Ні, ну ви їх бачили? Вони ж просто гігантські! Ті "яйця", які ви бачили, можуть бути завдовжки з робочого мурахи, але при цьому товщі за нього!
Мурашина матка відкладає до сотні, а деякі навіть до тисячі яєць на день. Як у неї взагалі поміщається стільки?
Якщо коротко, то ніяк. Це фізично неможливо. Коричневі "яйця", які таскають робочі, насправді — лялечки. Перед заляльковуванням личинки мурах плетуть собі кокон з щільного і міцного коричневого шовку. Він і створює видимість шкаралупи. Але є види, що не загортаються в шовк, а перероджуються відкрито. Таких комах не сплутаєш з яйцями — вони виглядають як згорнуті в позу ембріона білясті мурахи.
Ще за яйця часто приймають личинок мурах. Адже вони пухкенькі, білі, а їхні лапки і щелепи настільки маленькі, що виявити їх можна лише тоді, коли знаєш, де їх шукати. Навіть порівняно з неповороткими гусеницями, личинки мурах ліниві і беззахисні. Вони не можуть самостійно шукати їжу, пересуватися і навіть стежити за власною гігієною.
Причина перетворення личинок в аморфні кульки проста: щелепи і лапки деградували за непотрібністю. Протягом десятків мільйонів поколінь личинки мурах народжувалися в темряві і безпеці, під надійним захистом дорослих.
Справжні яйця мурах виявити важко. Вони зовсім невеликі, всього 0,5-1 міліметра завдовжки. У погоні за швидкістю розмноження королеві довелося перекласти частину турбот на робочих. Запас їжі всередині яєць достатній для формування ембріона, але подальший розвиток личинки вимагає зовнішнього живлення.
Рішення цієї проблеми взяли на себе робочі: вони регулярно облизують яйця. Тонка стінка яйця вбирає вологу, що міститься в слині, за рахунок чого і підтримується розвиток ембріона. Крім того, слина має протибактеріальну і протигрибкову дію. Вона забезпечує наступні покоління комах захистом від патогенної гидоти.
