Навіть революції Росія не потребує - зі сходу її руйнує власний рубль

У сфері торгівлі настала криза, кажуть підприємці. Малі та середні бізнесмени шукають нові спосіби заробітку, «як в дев'яностих». Багато хто планує перебратися ближче до Москви. «Збираємося переїжджати на захід. Не важливо, в яке місто. Головне - не на Далекому Сході. Чому? Тут мої ідеї нікому не потрібні. Там мені простіше буде реалізувати себе. В Амурській області немає перспектив. Всі крадуть один у одного ідеї, перепродують одне і те ж», - розповів директор салону ексклюзивної біжутерії в одному з популярних торгівельних центрів міста Благовєщенська на ім'я Федір.

«У Благовєщенську бізнес тримається на оренді. Сьогодні ми зіткнулися з проблемою, коли власники приміщень почали задирати ціни через зростання валюти. Проїхалася по місту: ціни на оренду нереальні. Споживач женеться за дешевизною, а її може дати тільки китайська кухня. Там  різні страви з не найбільш якісніх товарів, приготовлені нелегалами. А страви високої кухні і гарне обслуговування нікого не цікавлять», - розповідає власниця мережі кафе європейської кухні Ірина.

«Відкривалися в 90-х, коли заробити можна було тільки на торгівлі. Тепер все повернулося навпаки: торгівлю топлять. Ніяких поблажок, закони тільки посилюють прес. Маленькі магазини біля дому, типу нашого, стають збитковими. Наші клієнти воліють тепер ходити в супермаркети. Мережі все поглинули. А ми залишилися не при справах», - пояснила господиня продуктового магазину Ольга.

Виїжджає з регіону і керівник єдиного в Амурській області кофеньйону «Какао Боби» Наталія Козлова. При тому, що її бізнес - прибутковий: вона не орендує приміщення і пропонує свого роду ексклюзивну продукцію. Однак вже півроку Наталя не може продати кофеньйон. За цей час десятки її знайомих покинули Приамур'є. І вона виїде з Благовєщенська протягом року, навіть якщо не зможе знайті покупця на «Какао Боби».

«Причин для від'їзду у мене кілька. Головна - це діти. Донька вже кілька років живе на заході країни, син закінчує навчальний рік і планує далі вчитися в європейській частині Росії. Ми з чоловіком стаємо пенсоненами, хочеться комфорту, затишку, гідного відпочинку. Ми усвідомили, що тут нас більше нічого не тримає. Але також позначилися і умови життя та ведення бізнесу на Далекому Сході, зокрема у нас в Благовєщенську. У чоловіка будівельний бізнес, який він зможе розвивати і там. Я також впевнена на всі сто, що зможу відкрити подібний кофеньйон і він стане успішним. При цьому ми зможемо користуватися благами сучасного суспільства і йти в ногу з часом, тоді як тут залишаються люди з закоренілими поглядами, які не бажають дивитися вперед», - вважає бізнес-вумен.

«Приходить зневіра в те, що щось зміниться в кращий бік. Особисто для мене показово і прикро було, коли минулого року трапилася повінь. До нас приїжджали столичні чиновники і хапалися за голови: "Як же бідно живуть в Амурській області!". 20 років говорять про програму розвитку Далекого Сходу! Неодноразово пропонувалося перенести на наші території штаб-квартири великих комерційних і промислових підприємств. А реальними справами це не підкріплюється. Тому виходить, що ми є заручниками своєї території. Ми не можемо виїхати в центр Росії, тому що вартість квитків у рази перевищує витрати на закордонні тури східними країнами, наприклад. Ціни шалені. Цього не повинно бути, це неправильно. Вирішальним моментом стає те, що до нас ставляться як до богом забутого краю. Відчувається ізоляція, що ми живемо "за залишковим принципом". Грошові кошти всі перераховуються до федерального бюджету. На території області для її розвитку не залишається практично нічого. Податковий тягар дуже важкий. Я плачу немаленькі гроші і при цьому - лише піщинка в цьому морі бізнесменів. А ті, які грядуть зміни, подвійно лякає. Доріг немає. Архітектурний розвиток міста - гнітючий. У культурній сфері теж прогалини: немає гідних художніх виставок, містечковий підхід до театру. Рідко коли до нас приїжджає справді не попса, а культура іншого рівня. Все робиться на потребу публіки. Я не можу знайте пояснення, чому. Може, менталітет у нас такий. Всі звикли жити по накатаній. Ніхто не розвивається. Ніби як за відпрацьованим простіше рухатися».

На думку підприємця, ситуація з відтоком населення нагадує масову міграцію. «І найприкріше, що молодь на Далекий Схід вже не повертається. Тому що немає тут для неї перспектив», - додалала власниця кофеньйону.