У нас у будинку живе пенсіонер, мій сусід на сходовому майданчику, він регулярно виходив на прогулянку зі своїм песиком.
Тварина була вже стара, і всі сусіди впізнавали собачку за яскравою курточкою взимку та кумедною кофтиною влітку.
Коштував одяг для тваринки, напевно, більше, ніж його власний, але мого сусіда це зовсім не бентежило. Він улюбленця дуже любив і на ньому зовсім не заощаджував, може, навіть собі на шкоду.
Я давно його не бачив і навіть не знав, де він подівся. Песика в милій яскравій курточці я теж давно не помічав у дворі.
Цими днями я побачив сусіда, що йшов з магазину з великим мішком котячого корму.
Я привітався з пенсіонером, запитав про життя і делікатно поцікавився, чи не завів він кота.
Сусід ніби посміхнувся, але здавалося, що в ту мить він приховував глибокий сум. Виявилося, що його песик помер зовсім недавно. У моїй голові все стало на свої місця: пенсіонер майже не виходив із квартири якраз відтоді.
Прожив він із ним 16 років і сильно прив'язався. Онука принесла ще зовсім маленьке цуценя з двору, відтоді він і залишив собаку собі, хоча й не планував.
Кота сусід не завів, зізнається, що ніколи не був великим любителем котів. Але корм купив навмисне: безпритульним тваринам на перетримці (або, простіше кажучи, у притулку).
Відколи собака помер, донька із зятем намагалися допомогти пенсіонеру оговтатися. Для цього повели його у притулок домашніх тварин — може, він захоче подарувати дім якійсь нещасній тварині.
Але обрати когось дуже важко, тим паче одразу. Сусід не зміг вибрати улюбленця.
Каже, що атмосфера була дуже гнітючою: на тебе дивляться десятки сумних очей, і всім тваринам потрібен дбайливий господар, добрі руки й миска смачного корму.
Притулок існує переважно на пожертви, а приймають їх у будь-якій формі: корм, медикаменти, лежанки, допомогу в прибиранні і, звичайно, гроші.
Сусід розповів, що тепер кожну заощаджену копійчину витрачає на корм, крупи й кістки котам та собакам. Їжу та інші дрібниці за потреби здебільшого возить донька, а пенсіонер каже, що поки не може себе перебороти й поїхати туди ще раз.
До речі, він також розповів, що відкладає гроші на потреби притулку, адже волонтери тварин не тільки годують і тримають у теплі, а й лікують та стерилізують власним коштом.
Пенсіонер сказав, що більшу частину грошей збирає: хоче перед Новим роком відвідати звірят і вручити гроші волонтерам. А коли потепліє, хоче місцевим собакам змайструвати буди. Ну і сподівається забрати якусь тваринку додому.
Я, чесно кажучи, був приємно вражений таким прагненням допомогти. Людина справді серйозно взялася за цю справу, і здається, що цей ентузіазм заразливий.
Пенсіонер опанував себе і діє рішуче. Такий вчинок гідний поваги.
