Кінець війни очевидний-донецький активіст

Про майбутнє Донбасу в складі України, настроях людей в окупованому Донецьку, засобах для відновлення зруйнованої інфраструктури і про те, кому невигідні Мінські угоди, розповів волонтер групи "Відповідальні громадяни Донбасу" Енріке Менендес.

Немає ніякого "перевороту" в "ДНР", просто одна фракція посилилася, а друга послабилася

Прочитавши за останні кілька днів велику кількість аналітичних публікацій про те, що відбувається в Донецьку, я не пригадаю жодної, яка хоча б на якийсь відсоток відповідала б того, що відбувається насправді. Це точно ніякий не переворот, не злив "ДНР", – це внутрішня рокіровка, пов'язана з тим, що одна фракція посилилася, а друга фракція послабилася.

Зміни в Донецьку почалися в травні, а призвели до того, що, наприклад, місяць тому (про це ніхто не писав) в Донецьку змінилися куратори. Причому по більшості напрямків, окрім військового. Все це вилилося у ті зміни, які ми побачили на днях. Що конкретно стоїть за зміною Пургіна, сказати мало хто може, тому що достовірної інформації немає. Але те, що в цьому немає нічого радикального, – це, швидше за все, факт. Також цікаво зауважити, що і Захарченко, і Пушилін, і Пургін були першими трьома номерами у списку громадського руху "Донецька республіка" на минулорічних "виборах". Всі вони представляють одну й ту ж політичну фракцію всередині. Відповідно, навряд чи можна сказати, що це конфлікт між двома якимись діаметрально протилежними силами.

Кінець війни взагалі очевидний. По настрою Донецька він очевидний вже як місяць. Відбуваються цікаві речі. Пушилін ще в кінці травня сказав, що Донецьк влаштує широка автономія у складі України. Це була перша різка заява про те, що Донецьк може повернутися до складу України. Більше того, коли Захарченко минулого тижня сказав про те, що потрібно дотримуватися Мінських угод, то в "Українській правді" було опубліковано статтю про те, що, мовляв, подивіться, як Захарченко заговорив. Та вони так говорять з травня. Чомусь тоді ніхто не звертав на це уваги.

Всі чомусь вважають, що це неможливий варіант, і "ДНР" завжди був націлений на незалежність. Насправді, якщо дивитися на ситуацію з Донецька, то відразу після Дебальцеве, коли місцевих Росія примусила до "Мінську – 2", багатьом тут стало очевидно, що взято курс на повернення Донецька до складу України та насправді серйозної ставки на відрив Донбасу ніхто ніколи не робив, крім відірваних від реальності нацболів типу лимонівців.

Заяви Порошенка, Яценюка і Турчинова про те, що РФ не збирається дотримуватися "Мінськ", – це блеф

Якщо подивитися публікації західних ЗМІ, які приїжджають в Донецьк і беруть інтерв'ю у лідерів (бойовиків), наприклад, у Ходаковського, то червоною ниткою завжди було, що йти з України ніхто не хоче. Чому в українських ЗМІ завжди писали тільки в одному ключі, мені незрозуміло.

Напевно, ніхто не хотів по-справжньому розібратися в ситуації. Гра завжди йде на підвищення ставок. Пушилін – представник в мінській контактній групі, і це, напевно, показник того, що Москва робить абсолютну ставку на мінський процес. Абсолютно! Всі заяви з боку Порошенка, Яценюка, Турчинова про те, що Росія не збирається виконувати "Мінськ" – по-моєму, це блеф. Насправді "Мінськ" не хочуть дотримуватися ті, хто хоче війни. І такі фракції є на всіх сторонах. Є фракція "яструбів" в Донецьку, є фракція "яструбів" в Києві, є фракція "яструбів" в Москві і така ж фракція є у Вашингтоні. Напевно, тільки в Європейському Союзі її немає.

Дуже багато говорять про зруйнований Донбас. Хто може показати повний аудит руйнувань на Донбасі?

У мене такого аудиту не було. По своїм поїздкам по Донбасу я можу сказати, що руйнування набагато менше, ніж їх намагаються представити. Якщо Донбас суперразрушенний, то яким чином за підсумками 2015 року Донецька область стала другим регіоном-платником податків до державного бюджету України? Яким чином частина, яка контролюється "ДНР", відповідальна за 52% прибуткового бюджету Донецької області? Податки, сплачені Донецькою областю за перші п'ять місяців 2015 року, склали 5,5 мільярдів гривень. Я нагадаю, що це другий показник в Україні. З них 3,5 мільярда заплатили підприємства, які перебувають під контролем "ДНР". Це офіційна статистика Державної фіскальної служби України.

Промисловість, яка є фундаментом, абсолютно не пошкоджена, вона продовжує працювати. Це підприємства Ахметова і не тільки. "Алчевський меткомбінат", наприклад, це комбінат ІСД. З великих підприємств не працює зараз тільки "Стирол". Всі інші працюють нормально. Чиї б вони не були, але вони знаходяться на цій території, і факт, що вони працюють, залишається фактом. Не працюють, напевно, деякі сильно зруйновані шахти. Але деякі з них потрібно було закривати ще 10 років тому. Шахта "Жовтнева" зруйнована повністю, але я не думаю, що це велика проблема.

Я пам'ятаю, що ще в березні 2014 року я був на круглому столі в донецькій мерії, коли ще Лук'янченко був у місті законно обраним мером, він говорив, що ми пропонували в Києві програму реструктуризації донецьких шахт. А на території самого Донецька знаходяться чотири шахти з державною формою власності. І ми говорили Києву про те, що ці шахти потрібно всі закрити, тому що усі вони збиткові, нерентабельні і дотаційні:

"Вони нікому не потрібні тут, в Донецьку. Робочі місця ми збережемо на інших підприємствах. Місто взагалі не помітить втрати цих підприємств. Давайте їх просто закриємо і ніякі дотації сюди не потрібні". Київ відмовився від цієї програми реструктуризації за яким одному йому відомих причин. Але я підозрюю, що дотації – це корупція, відкати та інше.

Підприємства тут працюють, хоча і потрібно витратити багато грошей на відновлення інфраструктури, в першу чергу, житлової. Друге – це програма з повернення біженців. І тут Україна стоїть перед дилемою. З Донбасу виїхало півтора мільйона людей, з них на українську територію виїхало близько мільйона. Цей мільйон все одно треба якось утримувати, все одно це навантаження на бюджет.

У будь-якому випадку Донбас не може бути в такому підвішеному стані, тому що коли його порівнюють з Придністров'ям або з Абхазією, то у мене це викликає тільки напад сміху. Хто був в Абхазії, той зрозуміє, що там розвинуте Середньовіччя. Донбас – це великий індустріальний регіон. Населення Абхазії менше населення однієї Горлівки. У Донбасі зараз на окупованій території живе 3,5 мільйона народу. У Придністров'ї – 400 тисяч, в Абхазії – 300 тисяч. Це взагалі незрівнянно. Зрозуміло, що щось потрібно робити. Регіон нікуди не зникне, в паралельну реальність не перенесеться. Путін і Порошенко це чудово розуміють на рівні своїх особистих роздумів.

Нам є за що боротися. Тут, на мій погляд, занадто багато міфів переплітаються один з одним і починають створювати паралельні реальності. Наприклад, міф про те, що Донбас зруйнований або що за Донбас боротися не варто. Вони витікають з спору, який розпочався з початком Майдану в 2013 році: Донбас годує всю Україну або навпаки він дотаційний. А насправді ніхто не збирався розбиратися, то там відбувається насправді. Для тих людей, які в темі, це абсолютно очевидно. Питання виключно в тому, щоб донести це до своїх прихильників або до громадської думки.

Я не можу уявити собі, щоб цей регіон опинився у стані " замороженого конфлікту на дуже довгий термін. Занадто багато людей, занадто великий рівень вибухонебезпеки. Цю ситуацію потрібно залагодити спочатку за допомогою "Мінська", а потім з допомогою чогось іншого. Зрозуміло, що потрібно буде витратити на відновлення, але я абсолютно не вірю, що Путін планує повісити всі витрати на Україну. Наскільки я знаю, і наскільки це підтверджують мої інсайдери в Москві, у Росії абсолютно немає бажання брати Донбас до себе і не було ніколи.

Але є певне бажання зробити з Донецька альтернативний центр тяжіння України. Це означає, що сюди теж будуть вкладати якісь гроші. Якщо подивитися на відновлення залізниць в Іловайську та Дебальцеве, то вони були відновлені за російський рахунок. Їх відновлювали "Російські залізні дороги", тому що це найбільші вузлові станції та зв'язки Росії з Україною. А значить, на це якусь ставку роблять.

Відновлення Донбасу – це спільна справа. Це спільна справа і України, тому що це українська земля. Я наполягаю, що Донбас – це Україна і багато людей в Донецьку так вважають.

Друге – це занадто близько до кордону з Росією, щоб Росія тут не дозволила процвітати чогось незрозумілого. Тут теж зацікавлені в стабільному регіоні. Європі це цікаво, тому що якщо вдасться знайти стабільне політичне рішення на Донбасі, це означає, що ми змогли уникнути реально великої війни. Напевно, Європа на радощах здатна дати якихось грошей. Для України це дуже вигідно, оскільки це розморозить інвестиції в країну.

Зрозуміло, що зараз ми можемо укладати скільки завгодно договорів з МВФ і радіти цьому як діти, але це гроші, взяті в борг. Їх буде потрібно віддавати. А для того, щоб піднімалася економіка, потрібні приватні інвестиції, які не підуть в країну, в якій є заморожений конфлікт такого дикого масштабу.

Про "державний переворот" в "ДНР" напередодні заявив журналіст Денис Казанський. Пізніше його версію підтримав лідер партії "Інша Росія" Едуард Лімонов, який сказав, що "Андрія Пургіна не тільки відсторонили від посади, але і заарештували. Обов'язки "спікера" "народної ради ДНР" перейшли до Дениса Пушиліна.

Журналіст Олексій Мацука також заявив, що Пушилін готується оголосити про входження Донецька і Макіївки до складу України на правах автономії.