Казки, мультфільми та цукеркові обгортки з дитинства привчили нас до того, що білка живиться горішками, але навесні птахи всією зграєю ганяють її від своїх гнізд.
З’ясовуємо, яку частку в білячому меню посідає тваринна їжа, навіщо вона лізе до зимових годівниць і чим її пригостити, щоб не нашкодити.
Що білка їсть протягом року
Головний корм звичайної білки — насіння шишок, лісові та букові горіхи, жолуді й гриби. Проте її меню дуже змінюється від сезону до сезону.
Найситніший час — осінь. Білка від’їдається достиглими горіхами, жолудями, насінням і ягодами шипшини чи глоду, а заразом робить запаси. Горіхи та жолуді вона ховає в дуплах, під опалим листям і неглибоко в землі, а гриби нанизує на гілки дерев і запихає у щілини кори, щоб ті висохли.
У північних хвойних лісах одна білка за сезон може насушити від півтори сотні до двох тисяч грибів.
Узимку голод і холод не женуть звірятко на полювання. На морозі білка швидко втрачає тепло, тому в грудні — лютому вона проводить у теплому гнізді по 18-19 годин на добу. Вибирається назовні лише на кілька годин, щоб швидко наїстися калорійним насінням із шишок (у сосновому лісі воно в цей час становить понад 90 % її раціону) або викопати з-під снігу та листя осінні припаси.
Найважче з їжею буває наприкінці весни та на початку літа, аж до липня, коли старі запаси скінчилися, а нові горіхи й шишки ще не достигли. Навесні білка переходить на молоді бруньки та пагони, соковитий внутрішній шар кори молодих хвойних дерев, цибулини, коріння та квітки дуба. Влітку до них додаються ягоди, фрукти й зелень.
Саме в цей голодний міжсезонний період у раціоні з’являється тваринна їжа.
Чи правда, що білки розоряють гнізда і ловлять птахів
У травні та червні білки активно збирають комах і лялечок мурах, а на сухих гілках вишукують тих, що ховаються під корою, і гриби. На дубах вони подовгу полюють на гусінь — на початку літа на її пошук іде більше десятої частини всього часу годування.
Навесні в парку можна побачити, як сороки, сойки і навіть дрібні горобці зчиняють крик і всією зграєю женуть білку геть від дерев. Птахи тривожаться недарма, у гніздовий сезон білка здатна розорити кладку. Вона забирає яйця та пташенят у дроздів (співочого й омелюха), плисок, мухоловок, фазанів, а в лісах, де білок особливо багато, вони іноді займають під житло розвішані синичники просто разом із кладкою великої синиці, з’їдаючи частину яєць і виводка. Відомий навіть випадок, коли руда білка вистежила і вбила дорослого чорного дрозда.
І все ж кровожерливою хижачкою білку назвати не можна. Розорення гнізд — не загальне правило для всього виду, а звичка окремих звіряток.
Коли у Швеції перевірили вміст 600 білячих шлунків, рештки птахів або яєць знайшлися лише в чотирьох.
До зимових годівниць білки теж приходять не за синицями та горобцями. Їх приваблюють насіння й горіхи, які люди насипають для пернатих.
Чим пригостити білку і чому не варто годувати її з руки
Пропонувати білці м’ясо чи рибу не потрібно — ні взимку, ні влітку. Якщо хочеться підгодувати в парку, краще дати їй те, що вона їсть у природі:
- лісові горіхи, букові горішки або їстівні каштани в шкаралупі;
- трохи кедрових горішків;
- шматочок свіжого яблука чи моркви.
Для поповнення запасів кальцію поруч із годівницею іноді кладуть чисту кістку, шматочок рогу або панцир каракатиці (його продають у зоомагазинах для папуг) — білки залюбки їх гризуть, особливо влітку, коли ростуть білченята.
А от солоні продукти, родзинки, солодкі сухофрукти та бразильські горіхи давати не можна. Не підходить для регулярного частування і арахіс, якщо білка живиться переважно ним, їй починає бракувати кальцію, а щелепи слабшають.
Якими б ласощами ви не запаслися, не простягайте їх на долоні. Дике звірятко може просто переплутати палець із горіхом і боляче цапнути, а до того ж під час тісного контакту можуть передаватися паразити та хвороби.
Крім того, звикла до подачок білка втрачає обережність, розучується сама шукати й ховати корм на зиму і не передає ці навички потомству.
Натомість покладіть частування в годівницю або на пеньок і відійдіть. У саду годівницю краще вішати вище на стовбурі дерева чи стіні під прикриттям крон, подалі від доріг — так звірятко не стане здобиччю кішок і хижих птахів. Наповнювати її варто лише на третину і потроху, раз на 3-4 дні, прибираючи старі запліснявілі рештки.
Під час їжі на землі білка завжди залишається напоготові. Почувши підозрілий шерех, вона завмирає стовпчиком, притиснувши передні лапки до грудей. Якщо ви підійдете надто близько і налякаєте її, білка розпушить хвіст, довгими стрибками кинеться до найближчого дерева і видереться вгору з протилежного від вас боку стовбура. А опинившись у безпеці на гілці, почне різко смикати хвостом, сердито цокотіти і стукати зубами.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!