Отже, сьогодні у нас Німеччина. Правда, перед нею лежить вузький прошарок Австрії, буквально кілометрів тридцять. І в цьому місці крім віньети за дороги австрійці беруть ще і 8,5 е. за тунелі. Радує тільки, що в Австрії бензин дешевше, ніж в Італії майже на 40 центів, і я дотягнув до неї з палаючим вогником на панелі, кричати про те, що бак порожній. Звичайно, тягнув я не навмання, а звірившись з навігатором.
Рівняння у нас на Інсбрук. В околицях столиці Тіролю повно цікавого. Інсбрук, в принципі, і саме місто дуже цікаве, ми були в ньому вже разів п'ять, але найбільш пам'ятним, напевно, можна вважати Інсбрук на Різдво.
Безсумнівно, Різдво в Європі та Різдвяні Ярмарки в його напередодні це окрема тема. І зараз ми її пропустимо, втім, як і сам Інсбрук.
А ось в стоїть в 15 км від нього Ваттенс заїжджаємо. Першим пунктом у нас тут Swarovski, при заводі цього розкрученого бренду є досить цікавий музей. Його чомусь багато хто не помічає, наситившись дуже фотогенічною головою казкового велетня на вході.
їдемо дальше, а друга половина йде в найбільший у світі магазин з виробами Swarovski, розташований тут же. І тільки відсотків п'ять, а то й менше, йде в музей Swarovski.
Втім, і нудне слово музей тут не використовують, він як би офіційно називається «Кришталеві світи Сваровські» або «Кристалічні світи Сваровські». Це шоу кришталю, шоу кристалів і втілений на їх основі політ фантазії місцевих дизайнерів.
Всередині музей розбитий на 22 або 23 залу. У першому залі особливо дивуватися ще нічому. Ну, висить, звичайно, величезна люстра, метрів п'ять у висоту. Красива і витончена, зрозуміло, що моторошно дорогуща, але люстра таки особливо не вражає.
А от саме з другого залу і починається фантасмагорія. Під стелею танцюють три напівлюдини, точніше просто ноги. Рухи дуже людські, в них немає ламаних ривків механічних ляльок, тут підійшли набагато тонше. У підсумку глядача охоплює легка жуть. Ноги танцюють самі по собі, танцюють майже синхронно, але іноді якась фігурка і виконує соло.. Танцюють, моторошно перебираючи ногами над головами глядачів.
Третій зал, спокійний і порожній. Тут рухається тільки світло, але ви знаходитесь усередині кристала і світло тут пише свою музику, свою історію. Тут світло, заломлюючись, чудить і хороводи. Це життя всередині кристалу. Що бачить кристал, як бачить кристал, ви зможете відчути увійшовши всередину кристала.
У наступному залі багато сценок з міфічними і фантастичними істотами, які, не помічаючи глядачів, живуть своїм життям.
І неймовірні коридори, коридори немов переходи в інший світ, у світ Swarovski.
Зараз тут представлений найменший і найбільший у світі кристали. Найбільший має масу 310 тис. карат і 40 см в діаметрі. А взагалі в планах музею зібрати найбільшу в світі експозицію всього самого-самого.
Тепер шлях у нас на Німеччину.
Ночівля біля Фюссена в селі Швангау.У Швангау у нас поселення в готелі Terofal. Класний готель, перший поверх у нього з рестораном. А з другого види прямо на замок Нойшванштайн.
Наступним пунктом у нас Абатство Етталь.
Поруч з абатством місто Oberammergau, тут колись зародилася мода на розписні будиночки. Хоча звання «місто», напевно, важкувато для цього поселення, де разом з околицями набирається тисяч п'ять жителів.
Поки світить сонечко поспішаємо в Гарміш-Патеркірхен, у нас сьогодні в цьому містечку ночівля, але ми шукаємо не готель, а місцевий ж-д вокзал. Ззаду вокзалу є ще один вокзальчик, і від нього бігає поїзд до найвищої гори Німеччини Цугшпітце. Поїзд їде одразу за двома типами рейок. У нього в середині звичної колії прокладена ще колія для зубчастої передачі, і саме з її допомогою він в гору і піднімається.
Цугшпітце найвища гора Німеччини, але при цьому вона прямо на кордоні з Австрією, так що половина Австрії нею теж милується. Висота 2962 м. Вид з гори, напевно, приголомшливий, в крайньому випадку, стверджують, що з неї видно чотири країни. Крім зрозумілих Австрії та Німеччини проглядаються ще Швейцарія та Італія.
Через кілька днів ми прибули в місто Фрайзинг.
Наступне місто Розенхайм .
Тут проводиться щорічний пивний фестиваль. Типу Мюнхенського Октоберфесту, або як його ще називають Октоберфест для німців. Так як Мюнхенський давно вже став шоу для туристів.
І ще щосили торгують пляшкових пивом. Це для тих, хто любить нефільтроване. Нефільтроване по Німеччині чомусь в розливі відсутнє, воно тут майже завжди в пляшках.
.
Замок Бургхаузен.
Недалеко від Бургхаузена є Dominik Tapper Baumburg, Домініканський монастир з власною пивоварнею Klosterbrauerei Baumburg.
.
Знайшли, заздалегідь обумовили номер. Німці спрацювали чітко. Готель не розчарував, так, втім, за вид з вікна йому можна було б пробачити багато що.
.
Далі Церква Св. Варфоломія, що стоїть біля води вже вісім століть.
Сьогодні у нас Австрія, і в неї ми в'їхали буквально через двадцять хвилин після виїзду з готелю. Першим пунктом нашого маршруту стало місто Штайр.
Містечко невелике, хоча і старше тисячі років, і завжди на перехресті історії. В історію він увійшов як місто, де у австрійської інквізиції зірвало дах. Вони в 14- м столітті якось захопилися боротьбою з єретиками. Спалили декількох, ніхто не лаявся. Спалили ще, знову нічого. Ну і апетит приходить під час їжі, втрачати людську подобу при вседозволеності у більшості виходить легко. Багаття запалали, і на них загнали майже тисячу людей ( при населенні менше п'яти тисяч). Невідомо, чим би все це закінчилося, але місцевого ідеолога інквізиції розбив параліч, і це, напевно, і врятувало залишки міста від багаття.
У маршруті значилася три міста до огляду. Це Шпіц, Дюрнштайн і Кремс на Дунаї.
Але коли бредеш по них пішки, то вони не викликають захоплення. Ще метрів триста однієї вулиці в Дюрнштайн можна вважати умовно симпатичними, але ні в Кремсі ні в Шпиці немає навіть таких фрагментів. У добавок, міста йдуть на спокій в 4 години дня, а рідкісні ресторани працюють аж до 6 вечора. Уявляєте? Що робити туристу тут після шести? Нема чого, тобто абсолютно! Вузькі, непривітні, нецікаві вулички, де все закрито, включаючи церкви. Вулиці порожні, на них немає ліхтарів, а й вікна ще запалилися. Старі будинки або храми вбудовані в місто, у них немає перспективи, і стоячи поруч під ними, задираючи голову в сіре уходящее до ночі небо, намагаєшся вивідати хоч щось, що запам'яталося б і пом'якшило наростаючий негатив.
Напроти Кремса, вже через Дунай височить монастир Геттвайг. Він, напевно, за площею буде більше, ніж весь історичний центр Кремса і Шпица разом узяті.
Плеснув немного воды на колеса, начинаем свой путь в сторону дома .
Митницю знову проходили в Ужгороді, все швиденько і чудненько. Ніяких питань, ні у тих, ні в тих. Шльоп, шльоп і вперед.
