А все тому, що люди, які ніколи не бачили цих барбосів наживо, у своїх статтях пишуть, що це «чудова порода, яка ідеально підходить для квартири і як компаньйон для дітей. Не вміє гавкати, не шумить, розуміє господаря з одного погляду!». І є ті, хто цьому вірить. Та настав час дізнатися правду!
Басенджі, конго-тер'єр, або собака занде — оригінальна порода родом з Центральної Африки. Спойлер — ці тварини не для слабкодухих. Ці барбоси регулярно очолюють списки порід, що найгірше піддаються дресируванню. Перед ними опускають руки не лише сучасні зоопсихологи, а навіть кінологи старої школи. Басенджі називають дурними, складними, нетямущими. Кажуть, цих шерстяних неможливо виховати й навчити хоча б однієї команди. Але це зовсім неправда. Представники породи дуже розумні. Просто по-своєму.
Річ у тім, що псів не виводили спеціально. Барбоси вважаються аборигенною породою, тобто сформованою без участі людини. Багато тисяч років басенджі жили поряд із людьми, але не для людей. Через природний відбір вони і сьогодні в нас не бачать «господаря» у звичному розумінні цього слова. За характером пси більше схожі на своєрідних кішок, які роблять вам ласку тим, що живуть разом із вами. Це не означає, що собаки не сприймають людину взагалі. Басенджі співпрацюють з людьми, а не беззастережно їм підкоряються.
Саме на партнерстві ґрунтуються стосунки собаки і людини на батьківщині породи. Найдавніші згадки — це малюнки в гробницях часу Великих пірамід, що датуються 2700 роком до нашої ери. Від самого початку своєї появи й донині басенджі допомагають народам Африки полювати на дрібну дичину. До обов'язків барбосів належить вистежування і гонитва за різним звіром: собаки женуть здобич просто в руки й сіті мисливців. На таке здатний лише розумний, хитрий і самодостатній пес.
Але у квартирі з таким барбосом починаються проблеми. Приносити капці й віддано чекати на вас біля дверей після роботи — цього ви від басенджі не дочекаєтеся. Натомість свої особисті питання басенджі вирішують чудово — як випросити ще одну смакоту, уникнути підстригання кігтів або відчинити омріяні дверцята шафи. Шерстяні легко вчаться маніпулювати господарями й домагатися свого.
Щоб звір робив те, що потрібно власникові, доведеться домовлятися. Зробити так, щоб псу самому було цікаво підходити за командою, подавати лапу чи голос. До речі, про нього... Басенджі справді не вміють гавкати. Будова їхньої гортані дещо інша, ніж в інших порід собак. Звичного «гав-гав» від них не дочекаєшся. Але це зовсім не означає, що ці собаки мовчать. Звірі здолають ваших сусідів гучними криками, вереском, скавулінням, дістануть пирханням і бурчанням. За такий асортимент звуків в Африці їх навіть називають «балакучими собаками». Вже краще воно б просто гавкало!
Виплескувати море енергії басенджі може не лише в розмовах. Порода вкрай вимоглива до інтелектуальних і фізичних навантажень. На батьківщині вони долають кілометри й постійно напружують «думалку», щоб здобути або загнати звіра. Не маєте часу розважати улюбленця? Що ж, тоді пес без труднощів сам собі знайде заняття. І повірте, вам це не сподобається.
Фінальний цвях у труну міфу про ідеальну породу — потужний мисливський інстинкт. У басенджі він розвинений настільки сильно, що навіть зараз, після багатьох поколінь життя як домашні улюбленці, вони можуть будь-якої миті зірватися за кішкою або білкою. Щоб не сталося інциденту, власникам потрібно завжди водити своїх вихованців на повідку, а відпускати лише у спеціально відведених для цього місцях.
Отже, порода «ідеальна для дитини» насправді виявилася такою складною, що з нею навіть дорослі й досвідчені люди не можуть упоратися! У жодному разі не даруйте таких цуценят дітям. Краще купіть морозиво.
