Тарас Чорновіл розповів хто і як підводив Чечетова до самогубства

Чорновіл один з небагатьох хто добре знає підноготну регіоналів та готовий ділитися цією інформацією і власними роздумами. Тому його уявлення про те, що відбулося з Чечетовим після арешту та звільнення під заставу являє чималий інтерес.

Тарас Чорновіл: Чечетов любив хорохоритися. Однак то не через сміливість, а щоб приховати страх.

Михайла Чечетова довели до самогубства. Причому довели «друзі», переконаний Чорновіл. Він дійсно дуже багато знав, і на нього у слідства було дуже багато компромату. Це і вирішило справу, переконаний Чорновіл. Не обійшлося в цій справі і без «руки Москви». Смерть регіонала стала важким ударом для слідства.

Хто з екс-“регіоналів” може потрапити за грати, розказує Тарас Чорновіл

– Михайло Чечетов був людиною Леоніда Кучми, а не Віктора Януковича, хоч і жив та працював у Єнакієвому. Леонід Данилович любив призначати на роботу у Фонд держмайна вихідців з Донбасу (Чечетов очолив ФДМ у 2003 році). Своїм у Партії регіонів його не вважали. Він не був із “стародонецьких” і не входив напряму в якісь впливові групи. Чечетов був зі старої кучмівської еліти, серед якої немодно було демонстративно шикувати. Мешкав не в палаці, а в звичайній квартирі біля метро Позняки, хоч і в хорошому будинку. Купував продукти у супермаркетах, як усі нормальні люди. Гуляв зі своїм песиком чау-чау на районі. Ніколи не заморочувався на охорону, хоч і був обережний і боязливий. Він мав комплекс виконавця. Цю його рису в Партії регіонів одразу помітили і почали використовувати.

Коли Чечетов очолював Фонд держмайна, між суспільством і владою виробився негласний договір. Влада дерибанила величезні ресурси, але людям давала нормально жити. Нечесну приватизацію тоді не вважали чимось ганебним. Всі змирилися, що вона потрібна, бо держава – поганий власник. Чечетова ніхто не сприймав як людину, що допомагає грабувати державу.

Так само не було ганьбою, що депутат міг голосувати карткою іншого. Фракція монолітна, позиція узгоджена. Нікому не спало б навіть на гадку проти лідера щось пікнути. Тому Чечетов, виконуючи певні завдання, не вважав себе негідником. У Фонді держмайна, напевно, він мав якісь відкати, але мільярдів не заробляв. Хоч, я думаю, відклав і дітям, і онукам, і правнукам. Але психологічно людина була переконана: я ж нічого поганого не зробив. Я ж, в принципі, нормальний, я на країну працював.

І тут приходить 2005 рік. Михайла Чечетова хапають і тягнуть до цюпи. Погрожують кількома статтями, насамперед через приватизацію “Криворіжсталі”. Слідчі дають йому зрозуміти, що стаття “розкрадання в особливо великих розмірах”, яка дає гарантованих 15 років, у нього – вже в кишені. Він лякається. В тюрму йому йти страшно. Він бачить, що всі від нього відвернулися і його роблять цапом-відбувайлом, а нафіга? Він вирішує здати всіх. Але тоді нічого до кінця так і не довели. Ющенко пішов у любовний альянс з Януковичем, і всі справи закрили. Чечетов міг спокійно віддихнути.

Чому, попри “зраду”, Партія регіонів від нього не відмовилась?

– Чечетов зробив у Верховній Раді, як усі вважають, дуже хорошу кар'єру. Насправді, не таку вже й хорошу. Тоді в партії домінувала ахметовська група. Настав такий час, коли рокфеллери вирішили відкласти свої кольти, аби стати аристократією. І люди, які могли стати їхніми ворогами, перетворилися раптом на своїх. Чечетова запросили ще й тому, щоб не пішов до Юлії Тимошенко. Вона за такими людьми, як він і екс-генпрокурор Святослав Піскун, полювала – щоб воювати проти Януковича.

Опинившись у Партії регіонів, Чечетов показав, що він – хороший виконавець і може робити все. Ніхто не читає законів, а він – читає. Почав курувати основні експертні групи. Давав аналітику, по яких законах як треба голосувати. Ще однією його функцією стало забезпечення голосування в залі. За це йому реально доплачували. При цьому його статус заступника керівника фракції був абсолютно формальний. Насправді місце Чечетова було не дуже високим. Свої ставилися до нього зі зневагою. Друзів особливих він не мав. Зрештою, в цьому середовищі й не може бути друзів. Моральних зобов'язань ні перед ким у нього особливих не було.

Ви спілкувалися з ним?

– Я трохи тролив своїх колишніх однопартійців. Видзвонював їх всіх регулярно. Ну, а Чечетова чого ж не видзвонити, старий знайомий. Есемесками шугав: “Хлопці, ви навіть не в чорному списку, а вже в червоному! Подумайте трохи, Михайле Васильовичу. Вам це треба? Вам обов'язково згадають “Криворіжсталь”. Захворійте на місяць, зляжте. Трохи відійдіть, і усе буде в порядку”. Кілька разів до нього додзвонювався. Бачив, що він був трохи зляканий. Він любив хорохоритися, але не від особливої сміливості, а навпаки – від страху.

Він не був такий дурний, як пробував себе показати. Але він звик, що є хазяїн, якому, як тому великому жирафу, завжди видніше. Тому й після 16 січня робив бравурні заяви про “торжество демократії”. Але, на відміну від Ганни Герман, яка раділа так, що всі 48 зубів були назовні, що “апазіцию наказалі”, – він уже розумів, чим усе скінчиться. Бо ніхто тих законів не читав, а він – читав.

Коли все переломилося, він намагався залишатися на видноті. Якщо ховаєшся, а тоді раптом з'являєшся на людях, у когось може виникнути спокуса вдарити. Він не втік з України, демонстративно ходив у Верховну Раду. Постійно потрапляв під пресинг журналістів, його звинувачували, ледве не били. Він вирішив, що це і є його спокута – він уже суспільно покараний. Доки Генпрокуратурою керував Віталій Ярема, йому нічого не загрожувало.

Але тут прийшов генпрокурор Віктор Шокін, який виявився зубром. Чечетову пригадали фальсифікацію під час голосування законів 16 січня у Верховній Раді. А це – службовий підлог і пряма кримінальна відповідальність. Йому висунули ті самі звинувачення, що і Єфремову, Калетнику та Олійнику, двом останнім заочно. А тоді нагадали, що в його старій кримінальній справі термін давності ще не вийшов. Підтримки однопартійців він ніколи не мав. Основні люди, яких через нього хотіли дістати, в бігах. То чому б їх не здати?

Кого він міг зачепити, якби почав давати покази?

– Не знаю, можливо, Новинського, людей з ахметовської групи. Він багато розумів і знав. Матеріалів у нього було ой-ой-ой, включно з останнім періодом. Прокуратура дуже на нього розраховувала. Пам'ятаєте, як Юрій Луценко зробив поспішну, непродуману заяву – що невдовзі буде порушено багато справ не лише по суддях, а й по нардепах. Думаю, вони орієнтувалися саме на покази Чечетова. Бо доти, крім вишок Бойка, чогось серйозного вже готового в прокуратури не було.

Підписуйтесь на новини UkrMedia в Telegram
Схожі
Останні новини
Популярні
Зараз читають