Трамп, Кім і нова червона лінія: чи призведе північнокорейська криза до війни

Відправка Вашингтоном ударної групи ВМС до Корейського півострова породила розмови про ймовірність війни, можливо, навіть ядерної. США заявляють про кінець колишньої політики щодо Північної Кореї і про те, що розглядають всі варіанти вирішення проблеми її ядерної програми, в тому числі військовий. До чого це призведе? Потенційний конфлікт майже напевно буде означати кінець режиму Кім чен Ина, але також — десятки, сотні тисяч жертв. Але фахівці впевнені: якщо і варто очікувати цієї війни, то не зараз. Поки ж Трамп використовує на Пхеньяні тактику погроз.

Напруження, що виникло після того, як біля берегів КНДР з'явилася група кораблів, готових до удару, за тиждень нікуди не зникло. The New York Times назвала цю ситуацію "Карибською кризою в сповільненій зйомці". КНДР проводить військовий парад і новий запуск ракети. США в черговий раз заявляють, що ері "стратегічного терпіння" — так назвали підхід колишньої адміністрації до Північної Кореї і не тільки — прийшов кінець.

Цю позицію під час візиту в Південну Корею в неділю підтвердив віце-президент Майк Пенс. Повторив він і ще одні слова: Білий дім розглядає "всі варіанти" для досягнення поставлених цілей щодо КНДР. Таким чином Вашингтон вкотре дає зрозуміти, що готовий до військового сценарію. Цьому передував невдалий запуск Північною Кореєю ракети зі свого східного узбережжя. Південній Кореї і США не вдалося встановити тип ракети. Тихоокеанське командування армії США вважає, що вона вибухнула відразу після запуску. Днем раніше в Пхеньяні відбувся військовий парад з демонстрацією балістичних ракет, під час якого Вашингтон попередили, що в КНДР готові нанести ядерний удар у відповідь.

Сам Дональд Трамп продовжує створювати собі імідж непередбачуваного політика. Президент США на початку тижня заявив, що не збирається оголошувати про свої плани щодо КНДР і вважав за краще залишити в таємниці, чи готує Вашингтон удару по Північній Кореї. "Я не збираюся повідомляти, що я роблю, про що я думаю. Я не роблю так, як інші адміністрації, які повідомляють про те, що збираються зробити через чотири тижні. Це так не працює", — заявив він, додавши, що дії США залежать від того, як будуть розвиватися події.

Сили сторін

Ударну групу, яку 9 квітня США направили до берегів Північної Кореї, очолює атомний авіаносець "Карл Вінсон", класу "Німіц", найбільший бойовий корабель в історії. На його борту — літаки і вертольоти насамперед ударні штурмовики F/A-18F Super Hornet. Супроводжують авіаносець есмінці "Майкл Мерфі" і "Вейн В. Мейер", крейсер "Лейк Чемплейн". Групу супроводжують атомні підводні човни, озброєні крилатими ракетами "Томагавк".

США направили до берегів Північної Кореї ударну групу, яку очолює атомний авіаносець "Карл Вінсон"

Кількома днями раніше КНДР провела чергові пуски балістичних ракет. США вважають, що Пхеньян наближається до виготовлення міжконтинентальної балістичної ракети (МБР), здатної доставити ядерну боєголовку до континентальних територій США. Нещодавно заступник радника з нацбезпеки Кетлін Макфарленд припустила, що КНДР буде володіти такою ракетою вже до 2021 року. Поки ж Пхеньян здатний вразити цілі в Південно-Східній Азії, Китаї, Японії та Росії. Зараз, за оцінками SIPRI, у Північній Кореї 10-12 недосконалих ядерних боєголовок.

Як з посиланням на джерела повідомила The Sunday Times, військові радники Трампа Великобританії повідомили, що США здатні повністю знищити ключові цілі в КНДР звичайним озброєнням і готові до превентивного удару. Однак фахівці побоюються, що американцям не відомі усі місця розміщення ядерної зброї. А значить, наслідки можуть бути жахливими. Від Пхеньяну в такому разі слід очікувати щонайменше артилерійського удару по Сеулу, де розміщуються не тільки південнокорейські об'єкти, але і американські. Столиця Республіки Корея знаходиться на півночі країни, поблизу кордону з КНДР, і дістати її для північнокорейських військових не складе труда.

Фахівці сходяться на думці, що це призведе до масштабного військового конфлікту. Південна Корея витрачає на військові потреби в рази більше своїх побратимів-комуністів ($33,8 млрд проти $4 млрд) і має у військовому плані перевагу з єдиним істотним винятком: у Seoul немає ядерної зброї. Якщо врахувати беззаперечну участь США як військового союзника Республіки Корея, легко зрозуміти, що у Пхеньяна в такій війні жодних шансів. Але суть не у виживанні режиму, а наслідки, що конфлікт буде мати для Південної Кореї і американських військових. Для Трампа це стане політичним самогубством.

Північнокорейська артилерія, що базується на кордоні з Південної Кореї, може вразити значну частину території південного сусіда. Столиця Південної Кореї Сеул, теж знаходиться в радіусі досяжності артилерії КНДР.

За словами Віктора Константинова, доцента Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, уникнути артилерійського удару по Сеулу можна лише завдавши масований ядерний удар по артилерійському позиційному району на території КНДР : "Це неминуче (удар по Сеулу), якщо вони починають бойові дії. По-друге, будь-який більш-менш розумний політик, починаючи бойові дії, розуміє співвідношення між метою і побічними ефектами. Ніякої мети на сьогоднішній день у американців, яка б вимагала ставити регіон на грань війни, а своїх військовослужбовців — на грань смерті, просто не існує".

Помінялися ролями у виставі

Андрій Ланьков, відомий на Заході і авторитетний на пострадянському просторі кореєзнавець, викладає в Університеті Кукмин в Сеулі, написав у своїй колонці для "Московського центру Карнегі", що напад паніки, що охопила західні країни, обійшов стороною Південну Корею. До такого в цій країні вже звикли, адже корейцям, на відміну від громадян західних країн, складно забути подібні кризи. А виникають вони в середньому раз на пару років. І викликані тим, що сторони грають "у войовничість і непередбачуваність, щоб підняти рівень напруженості і таким чином зробити партнерів більш згідливими". Але якщо раніше цим займалися в основному керівники КНДР, то тепер подібну тактику відчуває Вашингтон. На думку, Ланькова, суть дипломатичної гри від цього практично не змінюється.

"Зміна звичних ролей в цьому неодноразово бачене виставі не може не забавляти: на цей раз США погрожують, а Північна Корея слабо і дещо розгублено відбивається. Однак виникає питання: чи треба сприймати все це серйозно?" — задається питанням історик.

На думку Ланькова, хоча дуже хвилюватися з приводу чергового "вистави" не варто, ймовірність корейського конфлікту з обранням Трампа, який вважається непередбачуваним, все-таки зросла, що не можна не визнати. Але удару по Північній Кореї слід очікувати лише в тому випадку, якщо в найближчі роки КНДР проведе вдале випробування вищезгаданої МБР. "Поки ж нанесення удару по Північній Кореї нікому не потрібно, воно призведе до важких наслідків і для США, і особисто для Дональда Трампа, і у Вашингтоні, на щастя, ця обставина усвідомили", — упевнений кореєзнавець.

Лише набуття МБР може підштовхнути США до "практично будь-яких дій, аж до початку війни".

Тактика загроз

Не можна з повною впевненістю стверджувати, що тактика залякування не подіє на КНДР. За деякими даними, Пхеньян підготувався до проведення ядерних випробувань, але головне свято країни — День сонця, що відзначається 15 квітня, в день народження засновника династії Кім Ір Сена — обійшовся без них. Не виключено, що якраз по причині американської гри м'язами.

"Складно сказати. Як американці на серйозному державному рівні не обіцяли, що вони застосують силу, так і Північна Корея не обіцяла, що вона проведе випробування, — відповів на запитання "Апострофа" Віктор Константинов. — Не дізнаємося ніколи. Можливо, вони готували випробування, але не провели. Можливо, не готували, і тому не провели".

Відправка ударної групи це сигнал не тільки Пхеньяну, але і Пекіну: США сподіваються, що Китай допоможе їм вирішити північнокорейську проблему. Після зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном Трамп , за власним визнанням, зрозумів, що з КНДР "не все так просто". Але підхід навряд чи змінився кардинально.

"Єдине, що можна припустити, це те, що Китай трохи більше буде дратуватися Пхеньяном, ніж дратувався до зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна. Відновлення контрольованості, швидше за все, неможливо, і в Китаї це розуміють. Тобто ця ситуація з американцями не причина, просто ще один привід нагадати, до якої міри Північна Корея Китай дістала. З іншого боку, це зовсім не означає, що китайці здадуть Північну Корею американцям, тому що для них це буде стратегічною проблемою. Будь-які події, які змінюють статус-кво на півострові, — це величезна дірка в системі оборони КНР", — пояснив фахівець.

Поки адміністрація Трампа робить ставку на залякування режиму північнокорейського диктатора Кім Чен Ина. І тим самим проводить ще одну "червону лінію" для ворогів США. Влітку 2012 року для Башара Асада її накреслив Барак Обама, а роком пізніше сам же порушив обіцянку щодо наслідків чергового використання хімічної зброї. І це стало для американського президента одним з найбільших зовнішньополітичних провалів. Чим нинішня криза закінчиться для США, Пхеньяну, так і всього світу — ще належить дізнатися.

"Трамп з природним внутрішньополітичних причин пішовши на дії в Сирії, як зазвичай для нього і його адміністрації, трохи переэкзальтировался у створенні досить красивою маркетингової картинки, але при цьому не оцінив всі стратегічні наслідки будь-якого подальшого слова. Тобто Північна Корея надто вдало подверстивалась в контекст. Тим більше що це все було приурочено до візиту Сі Цзіньпіна", — вважає Константинов.

"Для адміністрації Трампа була б колосальна складність, підірви північнокорейці ядерний пристрій, — додав він. — Але нікуди ця складність не дінеться, якщо вони, припустимо, вирішать це зробити найближчим неділю або через місяць. Продемонстрована раз готовність покарати з усією силою, "якщо вони раптом", — вона буде накладена на будь-новий сплеск. А рано чи пізно Північна Корея все одно щось буде. Сама логіка їхньої поведінки це диктує. Зрештою, для них випробування — один з найважливіших елементів державної політики зараз. Тобто радники загнали Трампа в ситуацію, коли все одно доведеться в якийсь момент відступити або продемонструвати рішучість, яку насправді демонструвати категорично не варто".