеропорту. Нагадаємо, тоді бойовики увірвалися на територію аеропорту і зажадали, щоб українські військові, які охороняють аеродром, покинули територію. Українські силовики почали активну фазу військової операції з підключенням авіації: по терміналу аеропорту з засілими там бойовиками відпрацювали Су-25 і МіГ-29, вертольоти Мі-8 і Мі-24 висадили десант. Аеродром був зачищений, і з цього дня почався відлік 242 днів, протягом яких українські солдати, прозвані за витривалість "кіборгами", утримували термінал і споруди аеропорту аж до його повного руйнування в січні цього року...

Донецький аеропорт перетворився на руїни

Аеропорт "Донецька" був форпостом України і скалкою в оці бойовиків, які мали на оголошеній ними "території "ДНР" неконтрольовану площу. До липня аеропорт зберігав збройне мовчання, хоча донеччани вже дізналися, як звучить стрільба з міномета, автомата, гаубиці, на вустах у всіх були розповіді про САУ "Нона" – самохідну артилерійську установку, популярну зброю бойовиків в Слов'янську і Краматорську. Разом зі зброєю в Донецьк прийшли безробіття, масові виїзди жителів в інші регіони, закривалися банки і магазини. Бойовики, відчуваючи себе господарями, відбирали машини, викрадали людей з вулиць, вривалися в квартири. У народі дізналися про "підвали" в міських будівлях управлінь СБУ в Донецьку і Слов'янську, де містяться неугодні новій владі громадяни. А після того як 5 липня в Донецьк увійшла колона бойовиків і техніки зі Слов'янська і Краматорська під проводом росіянина Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), рідкісні ночі шахтарська столиця провела в тиші. Через кордони з Росією в Амвросіївському районі і в Луганській області з Таганрога і Ростова кордон почали перетинати паливозаправники, гармати, БТРи, а також російські танки. Артдуелі бойовиків з аеропортом почали звучати все частіше.

"Боїнг" в полях і жертви

17 липня в Донецькій області сталася жахлива трагедія: пасажирський літак "Боїнг-777", який прямував з Амстердама в Куала-Лумпур, був збитий на території України в Шахтарському районі неподалік від Тореза, в 50 км від кордону з Росією. Загинули 283 пасажири і 15 членів екіпажу. Бойовики відразу ж повідомили, що нібито знищили український АН-26, зі сміхом висловилися в соцмережах, мовляв, "збили український літак, он в полі валяється".

Після усвідомлення факту, що саме "валяється в полі", з жахом почали видаляти повідомлення, але було пізно. Літак був збитий імовірно з зенітного комплексу "Бук" на висоті 10 тисяч метрів. За свідченням очевидців, ракета була випущена з установки приблизно в районі місті Сніжне, яке знаходиться під контролем бойовиків. Пересування "Бука" зняли на відео очевидці – назад смертоносна зброя вже їхала без однієї ракети. Цікаво, що ще в травні Державіаслужба України закрила повітряний простір над зоною бойових дій. Досі всі обставини трагедії не встановлені, як і не названі її винуватці.

Обстріли Донбасу посилювалися. Напевно більшість донеччан вже зможуть по пам'яті відтворити дати найбільших обстрілів Донецька: 21 липня, 5 серпня, 14-15 вересня... 30 січня...

Обстріл Донецька 30 січня 2015 року

Снаряди долітали до центру міста, і в шахтарській столиці раз у раз спалахували пожежі. Особливо постраждали райони, прилеглі до аеропорту, втім, на початку 2015 року люди гинули під бомбардувань вже в різних районах Донецька, незалежно від їх відстані до колишніх повітряних воріт Донецька.

Будинки біля аеропорту

За час конфлікту в Донбасі, з квітня минулого року, за даними ООН, загинуло більше 5,6 тисяч мирних жителів. Правда, це офіційно підтверджені смерті, які не враховують громадаян, що не потрапили в статистику. З вересня по січень, з моменту підписання Мінських домовленостей, на Донбасі загинуло більше 150 мирних громадян. Тільки в одному Донецьку навіть після оголошення перемир'я з 15 лютого щодня під обстрілами гине одна-дві людини – це можуть бути як старі, так і діти. Точної цифри не дізнається ніхто. Смертоносні снаряди наздоганяють донеччан вдома і у дворі, на роботі і в школі, на спортивних майданчиках і тролейбусних зупинках, в автомобілях і магазинах. Передбачити, в якому районі розірвуться снаряди, неможливо – весь Донецьк перетворився на суцільне поле бою.

Життя без грошей і зручностей

З того часу ситуація на території Донбасу, підконтрольна бойовикам, почала різко погіршуватися. Масла у вогонь підлило рішення президента Петра Порошенка про припинення всіх виплат на захоплених бойовиками територіях.

Банки остаточно покинули небезпечні міста, залишивши мільйони людей з даремними банківськими картками на руках. Щоб зняти гроші, донеччани почали їздити в міста, підконтрольні українській владі, там же теоретично можна переоформити і пенсії. Зробити це змогли далеко не всі, і світ заговорив про гуманітарну катастрофу, що нависла над Донбасом. Пенсіонери та соціально незахищені громадяни – багатодітні сім'ї, інваліди, люди, які потребують ліків – опинилися на межі виживання. За словами донеччан, багатьом з них вижити допомагає допомога від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

Численні блокпости, перевірки та грабіж бойовиків змусили підприємців згорнути свою діяльність на захоплених територіях, у зв'язку з чим асортимент в донецьких і луганських магазинах неабияк збіднів, а багато торгові точки взагалі припинили свою діяльність. Ряд підприємств закрилися, не в змозі працювати під бойовиками, тисячі людей залишилися без роботи і засобів до існування.

Не оминули донеччан і глобальні комунальні проблеми. Через постійні обстріли у містах пошкоджена інфраструктура – взимку тисячі громадян опинилися без світла, води і тепла. У вересні навчальний рік на Донбасі почався тільки в підконтрольних Україні містах, бойовики ж відкрили для дітей школи тільки 1 жовтня. Майже місяць – з 18 січня по 17 лютого донецькі школярі провели вдома, на дистанційному навчанні, не ризикуючи вийти на навчання під постійним обстрілом.

Жителі міста вже звикли до того, що їх життя проходить в умовах війни. Під притулку обладнані підвали та льохи, старі бомбосховища вичищені і там навіть з літа живуть донеччани, які не в силах повернутися в рідні домівки, тремтячи від постійних пострілів "Градів" і танків. До слова, поява військової техніки на головних вулицях Донецька – вже звичне явище, кажуть донеччани. Правда, хто навесні буде відновлювати покручений гусеницями асфальт – зовсім незрозуміло.

Жителі "гарячих точок" Донбасу навчилися розрізняти звуки пострілів, визначаючи вид зброї і приблизне місце розташування. Вже до автоматизму доведений навик впасти на землю, якщо чути свист – це постріл з міномета. На відкритих просторах донеччани відчувають себе незатишно, втім, і будівлі не особливо захищають від осколків снарядів і мін. При цьому в місті працюють комунальні служби, на які донеччани буквально моляться – комунальники не дають місту загрузнути в хаосі і бруді.

Міста Донбасу стирають з лиця Землі

Одним з найстрашніших проявів війни на сході України став так званий "Іловайський котел", що утворився з 10 серпня по 3 вересня біля однойменного містечка – вузлового залізничного вузла в Донецькій області, захопленому бойовиками. Перехід Іловайська під контроль збройних сил України дозволив би заблокувати бойовиків в Донецьку, проте, за даними військового командування, введення регулярних російських військ 23-24 серпня закрило в оточенні Іловайська угруповання ЗСУ. Виходячи по оголошеному бойовиками "гуманітарному коридору", українські військовослужбовці були розстріляні тими ж бойовиками або взяті в полон. За даними Генпрокуратури, оприлюдненими 11 грудня 2014, під Іловайськ загинув 241 український військовий. В той же час, комбат Семен Семенченко, називав цифру в 1000 осіб.

Після трагедії під Іловайськом послідували переговори про перемир'я в Мінську в рамках контактної групи Україна – Росія – ОБСЄ. Проте всі домовленості були порушені.

На жаль, ні комунальники, ні військові не змогла врятувати багато міст і сіл в регіоні, які виявилися буквально стертими з лиця землі. Міста Вуглегірськ та Дебальцеве під Донецьком, село Широкине біля Маріуполя виглядають більш ніж сумно після руйнівних боїв.

Бойовики обстрілювали їх майже з усіх видів артилерії, змушуючи українські війська покинути населені пункти. Вони навіть заявили про створення та закриття нового військового "котла" – Дебальцевського. Втім президент України Петро Порошенко після підписання мирних домовленостей в Мінську 14 лютого дав наказ про виведення військ з "Дебальцевського плацдарму", а у військовому керівництві заявили, що ніякого "котла" не було. При виході загинули десятки бійців.

Зараз в Донецьку встановилася відносна тиша, проте бойовики продовжують обстрілювати передмістя Донецька – села Піски і Опитне, а також Авдіївку. Донеччани не вірять у довговічність тиші і готуються до відновлення обстрілів міста в будь-який момент.

Рік тому, 22 лютого, Україна залиша без президента. Віктор Янукович втік після масових акцій протестів и жорстокости розстрілу десятків мітингувальників на Майдані. Втеча глави держави стала умовним пострілом у тій Війні, яка охопить Всього через три Місяці весь Схід України, приведе до власті на місцях бойовіків и перетворіть Донбас на руїни, а его жителів - на заручніків військового конфлікту.

Аналогів війни на Донбасі – в історії немає

Політологи з великими труднощами коментують те, що відбувається на Донбасі. "В історії не було аналогів того, що відбувається на сході України", – заявив голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко. Порівняти ситуацію на Донбасі з Придністров'ям, Абхазією, Чечнею або Югославією також не виходить – надто багато нюансів і варіантів розвитку.

"Війна в принципі алогічна річ, тут не передбачиш, що не передбачиш, як розгорнеться ситуація. Тут потрібно володіти військовим талантом або величезним досвідом, чого поки в українців немає, але вже починає з'являтися, – зазначив військовий експерт Георгій Салманішвілі. – Причини військового протистояння зовсім не в тому, що Донбас колись не почули в усій Україні. Прекрасно чули і навіть президента звідти собі обрали. Думаю, торік реалізувався сценарій, припасений якраз до президентських виборів 2015-го. Конфлікт на Донбасі після чергових мінських перемир'їв, швидше за все, перейде у повільну фазу, щоб навесні спалахнути з новою силою. Але це все дуже приблизно, реальної картини не знає ніхто".