Донецьк як жити у фінансовій блокаді

Все фінансування Донецьку, Луганську уряд перекрив ще влітку - виплати не дійшли пенсіонерам, інвалідам, молодим мамам. Буквально через місяць перестали платити бюджетникам. До листопада на плаву чудом трималися приватні фірми та філії столичних компаній. Але коли в один день у регіоні згорнулася вся банківська система, отримувати гроші перестали всі. З тих пір регіон у суворої фінансової ізоляції. Простими шляхами допомогти донецьким і луганським родичам не можуть ті, хто виїхав на вільні території - в містах не працює пошта, туди не доходять грошові перекази, закриті всі банки. Але стресостійкі та загартовані багатьма місяцями війни донеччани кажуть: і самі не знають, як виживають. Ми зібрали способи "прориву" фінансової блокади, які використовують донеччани.

"Гуманітарка". Рятує тих, у кого ні копійки

10-кілограмовий продпакет, який донецькі люди похилого віку та інваліди отримують раз на два тижні, міжнародні волонтери називають survival kit - набір виживання. Для багатьох це єдиний шанс не померти з голоду. Тим, хто не може виїхати за межі свого міста, зараз взяти готівку абсолютно нізвідки. Пенсіонери розповідають: навчилися обходитися зовсім без грошей.

- Їжі з пакету вистачає на ці два тижні, безкоштовний проїзд у місті, - поділилася з нами 72-річна Валентина Горобчук з Донецька. - Порожній гаманець з сумки виклала ще в листопаді, пенсії-то немає з липня. Але справляюся. Нещодавно, правда, запанікувала - протерлися єдині чоботи. Але знайомий майстер залатав безкоштовно. Натомість попросив пару годин посидіти з його маленькою донькою.

Зняти з картки за 10%. Для "багатих"

Якщо ще в грудні "кредитки" для донеччан були абсолютно марними шматками пластику, то зараз їх є де "застосувати". Як гриби після дощу на територіях військових розцвіли "обналічки" - будки, де жителям можуть провести операції "безнал - нал". За це беруть 10% від суми. Городяни кажуть: такими послугами користується "еліта" - ті, кому продовжує приходити зарплата на картки (як правило, працівники приватних структур з головним офісом в інших містах) або ті, хто встиг переоформити пенсії, та інші соцвиплати.

- Десята частина моєї пенсії - відчутний збиток для мене, - каже пенсіонерка Ганна Земцова. - Але іншого виходу немає - їхати автобусом у вільні міста дорожче. Та й здоров'я не те.

Де заповзятливі бізнесмени беруть готівку, городяни навіть не здогадуються. Кажуть: іноді їх просто переводять гроші на картки "лівих" людей, а їм натомість видають "кеш". Але городянам це питання непринципове. Головне - можна хоч якось перевести в готівку.

Допомога від родичів. Тільки "таємними стежками"

Передати гроші в Донецьк і на інші військові території легальними способами зараз нереально. Банки і пошти закриті, грошові перекази надсилати просто нікуди. Велика удача, якщо за потрібним маршрутом їде хтось із знайомих - можуть передати. Втім, ті, у кого в "зоні відчуження" родичі, придумують і інші способи.

- Кілька разів відправляли службами доставки, - розповіла нам Яна Ємко, у якої в Донецьку батьки. - Офіційно не можна, але можна замаскувати в продуктах або інших "передачках". Беруть і водії автобусів. Можна кинути клич у тематичних спільнотах, буває, погоджуються передати. Якщо постаратися, можна знайти і тих, кому в Донецьку потрібні гроші на карту - кинути їм безнал, а готівкові вони віддадуть в руки тим, хто в Донецьку. Способів багато, але у всіх - один великий мінус: у тому, що гроші дійдуть до моїх батьків, я постійно не впевнена. З 11 випадків такої передачі у мене суми пропадали 3 рази. Але я продовжую відправляти, іншого способу допомогти рідним немає.

- Натуральний обмін. Для лікарів, вчителів і майстрів.

Те, що без зарплати і допомоги виживати можна, на територіях військових регулярно доводять медики, вчителі і майстри на всі руки. За їх послуги пацієнти, учні і клієнти дякують чим можуть. Найчастіше - невеликими сумами, їжею та одягом.

- У своїй горлівської лікарні я зараз єдиний лікар, - розповів стоматолог Віталій Яновський. - Можу і пологи прийняти, і шов на рану накласти, і спазми шлунка зняти. За це люди дякують тим, що є - консервацією, домашнім хлібом та ковбасою, іноді невеликими сумами. Ось вже четвертий місяць так живу, політ нормальний.

Лишилися тільки місцеві бренди

Всі ці місяці роботу в зоні АТО намагаються не зупиняти місцеві заводи і фабрики. Мешканці кажуть: тільки за рахунок локальної продукції в магазинах хоч якось наповнюються полиці. Із п'яти донецьких хлібокомбінатів стабільно булки випікають як мінімум три. Про якість донеччани відгукуються стримано, мовляв, склад явно не той, але й цьому раді. Молочку в супермаркети поставляє донецький "Геркулес" - від них же і заморожені напівфабрикати, морозиво. Ковбаси донеччанам продає "Колбіко", везуть з Макіївської фабрики. Відкриті точки і торгової марки "Наша Ряба", але асортиментом покупців вони давно не радують.

- З м'ясом в Донецьку, Луганську і на інших територіях військових давно великі проблеми, - кажуть донеччани. - Якось ситуацію рятують селяни, які у вихідні привозять м'ясо.

Не знайти в Донецьку і сиру - такого виробництва в області просто немає. Закрили кіоски з питною водою, які раніше стояли в кожному дворі. Великі проблеми також з побутовою хімією.

- Не купити зубну пасту, ополіскувач для білизни, миючий для посуду. Упаковка закордонної туалетного паперу, яка коштувала 18-20 гривень, тепер в супермаркеті за 79, - розповіла донеччанка Олена Стреленко. - Дещо попадається луганського виробництва - зубний порошок, туалетне мило. Повернулося на полиці і темне тверде господарське мило, якого в магазинах вже кілька років не було. Пропонують порошок для прання виробництва Росії.

Разом з тим на днях в Донецьку відкрилося відразу кілька магазинів hand made подарунків, а в центрі міста місцеві жителі раптово виявили що працює бюро подорожей.