''Где стоят укропы?''- Як бійці АТО перевіряють місцевих мешканців на сепаратизм

Відносини з місцевим населенням на кордоні окупованих територій - особлива тема. Часто мені важко відповісти щось виразне на цю тему. Коли у тебе на грудях автомат в очі тобі ніхто нічого "кривою" не скаже. А що скажуть за спиною - так ніколи і не дізнаєшся.

У ході розвідувальних операцій, коли на нас немає нашивок, шевронів і знаків швидкої ідентифікації, а бійці виглядають як бомжі зі зброєю, можна трохи поговорити з місцевим населенням питанням: "Де стоять укропи?"

По реакції завжди видно, кого вони вважають "своїми". Хтось тушується і лякається. Таких більшість. Хтось зітхає мало не з полегшенням. На щастя, таких меншість. Але як би там не було, мирні жителі хочуть миру. Для них будь-яка людина зі зброєю - непрошений порушник їх спокою і розміреного укладу життя. І звинувачувати і проклинати вони будуть тих, хто ближче.

"Не було б тут вас, нас б не обстрілювали" - кажуть вони вголос, але частіше це читається в їх очах. Їх теж можна зрозуміти. Але якби не війна, нас би теж тут не було. Нас чекають вдома. Позивні Зоря