Під який відведено кілька гектарів в заплаві річки Кальміус. А всього, за час бойових дій, тут загинули сотні породистих голубів, козуля, гірський козел. Постраждала так само статуя даішника, встановлена біля входу в зоопарк.
А молоко віддали сиротам
З сорока семи кальміуських островів, страусиний є самим жилим. Тут живуть вовки, декоративні качки і страуси. Навідуються сюди і люди, в основному - екскурсанти і служителі зоопарку. Його півтора десятка років тому заснував колишній голова місцевого колгоспу, а нині фермер і просто житель старобешівського села Придорожнє Геннадій Кряжев.
Правда, перебратися на острів можна лише по хиткому мосту. Сам фермер незворушно крокував попереду, ніби не було під ногами зяючих дірок і стрімкого бігу річкового стрижня. Власне, Геннадій і раніше не вирізнявся боязким характером. А після того, як йому довелося побувати в ролі об'єкта полювання і зовсім втратив почуття страху. Халепа ж виявилася типовою для наших днів. Озброєні автоматами люди в засалених балаклавах увірвалися в корівник і почали вимагати у чергової доярки виручку за молоко. Геннадій, як і годиться мужику, заступився за даму, пояснив непроханим гостям, що вечірній удій безкоштовно відданий біженцям та дітям-сиротам з міста Донецька.
Однак грабіжники слухати не захотіли, а старший вийняв пістолет і прострілив фермеру ногу. Ще три кулі він отримав навздогін, коли намагався втекти з місця події на власному «жигульонку». Залишивши доярку в спокої, лихі люди влаштували полювання на непокірного селянина, але той встиг сховатися в прирічкових очеретах.
Вже на світанку, втрачаючи щогодини свідомість, Геннадій зумів доповзти до асфальту, де і був підібраний випадковими проїжджими. Завершилася епопея кількома операціями і двома місяцями перебування на лікарняному ліжку.
Хто відповість за козла?
А ось косулі і гірського козла, а також породистих голубів, пощастило менше. Після чергового артобстрілу, в ході якого згоріло кілька будинків селян і гараж з тракторами, їх виявили мертвими працівники зоопарку.
- Ви не уявляєте, що тут творилося, - розповідає доглядачка Любов Михайленко. - Снаряди рвуться, над головами свистять кулі. Іноді ми встигали сховатися в трубі під мостом, а здебільшого падали ниць там, де заставало бомбардування. Двоє наших, Володя Лахно і Саша Бурлаченко, сховалися в канаві. Але притулок покинули не дочекавшись закінчення артобстрілу. На Володі від розпеченого шматка почала тліти куртка... чим завинили голуби, лебеді, ведмеді? І хто, врешті-решт, відповість за козлика Петю?
Овдовілий самець козулі.
Мій старовинний знайомий і провідник шкодує, що куці повноваження фермера не дозволяють йому написати нагородну реляцію на Світлану Чебан, Любов Михайленко, Ірину П'яних, Володимира Лахно, Олександра Бурлаченко та інших земляків:
- Уявляєте, - каже Геннадій, - лежу на операційному столі в очікуванні наркозу і подумки прощаюся з голубами, яких у нас майже десять тисяч, ведмедями Бориской, Дашею, Марусею, вовками і іншою живністю. Боявся, чесно зізнатися, що загинуть або передохнут з голоду. Слава Богу, побоювання справдилися лише частково.
А все завдяки сердобольности доглядачів. Ось що розповіла кореспонденту Світлана Чебан:
- Бомбардувань боюся більше смерті. Скільки разів казала сама собі: «Так пропади ці звірі пропадом, щоб ризикувати з-за них». Але щоранку йшла на роботу. Падаю, де обстріл застане, ридаю на всю округу, але йду. Точно так само поводилися й інші наші дівчата. Осколки над вольєрами пурхають, а вони, зігнувшись у три погибелі, часом і поповзом, розносять корми і воду. Але особливі муки почалися після того, як до страусів довелося добиратися по груди у воді. А на календарі вже осінь.
Придорожній «даішник» потрапив під роздачу
- Але чому дівчата не скористалися містком? - питаю Геннадія після благополучної переправи.
- Цей - времянка. Побудували з підручних засобів на швидку руку, - пояснив провідник. - А колишній, стаціонарний, військові підірвали коли Кальміусом проходила лінія фронту. Заодно розстріляли з автоматів статую даішника біля входу в зоопарк.
- Та бачив вже. І заодно вирішив пробоїни. Одна з куль влучила прямо в сідницю... Перев'язали б бідолаху, чи що?
У числі постраждалих - статуя даішника.
- Поки що інших турбот вистачає. Треба оновити огорожу страусятника, відремонтувати пошкоджені осколками клітки та вольєри. Втім, дивіться...
Один з реактивних снарядів розірвався на острові поряд з страусятником, перетворивши в решето огорожу з профільного металу і стіни зимника.
- Птахи хоч вціліли?
- Самі дивуємося. Тільки одного страуса не дорахувалися. Проліз через дірку в паркані, невідомо як перебрався через другу протоку, там глибина поменше, і пішов. За розповідями очевидців, два тижні блукав на лінії вогню, стріляли по ньому не раз з автоматів... Напевно, йому довелося несолодко. Повернувся з власної волі.
Побіжний страус повернувся на острів з власної волі.
Через чверть години екскурсія продовжилася на материковій частині зоопарку. Птахи і звірі доглянуті, судячи по зовнішньому вигляду, на голодному пайку не сидять, налаштовані цілком дружелюбно. Однак, як стверджує Олександр Бурлаченко, в поведінці вихованців з'явилася помітна нервозність. Навіть флегматичний Бориска при кожному гучному звуці став ховатися в кутку. Напевно, ніяк не може забути удар великого уламка про прути вольєра. А ще, якщо не вважати доглядачів, тут запанувало безлюддя.
За словами Олександра БУРЛАЧЕНКО, мешканці сільського зоопарку, в тому числі жеребець-ваговоз, після обстрілу стали проявляти помітну нервозність.
- Звичайно, - каже на завершення Геннадій, - у нас щодня бувало до тисячі відвідувачів. Особливий наплив припадав на шкільні канікули. Хлопців привозили з Донецька, Макіївки, Єнакієвого, Слов'янська, Маріуполя, багато приїжджало та сільської дітвори. А за минулі місяці пройшла одна екскурсія, в якій задіяні всього двоє. Як мовиться, ти та я, та ми з тобою...
Втім, відсутність відвідувачів фермер Кряжев сприймає як тимчасове явище. Він сподівається, що мир повернеться і знову зазвучать над річковою заплавою дитячі голоси.
