Ілларіонов: Путін не відмовився від своїх планів по розділу України, і на Заході у нього багато союзників у цій справі

Так званий "Путінінтерн", який також зацікавлений в розділі України між оточуючими її державами.

В інтерв'ю Володимир Жириновський поділився своїм прогнозом", згідно з яким до 2019 р. Україна в сучасному вигляді перестане існувати:

"Що стосується України, то у неї в нинішній формі немає майбутнього", - сказав Жириновський. "Якщо процес розпаду країни збереже колишні темпи, то вже до 2019 року України як незалежної держави не буде". Явно виражена антиросійська політика української влади за останні 20 років "призвела до зростання невдоволення серед російськомовного населення в південних і східних областях, в результаті Київ переживає кризу, створену власними руками". До того ж з часом все голосніше про свої історичні претензії на українські території "будуть заявляти в Польщі, Румунії та Угорщині. Через п'ять років на місці України буде шість-сім регіонів з населенням в 10-12 млн чоловік. І це ще самий оптимістичний сценарій", - заявив Жириновський.

Варто серйозно ставитись до слів Жириновського? Вважаю, що варто.

Не тому, звичайно, що вони відображають фактичне ставлення більшості етнічних росіян та/або російськомовних жителів України до української держави. Як раз навпаки, це відношення є прямо протилежним заявами лідера ЛДПР. А тому що Жириновський, в черговий раз за царським замовленням тестуючи публічну реакцію, що вкидаються ідеї, виконує важливу суспільну функцію розкриття характеру мислення та напрямки підготовки дій Верховного Правителя.

Тим більше, що дана ідея Жириновським тестується не вперше. Півроку тому, в березні 2014 р., Жириновський розіслав у Мзс Польщі, Угорщини, Румунії листи з пропозицією де-факто розділу України:

Міністерство закордонних справ Польщі отримало офіційний лист з Державної думи РФ, повідомляє польський канал TVP1. У ньому заступник голови Державної думи, лідер ЛДПР Володимир Жириновський пропонує Польщі забрати західні області України. За інформацією каналу, подібні листи отримали міністерства Угорщини та Румунії, яким Жириновський запропонував Закарпатську і Чернівецьку області.

За цим планом (за умови, що Росії вдалося б крім Криму і Севастополя відібрати в України ще 8 областей т.зв. "Новоросії") в Україні залишилася б тільки її нинішня центральна частина із 9 областями і Києвом, на території яких у 2013 р. проживало 14,7 млн чол.

До повторної ескапади Жириновського можна було б поставитися як до чергового курйозу.
Однак у своїх буйних фантазіях Жириновський, виявляється, не самотній.

Фактично абсолютно ідентичний текст про Україну два тижні тому було виголошено в ефірі радіостанції Impuls колишнім президентом Чеської Республіки і видним членом Путінінтерна (кола осіб, що відстоюють інтереси Володимира Путіна на Заході) Вацлавом Клаусом:

Клаус назвав Україну штучно створеною державою. До 1945 року частини цієї країни входили до складу Росії, Польщі, Чехословаччини, а раніше - Австро-Угорщини. За його словами, Україна гостро потребує у сполучному факторі, який підтримував би її цілісність. "Завдати удар - я говорю в переносному сенсі - з цієї дуже тендітною і вразливою країні з будь-якого боку - з півночі, з півдня, сходу чи заходу - означає її кінець. Я думаю, що Росія цього не робила. Росія робить вимушені кроки", - заявив Клаус. Тим, хто "вдарив" Україну, був, на його думку, Захід. "Штовхнула Західна Європа, Америка і деякі з наших борців, які досі б'ються з комунізмом, як, наприклад, пан Шварценберг і йому подібні. Це вони завдали удару. Вони виходили на Майдан, на демонстрації. І нічим добрим це скінчитися не могло", - заявив Клаус .

Залишаючи на час в стороні нападки "реформатора" Клауса на опонентів комунізму, зазначимо, що Клаус теж не вперше говорить про «штучність» України. У липні цього року він навіть пропонував свої послуги по розділу суверенної країни:

Колишній президент Чехії Вацлав Клаус запропонував свої послуги в ролі посередника в "неминучому" процесі поділу України, посилаючись на свій великий досвід, отриманий під час розділу Чехословаччини. Про це він заявив під час дебатів про українську кризу, організованих Американським інститутом в Україні в Празі у співпраці з Інститутом Вацлава Клауса у вівторок, 8 липня. На думку Клауса, ми є свідками односторонньої прозахідної пропаганди, що не дає можливості тверезо поглянути на ситуацію і усвідомити неминучість поділу України. Згадуючи події, які супроводжували розділ Чехословаччини, Клаус зазначив: "У той час це було неминуче, необхідно було швидко і безболісно (розділити країну. - Ред.). Більш того, в таких випадках завжди повинен бути компроміс". Вацлав Клаус висловив припущення, що посередниками в процесі врегулювання кризи в Україні шляхом її розділу могли б виступити Жозе Мануель Баррозу та Герман ван Ромпей. Нагадаємо, що подібні думки Вацлав Клаус висловлює не вперше... Згідно з цим твердженням, такі регіони України, як Галичина, Карпати, Одеська область, Крим і східні області, були приєднані штучно. Україна - колиска російської цивілізації, рідна країна для десятків мільйонів росіян, залежна від Росії і прив'язана до неї. Її поточна незалежність підтримується штучно дипломатами (які, до речі, погано роблять свою роботу).

Трохи раніше - в травні 2014 р. (тобто вже після отримання угорським Мзс листа Жириновського) автономію українським угорцям зажадав надати прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан:

Угорці, які проживають на території України, в Закарпатті, мають право на автономію, заявив угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан. "Ми розглядаємо угорське питання як європейське питання. Угорці, які живуть в Карпатському регіоні, мають право на подвійне громадянство, права національної спільності й на автономію", - заявив угорський прем'єр. На думку Орбана, питання становища 200000 українських угорців, які мешкають в Закарпатській області, стоїть як ніколи гостро.

Що спільного у таких дуже різних діячів, як Жириновський, Клаус, Орбан?
Правильно - їх загальним політичним, ідеологічним та іншим знаменником є Володимир Путін.

Ось що, наприклад, говорив Путін більше шести років тому, 2 квітня 2008 р. на засіданні Ради Росія - НАТО в Бухаресті:

"...на Україні там одна третина взагалі етнічні росіяни. З сорока п'яти мільйонів чоловік, за офіційним переписом, тільки сімнадцять мільйонів росіян. Є регіони, де цілком тільки російське населення проживає, скажімо, в Криму. Дев'яносто відсотків - це росіяни. Україна взагалі дуже складне держава. Україна в тому вигляді, в якому вона сьогодні існує, вона була створена за радянських часів; вона отримала території від Польщі - після Другої світової війни, від Чехословаччини, від Румунії - і зараз ще не всі вирішені прикордонні проблеми на Чорному морі з Румунією. Значить, від Росії величезні території отримала на сході і на півдні країни. Це складне державне утворення. І якщо ще внести туди натовську проблематику, інші проблеми, це взагалі може поставити на грань існування самої державності. Там складні внутрішньополітичні проблеми відбуваються. Теж потрібно діяти дуже акуратно. У нас немає ніякого права вето, і бути не може, і ми на це не претендуємо. Але я хочу, щоб всі ми, коли вирішуємо питання подібного роду, розуміли, що і у нас теж там є свої інтереси. Ну, сімнадцять мільйонів росіян на Україні живе. Хто нам може сказати, що у нас там немає ніяких інтересів? Південь, південь України повністю, там тільки одні росіяни".

Таким чином, стратегічна мета Путіна - ліквідація сучасної України - залишається незмінною, як мінімум, з весни 2008 р. Що, між іншим, не залишає каменя на камені від інфантильних коментарів деяких західних спостерігачів (на зразок колишнього посла США в Росії М.Макфола) про анексію Криму як про "раптову, емоційну, інстинктивну реакцію Путіна на революцію Майдану і втечу Януковича".

Свіжі ж виступи Жириновського, Клауса, Орбана цінні тим, що проливають світло не лише на стратегічні цілі Путіна, але і на зайнятий у його "активних заходах" оперативний склад Путінінтерна.