Загибель однієї особини в групі косаток призводить до зниження виживаності членів, що залишилися, повідомляють французькі вчені в статті, опублікованій в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Проаналізувавши дані про популяції косаток Індійського океану, вони побудували модель, яка показує, що загибель особини в групі призводить до того, що шанси решти вижити знижуються, навіть попри міцність зв'язків між рештою особин і встановлення нових зв'язків з членами інших груп, інформує Ukr.Media.
Як і багато соціальних тварин, косатки (Ornicus orca) живуть у сталих і досить тісних групах, найчастіше — у сім'ях з великою кількістю самок і їх дитинчат. Встановлення та підтримання таких соціальних структур збільшує виживання особин, але несе за собою і додаткову небезпеку: при загибелі однієї особини, особливо ключової, інші можуть опинитися у великій небезпеці.
Вивчити, як смерть однієї особини в групі косаток впливає на виживаність інших, вирішили морські біологи під керівництвом Марін Бюссон (Marine Busson) з Університету Рошелі. Вони вивчили дані про популяції косаток, що мешкають поблизу архіпелагу Крозе в Індійському океані. Дані були доступні для періоду з 1987 по 2014 рік.
У підсумковий датасет для аналізу потрапили понад шість тисяч знімків 221 косатки у групах: кожна з вивчених косаток була спіймана, маркована і відпущена на волю. Це дозволило дослідникам, по-перше, вивчити збудовані в популяції соціальні зв'язки, а, по-друге, — використовувати дані в стохастичній моделі виживання Кормака — Джолі — Сербера. Протягом шести років у вивчений період з 1996 по 2002 рік — у Крозе почастішали випадки нелегального мисливства на косаток і їх вбивства. Інформацію про це використали для побудови моделі.
Результати побудованої моделі показали, що виживаність кожної окремої особини залежала, з одного боку, від кількості особин у групі, а з іншого, від міцності зв'язку між двома особинами (число від 0 до 1 залежно від того, як часто особин бачили разом).
Також ученим вдалося побудувати приблизну модель виживання окремої косатки в період до початку нелегального мисливства та після. На початку особини в групі відрізняються міцними стабільними зв'язками та стабільним рівнем виживаності, а після загибелі однієї або декількох особин у групі виживаність різко падає навіть у тому випадку, якщо між цими косатками в групі залишається міцний зв'язок. Ті, які вижили, при цьому намагаються встановити додаткові зв'язки з іншими особинами, але вони виявляються набагато слабші, ніж в початковій групі, в результаті чого зниження їх виживання не зупиняється.
Дослідники, таким чином, прийшли до висновку про важливість спочатку встановлених групових зв'язків серед популяцій косаток: смерть одного члена групи (особливо — від антропогенного впливу) сильно знижує виживання решти особин. Важливо, що міцні зв'язки, які залишилися, цьому не перешкоджають, а нові встановлені зв'язки виявляються недостатньо міцними, щоб процес зупинити.
