Дзеркальний тест та собаки: чому наші чотирилапі друзі ігнорують або гавкають на своє відображення

Багатьом знайоме це кумедне видовище: собака, що насторожено вдивляється у дзеркало, то гавкає, то раптом відвертається й байдуже проходить повз. Для людей подібна поведінка здається дивною, але за нею стоїть набагато більше, ніж проста відмінність у характерах. Дзеркальний тест: хто у відображенні? Все почалося з класичного експерименту американського психолога Гордона Геллапа. Він ще у 1970-х придумав простий, але геніальний тест на самовпізнавання: на тіло тварини, у місце, яке вона не може побачити без дзеркала, наносили яскраву мітку. Якщо тварина, глянувши на себе у дзеркалі, починала вивчати цю мітку — значить, вона усвідомлює, що бачить не "когось”, а себе. Таку здатність продемонстрували шимпанзе, дельфіни, деякі птахи, навіть слони. Але собаки — ні.

Чому собаки "не впізнають себе” у дзеркалі?

Це питання роками було приводом для жартів та міфів: "Собаки не дуже розумні”, "Вони не усвідомлюють себе”. Насправді справа не в розумі, а у тому, як різні істоти сприймають світ. І тут на допомогу приходить поняття Umwelt — це унікальний "світ відчуттів”, у якому живе кожна жива істота. Інакше кажучи, кожен вид бачить, чує й відчуває довкілля по-своєму, наче перебуває у власній реальності.

Людина живе насамперед у світі зору. Ми так звикли довіряти очам, що навіть себе "бачимо” і пізнаємо, дивлячись у дзеркало. Для собаки цей шлях абсолютно чужий. У неї інший, набагато багатший сенсорний світ — це світ запахів, інформує Ukr.Media.

Уявіть: у носі собаки — до 300 мільйонів нюхових рецепторів, а зона мозку, що відповідає за обробку запахів, у рази більша, ніж у людини. Ваша собака "бачить” світ носом. Її "паспорт” — не обличчя у дзеркалі, а власний унікальний запах.

Наукові спроби "запахового дзеркала”

Вчені не раз намагались адаптувати дзеркальний тест до собачої реальності. Італійський біолог Роберто Каццолла Гатті у 2016 році провів нюховий експеримент: собакам давали понюхати зразки власної сечі та сечі інших собак. Реакція була промовистою — свій "аромат” тварина впізнавала одразу й поводилась інакше, ніж з чужим. Це — ознака нюхової самосвідомості.

Тобто собака здатна розрізнити себе й іншого, просто цей механізм не візуальний, а запаховий. Коли у дзеркалі перед нею "незнайомець без запаху”, для мозку собаки це порожнє зображення або химерна тінь, яка не має сенсу. Саме тому чотирилапий може гавкати, пробувати обнюхати "двійника”, заглядати за дзеркало — і зрештою ігнорувати його.

Різноманіття собачих реакцій

Реакція на дзеркало у собак буває різною — все залежить від темпераменту, досвіду, контексту. Дехто взагалі не помічає відображення, інші намагаються "потоваришувати” або навіть гратися з ним. Є собаки, які насторожуються й навіть лякаються, якщо вперше бачать дзеркало. Буває, що на очах господаря собака сміливіша, а наодинці може й уникати загадкової поверхні.

Власники часто хвилюються: чи варто прибирати дзеркала, якщо тварина нервує? Фахівці радять спостерігати: якщо собака швидко звикає і не проявляє тривоги — це безпечно. Якщо ж дзеркала викликають стійкий стрес, краще не ставити їх на шляху улюбленця або запропонувати йому нові, цікавіші для нього запахові ігри.

Самосвідомість і еволюція: собача версія

Те, що собака не проходить дзеркальний тест, зовсім не робить її "примітивною” чи "несвідомою”. Просто у нашого друга — інша еволюційна історія. Для виживання в зграї й пошуку їжі не треба знати свій профіль у дзеркалі, зате потрібно розуміти, як поводитися серед інших, читати емоції, пам'ятати "запаховий підпис” кожного знайомого і свій власний.

Самосвідомість — не лише вміння впізнати себе у дзеркалі. Це й усвідомлення своїх дій, реакцій, місця у світі, розуміння кордонів власного тіла. Собаки чудово орієнтуються у просторі, уникають перешкод, "відчувають” своє тіло й емоції господаря — усе це свідчить про складну й багатовимірну психіку.

Практична порада для господарів

Головне — пам'ятати, що собака дивиться на світ інакше, ніж людина. Не варто засмучуватись, якщо вона не "впізнає” себе у дзеркалі. Не треба й очікувати людиноподібної поведінки. Навпаки — спробуйте більше спостерігати за нюховими "ритуалами”, вивчати ігри на запахи, які допомагають пізнати свою собаку краще.

І ще одне: у світі, де нас часто приваблює лише "картинка”, собака нагадує — є багато способів бути собою й упізнавати себе, не лише дивлячись у дзеркало.