Вибори в Придністров'ї завершилися нічим

Швидка оцінка суб'єктивна

Більшість коментаторів поспішило заявити про «нищівну поразку» команди Євгена Шевчука. Трохи менш упевнено звучать голоси про перемогу холдингу «Шериф».

Насправді, оцінити результати виборів в даний час навряд чи можливо. Більше того, справжня боротьба за контроль над «Верховною Радою» починається тільки зараз. Тому є кілька причин.

По-перше, по факту, в «ВС ПМР» минуло тільки по 6-7 «депутатів», «залізно» прив'язаних до кожної з протиборчих команд: «президента» Шевчука і холдингу «Шериф». Інші місця (всього в «ВС ПМР» 43 «депутата») зайняла нестійка маса, яка може приєднатися до будь-якої з двох команд в результаті підкупу або тиску. А у Шевчука, все ще контролює більшу частину силовиків, є можливість натиснути на багатьох з числа новообраних «слуг народу», уразливих у зв'язку зі своєю економічною діяльністю — або, навпаки, створити для цієї діяльності сприятливі умови.

Але і у «Шерифа» достатньо таких можливостей. Особливо, якщо врахувати той факт, що, за інсайдерською інформацією, між Шевчуком і «міністром МВС ПМР» Віталієм Кузьмичовим назрів серйозний конфлікт. Його причиною стали недостатньо рішучі, на думку Кузьмичова, дії «МЗС ПМР» визволення з в'язниці сина Кузьмичова, Максима, заарештованого в Греції і готується до екстрадиції до Молдови за звинуваченням у низці тяжких кримінальних злочинів. Іншими словами, розділ «депутатського болота» між «Шерифом» і Шевчуком ще і не починався і у обох сторін є козирі в цій суперечці.

По-друге, у Шевчука є маса способів домогтися перегляду виборів на низці дільниць. Причому, ці можливості були створені ним же. Шевчук, явно передбачаючи несприятливий для себе результат виборів, заклав у їх процедуру ряд порушень. У їх числі і засекречені підсумки перепису, і маса зловживань у ході реєстрації кандидатів, агітація в «день тиші», 28 листопада, коли державне ТБ ПМР транслювало величезне інтерв'ю з Шевчуком, в якому він закликав голосувати «проти олігархів і за нових людей», і сумнівне фінансування виборчих кампаній. А голосування військовослужбовців за засекреченим списками шокувало навіть фейкових «міжнародних спостерігачів», які пробралися в ПМР, незважаючи на заборону Молдови і України, щоб надати сепаратистським «виборів» видимість «легітимності».

«Я ніколи не бачив такого принципу голосування, при якому військові виділяються в окремий блок. Неможливо проконтролювати дотримання їх виборчих прав. Я вважаю, що це найбільша проблема, яка може поставити під сумнів результати виборів на окремих дільницях», — заявив якийсь «естонський правозахисник» Микола Мейнерт, цитований NewsRu.

Таким чином, підстав для звернення до суду по кожному з «незручних» округів можна набрати предостатньо. І, оскільки мажоритарні вибори, то будь-який кандидат, який програв, нехай навіть з команди «президента», може сказати, що він незалежний, і обурений порушеннями. В тому числі, і тими, які були здійснені представниками виконавчої влади, включаючи і самого Євгена Шевчука.

Деякі спостерігачі не виключають силовий варіант розгону ВС ПМР Шевчуком. Але такі різкі дії з його боку подаються все ж малоймовірними. У Шевчука цілком достатньо механізмів для отримання контролю над значною частиною ВС ПМР мирним шляхом.

Що стосується того, наскільки вибори в ЗС ПМР» відображають думку виборців — нехай навіть думка, сфабрикована пропагандою, то можна стверджувати, що вони не відображають його зовсім. Підготовка до виборів, почалася задовго до офіційного старту передвиборчої кампанії, як і сама кампанія, супроводжувалися безпрецедентним, навіть для «ПМР», свавіллям. КДБ ПМР, яке діяло в інтересах Євгена Шевчука і його дружини, «глави МЗС» Ніни Штанскі, заарештовувала людей за найменший вираз невдоволення, за анекдот, за необережно сказану фразу. Масштаби загального доносів взяли обвальний характер. Порушення в ході голосування відрізнялися винятковим цинізмом. Підроблені бюлетені роздавали фактично відкрито.

Крім того, в сепаратистком анклаві була оголошена, і йде до цих пір, справжнє полювання на «правосеков» і «уніоністів», до яких автоматично зараховуються всі проживаючі в «ПМР» українські патріоти і прихильники об'єднання з Молдовою. Характерно, що цю полювання, так само як і арешти всіх тих, хто не схвалює орієнтацію «ПМР» виключно на «Русский мир», публічно підтримують представники обох команд. Проросійська — і одночасно украй антиукраїнська і антимолдавская риторика буде панувати у ВС ПМР незалежно від того, чия команда здобуде там верх: команда Шевчука або команда «Шерифа».

За 25 років «незалежності ПМР» населення сепаратистського регіону зменшилася приблизно вдвічі: тобто, на 350 тисяч чоловік. З них, близько 50 тисяч покинули регіон із-за політичних розбіжностей з сепаратистською адміністрацією. Процес видавлювання незадоволених продовжується і в даний час. Ні про яку «легітимність» влади, «обраної» в таких умовах говорити просто неможливо. Якщо, звичайно, ви не «міжнародний спостерігач» з «Російського світу».