Кінець акумуляторної рулетки? Відсотки заряду в електромобілях більше не будуть потрібні

Ми звикли довіряти відсоткам. Телефон показує двадцять, і ти приблизно знаєш, що цього вистачить, щоб доїхати додому. Але з електромобілями ця математика чомусь перетворюється на рулетку. На панелі можуть світитися бадьорі сорок відсотків, проте за вікном мінус п'ять, попереду затяжний підйом, а ти щойно ввімкнув обігрів сидінь, бо мерзнути якось некомфортно. І от ти їдеш і подумки гадаєш: дотягне машина до розетки чи доведеться викликати евакуатор десь посеред траси, згадуючи всі закони фізики, які прогуляв у школі, інформує Ukr.Media.

Здається, ця невизначеність дістала не лише тих, хто щодня гіпнотизує індикатор заряду. Інженери з Каліфорнійського університету в Ріверсайді теж звернули увагу на цю гру в здогадки. Вони вигадали нову метрику, яку назвали State of Mission, або SOM. Звучить трохи по-військовому, але суть її напрочуд мирна і побутова. Замість того, щоб просто констатувати факт наявності якоїсь там залишкової енергії, ця система відповідає на одне конкретне запитання: чи вистачить цієї батареї, щоб виконати ось це конкретне завдання просто зараз.

Їхній метод — це гібрид. З одного боку, модель вчиться на тому, як батарея заряджається, гріється і втрачає ресурс з часом. З іншого — вона жорстко спирається на закони термодинаміки та електрохімії. Тобто система враховує не лише настрій самої батареї, а й затори на дорозі, перепади висот і температуру за бортом. Професор Ченгіз Озкан, який керував цим дослідженням, каже, що саме фізика не дає штучному інтелекту фантазувати, роблячи прогнози дійсно надійними навіть тоді, коли машина раптом починає дертися під круту гору взимку.

Щоб перевірити, чи все це взагалі працює, команда не стала винаходити велосипед, а взяла відкриті архіви NASA та Оксфорду з реальними даними про цикли заряду, перепади напруги та температурні стрибки. Якщо вірити їхній публікації в журналі iScience, похибки відчутно впали.

Замість сухої констатації залишку, система просто скаже: маршрут ми подолаємо, але десь на половині шляху доведеться випити кави біля зарядної станції. Або ж порадить взагалі не підіймати дрон у повітря (так система працює не тільки з авто), бо поточний вітер і стан акумулятора перетворять політ на катастрофу. Як зазначає співавторка дослідження Міхрі Озкан, це перетворює абстрактні цифри на нормальні людські рішення.

Звучить як сценарій з якогось кіберпанкового майбутнього, де машини турбуються про логістику більше, ніж ми самі. Але, як це часто буває з красивими технологічними ідеями, є нюанс. За словами тієї ж професорки, системі зараз потрібно стільки обчислювальної потужності, що вбудовані комп'ютери сучасних автомобілів просто захлинуться. Вони для цього занадто слабкі. Алгоритм, який знає все про твій маршрут і закони фізики, поки що вимагає "заліза", яке не влізе у стандартний блок управління батареєю.

Звісно, дослідники налаштовані оптимістично. Вони збираються оптимізувати своє творіння, вивести його з лабораторій у поля і навчити працювати з твердотільними батареями чи великими домашніми накопичувачами. Можливо, за кілька років ця розумна математика дійсно позбавить водіїв необхідності нервово вимикати пічку за десять кілометрів до дому. А поки що залишається лише спостерігати, як технології намагаються стати людянішими.