Має він моторошний вигляд, та, на щастя, його рідко хто бачить. Сліпак — затятий мешканець підземель, на поверхні опиняється лише в крайніх випадках. Зовні це кремезний, коротконогий, довгий (близько 30 см) і круглий, як ковбаса, звірок.
Він важить близько 700 грамів, має лопатоподібну голову, ніс, розташований майже на лобі, без очей (вони через непотрібність редуковані й заховані під шкірою), натомість — із довжелезними, гострими, прямокутними зубами, що стирчать уперед.
З усього видно, сліпак — жива бурова машина. Під землею він прокладає багатометрові ходи, перетворюючи обрану для життя ділянку на особистий метрополітен, і викидає на поверхню сотні кілограмів землі.
Мешкає сліпак у степових і лісостепових зонах, часто оселяється на пасовищах, полях та городах. «Метро» будує у два яруси: нижній для сну, відпочинку й зимівлі та верхній кормовий, який залягає на невеликій глибині — лише близько 25 см від поверхні.
Сліпак обладнує також комірчини, де складує десятки кілограмів їстівних припасів. Харчується він винятково рослинною їжею, і в цьому й полягає вся проблема: багато городників, помітивши, що на ділянці загинули культурні посіви, зникли квіти, морква й картопля, починають звинувачувати в усьому крота, який тут зовсім ні до чого.
Кріт харчується комахами та дощовими черв'яками. Бульбам і корінню рослин він може зашкодити лише випадково, коли риє свої підземні ходи. Рослини його не цікавлять, він їх не їсть. А ось сліпак тягне до себе в комірчини все, що може знайти на городі: гарбузи, кукурудзу, боби, цибулю, коріння петрушки, квітів та лікарських рослин і, звичайно ж, картоплю.
З корисного: сліпак може натягати на ділянку цибулини всіх навколишніх квітів і забути про них, влаштувавши навесні пишний квітник у несподіваному місці. Тож якщо у вас під яблунею зійшли тюльпани, яких ви не садили, то на ділянці точно сліпак, а не кріт.
Ну і якщо в сусідів зійшли ваші сортові махрові нарциси, то, найімовірніше, вони (сусіди) теж ні до чого — це все він, сліпак.
