Розвал-сходження: що це таке і навіщо за цим стежити

Автомобіль - засіб пересування, в якому важливий кожен параметр. Вивіски «розвал-сходження» можна зустріти у багатьох автосервісів. Розповідаємо, коли і як часто потрібно проходити перевірку, інформує Ukr.Media.

Для початку визначимося з термінами. Отже, є три параметри, про які повинен знати будь-який поважаючий себе автомобіліст. Два з них на слуху - це розвал і сходження. І є ще третій - кастер.

Розвалом (англ. camber) називають кут між вертикаллю і площиною обертання колеса. Він може бути негативним і позитивним: негативний - коли верхня частина колеса злегка нахилена всередину, позитивний - коли, навпаки, верхній край трохи завалений назовні.

Сходження (англ. toe) - кут між площиною обертання колеса і напрямком руху машини. Простіше кажучи, це показник паралельності коліс, якщо автомобіль рухається по прямій, а ми як би дивимося на нього зверху. Вимірюється сходження як в градусах, так і в міліметрах і теж може бути позитивним і негативним. У першому випадку передні кромки коліс як би «дивляться» один на одного, сходяться, у другому - навпаки, розходяться.

Є ще кастер (англ. caster), він же кастор - поздовжній кут нахилу осі повороту колеса. Про цей параметр рульового керування знають не всі хоча б тому, що на більшості авто він не регулюється в принципі. Кастер може бути позитивним, негативним або нульовим. У всіх цивільних транспортних засобах він позитивний, оскільки саме такий кут забезпечує самовирівнювання коліс на швидкості. Тобто коли машина сама виходить з повороту, а відпущене кермо повертається у вихідне положення. До речі, завдяки цьому параметру можна їздити на велосипеді, не тримаючись за кермо.

Оцінити кут кастера в автомобіля візуально не так просто: зазвичай він становить менше 5 градусів. Простіше зрозуміти, як це працює, на двоколісному транспортному засобі - велосипеді або мотоциклі, - де кастер збігається з кутом нахилу вилки. Особливо наочні в цьому плані чопери, у яких переднє колесо сильно винесене вперед.

Набір компромісів

Кожен з описаних вище параметрів істотно відбивається як на поведінці машини на дорозі, так і на відчуттях водія від їзди. Наприклад, розвал відповідає за максимальну площу плями контакту шини з дорожнім покриттям, а отже, і за стійкість на поворотах. З цієї причини його зазвичай роблять злегка негативним (але є і виключення, наприклад гоночні машини).

Сходження теж здорово впливає на керованість: якщо воно позитивне, то підвіска краще стабілізується при їзді по нерівній дорозі і на високих швидкостях, а якщо негативне, то машина набагато «чіткіше» і точніше управляється. Щоправда, у другому випадку швидше зношується гума, а всі шорсткості на дорозі прямо-таки «б'ють» водія по руках.

Загалом, варіюючи значення кутів установки, можна домогтися або залізобетонної стабільності автомобіля при маневруванні, або відмінної керованості. Отримати і те і інше, на жаль, неможливо.

Чому це важливо

Можна довго копатися в теорії, але важливо знати, що неправильне регулювання кутів обертання коліс або нехтування ним призведе до того, що покришки зітруться набагато швидше, ніж належить. Та й витрата палива істотно зросте. Але це все дрібниці порівняно з втратою керованості, занесенням машини в сторону і, як наслідок, ризиком потрапити в ДТП на абсолютно рівному місці.

Як часто робити

Перевіряти розвал-сходження та коригувати його рекомендується кожні 15-30 тисяч кілометрів пробігу залежно від того, яким покриттям ви пересуваєтеся частіше: асфальтом або ж грунтовкою. Тобто перевірку варто здійснювати декілька раз на рік, і її цілком можна приурочити до сезонної заміни шин, щоб зайвий раз не витрачатися. Але якщо ви помітили, що машину тягне у сторону, якщо шини почали стиратися, а керованість погіршилася або якщо кермо стоїть криво, машина «плаває» в колії, а радіус повороту направо і наліво не однаковий, то вам явно час на станцію техобслуговування.

Розвал-сходження потрібно коригувати після багатьох ремонтних робіт. Наприклад, якщо ви поміняли кермові тяги або рейку, стійки, наконечники, кульові опори, та навіть сайлент-блоки, не кажучи вже про зміну дорожнього просвіту (якщо були встановлені вставки або, навпаки, укорочені пружини).

Варто мати на увазі, що якщо ви на повному ходу в'їхали в яму або пошкодили колісний диск, то налаштування, швидше за все, збилися, особливо якщо мова йде про класичну підвіску на гумових сайлент-блоках. Ви відразу зрозумієте це, тому що кермо «піде» у сторону.

Як це робиться

У різних майстернях кути установки коліс регулюють по-різному, залежно від оснащення. Так, у деяких сервісах є суперсучасні 3D-стенди, які в процесі передають всі дані на екран комп'ютера в режимі реального часу, даючи при цьому майстру колірні і навіть голосові підказки.

Втім, незалежно від «нашорошеності» обладнання на точці добросовісний майстер і підвіску огляне, і запитає, чи немає чогось важкого в багажнику (адже додаткова вага здатна збити виміри), і тиск в шинах перевірить, і самі колісні диски огляне - немає видимих деформацій. Робота механіка в цьому випадку зводиться до того, щоб ювелірно відкоригувати один параметр, не збивши до неприйнятних значень інші. І все одно, виїхавши з сервісу, перший час потрібно бути особливо уважним, щоб переконатися, що автомобіль передбачувано веде себе на дорозі.