Чому вбивство Бузини - іспит для України?

Якщо вони приходять в захват від подібних речей - нехай їдуть жити в Д/ЛНР.

Я не читав книг Бузини, мені не подобалися його колонки, і навряд чи ми б знайшли спільні теми для розмови. Але це нічого не змінює. Якщо б я хотів жити в стерильному суспільстві з тотальним єдиномисленням, то на земній кулі знайдеться чимало придатних для цього місць. Але найменше я б хотів, щоб Україна поповнила список.

Держава - це, в першу чергу, монополія на насильство. Україна Януковича зазнала краху саме в той момент, коли виявилося, що офіційний Київ цю монополію втратив. Власне, фундаментальний злам стався не в той момент, коли боєць «Беркута» вистрілив в мітингувальника, а коли у відповідь прилетів коктейль Молотова. В той момент Україна Януковича закінчилася, історія завмерла в точці біфуркації, а через кілька тижнів здавалася непорушною архітектура влади розсипалася, як картковий будиночок.

Точно так само було і в Донбасі. Українська держава пішла звідти в той момент, коли в Донецьку захопили будівлю облдержадміністрації, і загарбникам за це нічого не було. У сусідньому Харкові, до речі, в той же день точно так само захопили ОДА, але приїхала міліція і вибила мітингувальників. У підсумку Харків сьогодні належить Україні, а Донецьк - ні.

Нормальна держава і здорове суспільство не ділить своїх громадян на перший і другий сорт.

І це зараз розмова не про «хороших» і «поганих» мітингувальників. Це розмова про принцип існування держави. Якщо ви приймаєте державу як «свою», якщо ви хочете вберегти її від зникнення, то вам необхідно прийняти як даність той факт, що тільки у держави може бути монополія на насильство. Якщо ж вам держава не подобається, якщо ви хочете її обнулити або перезавантажити, то тоді вас повинна гріти думка, що «ліцензію на вбивство» може самому собі виписати хто завгодно.

Вбивство мирної людини повинно викликати тільки одну реакцію - вимога до держави знайти винних. Це елементарний гигиенизм - приблизно того ж роду, який не дозволяє бити слабких або зраджувати близьких. Якщо комусь не хочеться реагувати на вбивство в подібному ключі, то краще ніяк не реагувати.

Нормальна держава і здорове суспільство не ділить своїх громадян на перший і другий сорт. Вона просто встановлює правила гри, чітко визначаючи в Кримінальному кодексі ті червоні лінії, які не можна перетинати. Якщо людина залишається в межах цих кордонів, то вона має повне право солідаризуватися з державною політикою або опонувати їй. Держмашина може бути єдиним модератором спорів і конфліктів, і саме їй належить виключне право на те, щоб ізолювати людину від суспільства.

Але радіти з того, що посеред дня у місті вбивають людину, і зводити при цьому пафос до якоїсь вселенської справедливості», яка нібито платить за рахунками - це ідіотизм. Тому що вбивство Олеся Бузини, хто б за цим не стояв, є доказом того, що існування української держави хтось намагається заперечити. Що у нього прагнуть відібрати монополію на насильство на території підконтрольної владі. Що воно мало чим відрізняється від території «невизнаних республік», з їх диктатом зброї, а не законів.

Кожен, хто бачить в трагедії привід зітхнути з полегшенням, мають підстави задуматися про переїзд туди.