Тварини більш ввічливі у спілкуванні, ніж люди

Тварини не розуміють людську мову, однак це не означає, що вони не спілкуються між собою. Справа, швидше за все, у нас — ми не завжди розпізнаємо і можемо зрозуміти складну, витончену поведінку тварин, яка найчастіше є їх мовою спілкування. Більш того, згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the Royal Society B, тварини, можливо, спілкуються один з одним більш ввічливо, ніж ми з вами. У своїй роботі вчені детально вивчили способи спілкування птахів, ссавців, комах та безхвостих земноводних, інформує Ukr.Media.

Інтелектуальні здібності тварин

Першим про інтелектуальні здібності тварин заявив Чарльз Дарвін у своїй книзі "Походження видів і природний відбір". Вчений вже тоді помітив, що у тварин важливою складовою спілкування є мова рухів, поз і запахів. Велика кількість видів володіє спеціальними запаховими залозами, що виділяють сильнопахнучі речовини, спеціалізовані для кожного виду. Це дозволяє тваринам встановлювати межі своєї території та залишати сліди свого перебування в тому чи іншому місці.

Як пише видання Nobbot, вивчаючи різні способи комунікації між різними видами, дослідники помітили дещо навдивовижу — тварини ніколи не перебивають один одного. Вони здатні вести діалог. Це означає, що тварини не лише спілкуються, а й усвідомлено слухають один одного. Так, дельфіни видають звуки, щоб зрозуміти як координувати свої дії з членами групи. Мавпи видають гучні звуки щоб знайти товаришів, а щебетання самців птахів привертає увагу самок. До речі, вокальні дані деяких пернатих можуть бути вельми визначними — так, вчені вперше записали спів найгучнішої птиці у світі. Примітно також і те, що пісню з частотою 125 децибелів самець виконує прямо у вухо своїй обраниці.

Скільки способів спілкування тварин існує?

Безсумнівно, тварини спілкуються один з одним в залежності від своєї фізіології та навколишнього середовища. Головним чином дослідники виділяють три форми спілкування: слухову, зорову і хімічну. Хімічний зв'язок є найбільш примітивним типом спілкування тварин, а також найбільш важким для ідентифікації. До таких хімічних речовин відносяться, наприклад, феромони, які в основному використовуються для встановлення шлюбних і репродуктивних ритуалів, але з їх допомогою також можна встановити обмеження і дізнатися про членів своєї групи. Візуальне спілкування розвивається за допомогою рухів і кольору (забарвлення отруйних жаб, як правило, більш яскраве, а барвисті пера павича відіграють важливу роль у шлюбних іграх). Більш складні види, наприклад ті, які зустрічаються у деяких приматів, також включають міміку і вираз обличчя. А ось звукові сигнали можуть видаватися різними способами. Ссавці використовують голосові зв'язки, змії та рептилії спілкуються за допомогою стуку хвоста, а комахи спілкуються, в основному, за допомогою вібрації крил. Природа неймовірно винахідлива, чи не так?

Одним з найбільш яскравих (крім співу найгучнішої птиці у світі) прикладів спілкування птахів є шлюбний танець райського птаха. Для самців цього виду характерний тривалий процес залицяння, під час якого вони розпускають пір'я на спині подібно павичу і гордо випинають нагрудний фартух синього кольору. Танець триває до тих пір, поки самка не відповість взаємністю.

Існує ще більш разючий факт про спілкування пернатих. Так, час очікування між звуками, виробленими одним птахом і іншим становить менше ніж 50 мілісекунд. А тепер порівняйте це з інтервалом у 200 мілісекунд — саме стільки становить час очікування під час спілкування між людьми. І це за умови того, що вашим співрозмовником виявиться вихована людина. Інші більш повільні тварини, наприклад кашалоти, встановлюють час очікування в діапазоні 2 секунд.

Сам факт того, що тварини спілкуються один з одним говорить про те, що вони здатні мислити, навіть на найпростішому рівні. Подальші дослідження про поведінку тварин неминуче повинні привести людство до перегляду свого ставлення до інших видів. З іншого боку, розуміння примітивної природи мови дозволяє нам більше дізнатися про еволюцію, а також про деякі аспекти роботи нашого мозку, які нейробіологи намагаються зрозуміти.