Ватажки ДНР-ЛНР розписалися у власному безсиллі
Вони вже не знають, що вимагати від України і просто вирішили не зустрічатися
Судячи з усього, Україна від формального обмеження ввезення товарів на непідконтрольні території перейшла до практичної реалізації цих планів. І від так званої економічної блокади в Києві відмовляться лише в межах дотримання всіх положень мінських домовленостей, а, перш за все, припинення вогню і відведення важкої техніки. У ЛНР і ДНР «по-своєму» бачать сенс угод. У відповідь на блокаду представники «республік» вирішили залучити в союзники треті сили. З цією метою Пушилін і Дейнего заявили про небажання брати участь у засіданні контактної групи, запланованому на 2 червня.
Першим «в позу» став представник ДНР Денис Пушилін. Оскільки Донецьк намагається грати «першу скрипку» в негласному змаганні «республік», то саме Пушилін дав старт «бойкоту» зустрічі. Потім естафету підтримав його луганський «колега» Владислав Дейнего, який підтвердив, що теж не збирається брати участь у переговорах. Він повідомив, що раніше наміченої зустрічі 2 червня не буде.
Зазначимо, що Пушилін пояснив свою відмову тим, що нібито робочій групі з питань економіки не дозволяють досягти конструктиву якісь організаційні моменти. Він послався на те, що всі учасники не досягли консенсусу в графіку роботи.
Мабуть, таке пояснення викликає легку посмішку навіть у людей, далеких від дипломатії, економіки та політики. Скоріше мова йде про те, що ДНР/ЛНР наполягають на знятті «блокади», а Київ готовий піти на цей крок лише синхронно з виконання інших зобов'язань. У Москві не дали поки чітких вказівок, як вчинити, тому ватажкам «республік» потрібна пауза. Розрахунок на те, що призупинення переговорного процесу «викличе стурбованість» у ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Вони в свою чергу почнуть шукати важелі тиску на Україну. Буде поступливішим, як планують в Москві, керівництво України, покаже час. Так само не можна виключати, що для стимуляції «тиску» ОБСЄ, терористи можуть вдатися до ескалації бойових дій на лінії розмежування, а проросійські сили всередині України – «розгойдування» політичної ситуації.