"Солодке життя" має свої побічні ефекти не лише у людей. Тварини в зоопарках живуть настільки сито, комфортно і довго, що їм просто ліньки думати про продовження роду. І це ставить під загрозу глобальні програми порятунку рідкісних видів.
Згадаємо, навіщо взагалі існують сучасні зоопарки (окрім того, щоб ви могли запостити фото жирафи в інстаграм — так, ми знаємо, що саме це ви робите першою справою). Їхня головна місія — бути резервним банком генетики. У різних куточках світу науковці плекають групи рідкісних звірів, щоб ті не вимерли остаточно.
Зоологи постійно обмінюються тваринами, аби уникнути "шлюбів" між родичами, бо від такої любові, як відомо, народжується слабке потомство.
Але популяції ссавців у зоопарках Європи та Північної Америки стрімко старішають. Причина банальна: за ними занадто добре доглядають. Ніяких хижаків, завжди повна миска — звірі живуть набагато довше, ніж могли б мріяти в дикій природі.
І ось парадокс: з віком бажання (та й можливість) розмножуватися у тварин зникає. Про таку невтішну динаміку повідомила міжнародна група дослідників у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.
Вчені проаналізували дані за останні 50 років (з 1970 по 2023), перелопативши демографію 774 популяцій ссавців, використовуючи глобальну базу Species360, куди понад 1200 зоопарків світу записують усе: хто народився, хто одружився, а хто пішов на пенсію.
Щоб зрозуміти масштаб трагедії, науковці подивилися на "вікові піраміди" і похмуро зітхнули. У здорової популяції, яка готова до будь-яких потрясінь, графік нагадує піраміду: багато молоді в основі.
Але зараз у зоопарках ці фігури нагадують ромб або взагалі колону. Це означає, що молодих тварин мало, а аксакалів — хоч греблю гати. Такі групи вважаються демографічно вразливими. Щоб краще це рахувати, вчені навіть вигадали новий метод автоматизованої класифікації (деталі для гіків є у журналі MethodsX).
Найтривожніша ситуація — з дамами. Кількість самок, здатних до активного розмноження, впала катастрофічно: на 49% у Північній Америці і аж на 68% у Європі. Подекуди в популяціях взагалі не лишилося "дівчат" репродуктивного віку.
Логічне запитання: що робити з хвостатими пенсіонерами? Одним із рішень могли б стати спеціальні "будинки для літніх" тварин. Але тут вмикається сувора реальність: це дорого і ніколи не окупиться. Такі заклади можуть жити лише на пожертви.
Старенькі тигри, зебри та леви, які вже своє відпрацювали в цирках чи зоопарках, часто не годяться для таких програм. А натовпи незнайомих людей, які приходять на них витріщатися, лише заганяють дідусів у стрес.
Етичне питання про гуманне присипляння тварин похилого віку залишається настільки складним, що про нього намагаються зайвий раз не говорити. Автори дослідження зізнаються: проблему вони довели, цифри показали, а от як це розрулити — поки що рецепту не дають.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!