Конституція на крові

У понеділок вранці під будівлею парламенту намічалося кілька мітингів одночасно. Але, в більшості своїй, всі були пов'язані з запланованим на 31 серпня розглядом президентського законопроекту про внесення змін до Конституції щодо децентралізації влади. Під стінами Верховної Ради зібралося близько тисячі мітингувальників, які вимагають від депутатів не підтримувати новації в Основному законі. Запропоновані зміни, мовляв, створюють небезпечний прецедент для цілісності країни, надаючи окупованих територіях Донецької і Луганської області особливий статус.

Втім, багато учасників акції протесту, на відміну від своїх лідерів, були мало обізнані в конституційному процесі. Їх роль у мітингу зводилася до того, що люди тримали плакати «Особливий статус Донбасу в Конституції - державна зрада», «У Донбасу може бути тільки один статус - окуповані Росією території, які треба повернути Україні!», «Зміни до Конституції - план Путіна» та інші, а також сотні партійних прапорів. Дискутувати про зміни Основного закону ніхто з них не поспішав.

По периметру площі перед Верховною Радою було встановлено три сцени, з яких виступаючі висловлювали свої вимоги до депутатського корпусу. Деякі з виступаючих непогано підігрівали градус невдоволення тим, що відбувається учасників акції протесту. Приміром, коли виступ екс-народного депутата від ВО «Свобода» Ірини Фаріон з сусідньої сцени заглушили патріотичною піснею, в рядах учасників акції протесту проти внесення змін до Конституції, почалася сутичка. Мовляв, ті, хто включив музику до закінчення промови «орлиці» порушили якийсь негласно прийнятий «регламент» між різними центрами мітингувальників.

Кілька сотень правоохоронців, серед яких – працівники київської міліції, бійці Нацгвардії та спецпідрозділу «Титан» - обережно спостерігали за подіями: ніхто не був зацікавлений у серйозні зіткнення. «Вам особистий охоронець не потрібен?» - бійці жартували Нацгвардії на адресу працюючих на мітингу журналісток.

Ніхто ще не здогадувався, чим закінчиться перший пленарний день нового політичного сезону...

Парламентські торговці

Незважаючи на те, що консультації, торги і переговори щодо змін Основного закону тривали буквально до початку пленарного засідання, до моменту відкриття Ради в рядах парламентаріїв єдиної позиції з цього питання не було. Тим не менш, представники всіх парламентських фракцій стверджували: 226 голосів для попереднього схвалення змін до Конституції – є.

У зв'язку з цим, поведінка фракцій, так і окремих депутатів, дещо дивувало. Приміром, представники Радикальної партії Олег Ляшко і компанія – заблокували президію порожнього сесійної зали задовго до того, як їх колеги по депутатському корпусу з'явилися на роботу. Але і після того, як парламентарії почали письмову реєстрацію на другому поверсі кулуарів Ради, блокада тривала, а частина дверей для входу в сесійний зал виявилися закритими.

На свої робочі місця не могли потрапити не тільки депутати, а й журналісти, яким довелося вишикуватися у величезну чергу на третьому поверсі перед входом в ложу преси. Охорона лише щось бубоніла, мовляв, не пускаємо, не годиться. У кулуарах поповзли чутки про можливе силове розблокування трибуни парламенту. Мовляв, пресу не пускають на балкон, щоб не було свідків.

У таку версію цілком можна було б повірити, якщо б ці чутки не розповсюджували ті, хто влаштував сидячий протест у сесійній залі – радикали. «За результатами наради у Гройсмана стало відомо, що готується силове розблокування трибуни, і з-за цього пресу не допускають на балкон парламенту», - написав на своїй сторінці у Facebook народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук.

«Ви бачили цього Мосійчука? У нас силачів для силового розблокування немає», - жартували з журналістами в кулуарах депутати від Блоку Петра Порошенка.

Торги тривали майже до полудня. Незважаючи на те, що Олег Ляшко декілька разів виходив із сесійної зали для консультацій в кабінеті спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана, вони, схоже, не увінчалися успіхом. Тому, коли опівдні пленарне засідання все ж було відкрито головою парламенту з трибуни Верховної Ради, відбувалося це під шум і гамір, групою депутатів (до радикалам примкнули деякі представники інших політичних сил, зокрема, «свободівці») в президії.

Хвилинка передвиборчого піару

Власне, можливості вести засідання, виступати з місця на захист конституційних змін і проти них, це не заважало. І це наводило на думку, що метою блокади був не зрив голосування, а вдала картинка для виборців напередодні майбутніх місцевих виборів.

До того ж, і від самих виступів політиків за версту несло популізмом. Причому як від тих, хто, зрештою, підтримав законопроект про зміни до Конституції, так і від тих, хто виступав категорично проти новацій.

Так, голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк назвав те, що відбувається в парламенті насильством, зрадою національних інтересів і тренуванням собак Павлова. «Але так не повинні тренувати український парламент і український народ», - емоційно виступив він, цитуючи наостанок Тараса Шевченка.

Глава фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко був небагатослівний, озвучуючи традиційну для колишніх регіоналів мантру «мир у всьому світі», але заявив, що «ми будемо голосувати за мир і розвиток в країні».

У свою чергу, лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, навпаки, говорила багато. При цьому багато не по справі. У підсумку, суть її виступу звелася до того, що «Батьківщина» буде голосувати проти змін до Конституції, розпочавши таким чином, «новий процес переговорів щодо змін до Конституції, і праведний, ефективний, чесний, результативний шлях до миру».

Якщо лідери «Батьківщини» і «Самодопомоги» в своїх виступах акцентували, що конституційний процес не може бути залежним від зовнішніх гравців, навіть таких впливових як ЄС і США, мовляв, «нехай вони вважають у своїх нейтральних водах російські підводні човни і вважають над собою безпілотні літаки Росії, та захищають себе разом з Україною», то в «Народному фронті», навпаки, робили упор на те, що результативне голосування за зміни до Конституції України «дасть можливість нашим західним партнерам тиснути на Росію».

Парламентські баталії навколо змін Основного закону дивні ще й тому, що результат, якщо і буде досягнуто, то лише після голосування в 300 голосів. До того ж, до цього знадобиться також проголосувати цілий пакет законів, що підтверджують децентралізацію – закон про префектах, про місцевих органах виконавчої влади, нову редакцію закону про місцеве самоврядування і т. д. А фінальне голосування за зміни в Конституцію заплановано на грудень.

Але, знову ж таки, грудень – далеко, а на носі місцеві вибори. Кампанія фактично стартувала. А виборець гостро потребує селекції. Саме тому в парламентському корпусі почалося броунівський рух, щоб до 25 жовтня провести чіткий поділ на «своїх» і «чужих».

Як би там не було, 31 серпня 265 депутатів схвалили внесення змін в Основний закон, друга сесія Верховної Ради восьмого скликання була закрита, і наступне засідання (вже третьої сесії), призначено на вівторок, 1 вересня.

Бої без правил

Тим часом, під стінами парламенту мітинг перестав носити мирний характер. Незважаючи на те, що ніякої необхідності в агресивному протистояння учасників акції протесту і правоохоронців не було, почалися сутички. У бійців Нацгвардії полетіли димові шашки, найбільш активні учасники мітингу стали бити правоохоронців дерев'яними палицями, застосовувати сльозогінний газ з балончика почали обидві сторони протистояння, охорона парламенту заблокувала виходи з будівлі на площі...

В цей час на першому поверсі кулуарів Верховної Ради розгорталася інша «драма»: головний радикал Олег Ляшко на камери «рвався» рятувати «народ від міліції», бігаючи від одного виходу до іншого. Але «зла» охорона ВР закрила всі двері. Ляшко, мотаючись по першому поверху, щосили погрожував покарати всіх, забуваючи про те, що вихід у комітети залишався відкритим (так, власне, будівля парламенту залишили і співробітники Верховної Ради, і депутати, і, в більшості своїй, журналісти). І, якщо б бажання втрутитися і вирішити конфлікт було не піаром, ніщо не заважало народному обранцю вийти на вулицю Садову, перейти через дорогу і «всіх врятувати». До речі, точно також, як ніщо не заважало екс-депутатам від ВО «Свобода», раскачивающим ситуацію на вулиці, зайти в будівлю Верховної Ради і доносити свою позицію колишнім колегам.

Замість цього, у правоохоронців перед будівлею парламенту мітингувальники метнули щось потужніше димовухи. Торохнуло так, що, здавалося, вилетять вікна. Після секундного шоку, стало зрозуміло – граната – багато поранених. Постраждали не тільки правоохоронці, але й журналісти.

Постраждалим надавали оперативну допомогу на місці і вивозили з Грушевського «швидкі», яких спочатку не вистачало, автомобілі патрульної поліції, і небайдужі громадяни на своїх авто. За словами радника міністра МВС Зоряна Шкіряка, під час зіткнення отримали поранення близько 100 осіб. Пізніше в Міноборони підтвердили, що в ході заворушень біля будівлі Верховної Ради поранення отримали 112 військовослужбовців Нацгвардії і працівників міліції. Один військовослужбовець НГУ загинув від поранення серця, повідомив відповідальний секретар Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги - полковник медичної служби Всеволод Стеблюк і додав, що троє постраждалих перебувають у вкрай важкому стані, 7 - у важкому.

Поки «швидкі» розвозили поранених за київським лікарням, учасники акції у своїх виступах на триваючому мітингу звинуватили у сутичках під Радою керівництво МВС і держави. Таким чином учасники мітингу продемонстрували, що як раз на Конституцію їм, швидше за все, наплювати. У всякому разі, на одну з основних її статей, що «кожна людина має невід'ємне право на життя». Оскільки, посягнувши на життя десятків людей, організатори мітингу під Верховною Радою проти внесення змін до Конституції України в частині децентралізації оголосили про завершення акції тільки через дві години після початку сутичок.

По суті, політичні сили, які виводять своїх прихильників на акції протесту, повинні розуміти наслідки будь-яких своїх дій і нести відповідальність за своїх людей. Однак навіть після того, як акція протесту нібито завершилася, сутички тривали. Остаточно мітингувальники під Радою розійшлися лише близько п'яти годин вечора.

За результатами подій «кривавої понеділка», прокуратура відкрила кримінальну справу за статтями 4 - ст. 348 (вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків), ч. 3 ст. 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу), ст. 293 (групове порушення громадського порядку) і ч. 2 ст. 294 (масові заворушення) КК України.

В цілому, застосування зброї, мотивоване політичними вимогами, цілком можуть перекваліфікувати у теракт. І хочеться вірити, що українці, більше року переживають події на Донбасі, чудово розуміють різницю між мирною політичною акцією та спробою досягти політичних цілей силовими методами.