Зазвичай кішки ховаються настільки майстерно, що хоч увесь дім переверни — не знайдеш. Поки самі знайтися не зволять. А деякі господарі кажуть про своїх котів і кішок, що ті зникають і з'являються так, ніби в інший вимір на кілька годинок відлучалися.
Але є в котячому племені такі унікальні особистості, які своїми спробами сховатися лише смішать.
Навіщо кішки взагалі ховаються
Причин може бути декілька:
- Хочуть побути на самоті;
- Хочуть контролювати ситуацію (я все бачу, а мене ніхто не бачить);
Інші причини:
- Кішка чогось злякалася;
- Кішка хоче пограти (з вами або з іншим котом/собакою, що живе в домі), а гра полягає в хованках, грі в квача та іншій імітації полювання. У цьому випадку кішка навмисно ховається символічно, так, аби її було видно.
Але часом коти й кішки ховаються по-справжньому, серйозно, але залишають на видноті, наприклад, хвіст або всю задню частину.
Причина перша: логіка «схованої голови»
Для кішки головне — сховати голову. У світі тварин прямий погляд — це виклик або загроза, тому, якщо кішка сховала очі, вона вважає, що розірвала контакт і стала «невидимою». Це трохи схоже на дитячу логіку: «Якщо я вас не бачу, то й ви мене не бачите». Те, що при цьому стирчить хвіст, її не дуже турбує.
До того ж, з відстані, меншої за 30 см, кішка погано розрізняє деталі через свою природну далекозорість. Тому власна філейна частина, що стирчить з-під штори, буквально опиняється поза її полем зору та уваги.
Причина друга: вони просто нам довіряють
Поширена думка, що коти вважають нас сліпими, — це, звісно, жарт. Вони не аналізують гостроту нашого зору. Річ у довірі та відсутності загрози. Вони бачать, як незграбно ми часом пересуваємось у темряві, але роблять висновок не про наш поганий зір, а про нашу нешкідливість. Якщо від господаря не чекаєш небезпеки, навіщо докладати титанічних зусиль, щоб ховатися ідеально?
Причина третя: домашні кішки не знають, яке в них забарвлення
Диким кішкам у природі допомагає їхнє захисне забарвлення: смугаста сіро-коричнева шерстка робить їх непомітними в траві чи серед гілок.
Домашні кішки, «перевдягнені» селекцією в шубки найрізноманітніших кольорів, досі керуються інстинктами диких предків. Інстинкт каже: «припади до землі, зачаїся», і кішка слухняно це робить. Вона не замислюється, що її яскраво-біла шубка добре помітна на зеленому килимі. Давня програма працює незалежно від «зовнішнього оформлення».
Головна причина: вони можуть собі це дозволити
Дикі кішки — вправні маскувальники, чого не скажеш про багатьох домашніх. Тут усе просто: якщо дика кішка не вміє добре маскуватися, то вона не здобуде собі їжі й дуже скоро потрапить до лап іншого, більшого хижака, не встигнувши передати потомству свої особливості. На жаль, такі кішки відсіюються з популяції під час природного відбору.
Домашня кішка може дозволити собі погано ховатися. Їй не загрожує небезпека залишитися без вечері або стати здобиччю більшого хижака. У неї немає причин вчитися краще маскуватися.
Так само в домашньої кішки немає потреби вчити добре ховатися своїх кошенят, і свої альтернативні гени вона кошенятам передає безперешкодно, адже людина любить кішку не за її вміння ховатися, а просто тому, що вона — кішка. 🐈 Тож вона може бути якою завгодно.
