«Якщо ми не створимо систем планетарної оборони, люди будуть залишатися вкрай уразливим видом тварин. Навіть невеликі зміни в умовах проживання можуть знищити нас. З іншого боку, тихоходки практично невразливі для таких загроз. Можливо, що і на інших планетах є приклади настільки ж живучих істот. Якщо на Землі є тихоходки, то хто знає, що може жити в глибинах космосу?» - заявив Альвес Батіста (Alves Batista) з Оксфордського університету (Велика Британія).
У 2007 році вчені зробили дивне відкриття, аналізуючи дані, зібрані російським біосупутником «Фотон-М3»: виявилося, що тихододки, невеликі безхребетні, далекі родичі раків і комах, здатні виживати дуже довгий час у відкритому космосі і навіть розмножуватися в умовах повної невагомості і відсутність їжі та води.
Коли вчені почали підраховувати і вивчати гени тихоходок, їх чекав великий сюрприз - понад 6,5 тисяч ділянок ДНК з 38 тисяч генів (18%) були «запозичені» ними у інших організмів. Велика частина отримана від бактерій-екстремофіл, але при цьому в геномі тихоходок також присутні гени рослин, грибів і архей. Нещодавно вчені виявили, що клітини тихоходок містять в собі унікальні білки, які захищають їх від смертельних доз радіації.
Батіста і його колеги, спираючись на відомі нам дані про їхню біологію і про те, які космічні катаклізми можуть загрожувати Землі, вирішили з'ясувати, які космічні або земні небезпеки можуть знищити тихоходок.
Вчені розглядали три основних типи загроз для життя на Землі - падіння великих астероїдів, вибухи наднових і гамма-спалаху. Як засвідчили розрахунки, жодна з цих подій не зможе погіршити умови на нашій планеті на настільки, що на ній не залишиться навіть тихоходок.
Наприклад, для повного зникнення з Землі океанів і їх випаровування в космос потрібен надзвичайно великий астероїд розмірами з Весту, Плутон або інші великі планети, які ніколи не зближуються із Землею і мають нульові шанси впасти на неї в найближчі 4-4,5 мільярди років , які проіснує Сонце.
Наднова повинна вибухнути на надзвичайно близькій відстані від Землі, всього за 0,14 світлових років від Сонячної системи, щоб повністю «стерилізувати» планету і позбавити її всіх запасів води і інших «цеглинок життя». Найближча до нас зірка, Проксима Центавра, розташована за чотири світлові роки від Сонця і не становить загрози для нас.
Джерела гамма-спалахів «потрібної» потужності, як зазначають планетологи, повинні перебувати на відстані не більше ніж 40 світлових років, що також неможливо, адже в найближчих околицях Землі немає великих зірок, здатних породити подібні катастрофічні події.
