Так, як "роблять" Україну представники вітчизняного збройового бізнесу і наші військові чиновники, - не робить ніхто!
Продовжуючи добру традицію по висвітленню діяльності високопоставлених чиновників концерну "Укроборонпром" та її підприємств-учасників у сфері торгівлі зброєю, пропонуємо увазі читачів ще одну публікацію, що стосується організації закупівлі Міноборони застарілої бронетехніки іноземного виробництва.
"Укроборонпром": "Ми робимо Україну сильною"
У цьому гаслі, запозичену з офіційного сайту "Укроборонпрому", в кінці необхідно опустити слово "сильної", оскільки так, як "роблять" Україну представники вітчизняного збройового бізнесу і наші військові чиновники, - не робить ніхто!
Прем'єр-міністр А. Яценюк лише на восьмому місяці своєї каденції "прозрів", що органом управління державного концерну "Укроборонпром" є Кабінет міністрів і, відповідно, він і повинен нести відповідальність за його "бурхливу" діяльність. Це відкриття прем'єр-"камікадзе" зробив у середині вересня на черговому засіданні уряду під час розгляду питань, пов'язаних з проведенням закупівель для армії по імпорту і виконанням оборонного замовлення.
Після вивчення статуту "Укроборонпрому" глава уряду зазначив, що якщо президент призначає керівника концерну і більшість членів наглядової ради цього підприємства, то нехай і відповідає за це підприємство і результати його роботи.
А тут ще зовсім недоречно збунтувався трудовий колектив підприємства-учасника концерну - "Державної госпрозрахункової та інвестиційної фірми "Укрінмаш", який виступив відкрито проти зміни керівництва їх підприємства "Укроборонпромом", надіславши лист-звернення на адресу президента, прем'єр-міністра, генерального прокурора і СБУ (текст звернення з 92 підписами).
Я жодним чином не відстоюю інтереси колишнього керівника "Укрінмашу" А. Майбороди, який пропрацював у цій сфері більше 20 років, а от на тих, кого призначили керувати одним з ключових спецекспортерів країни, варто зупинитися докладніше.
Керівництвом концерну на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора "Укрінмашу" 15 вересня був призначений такий собі Леонід Васильович Крючков. Так, той самий Леонід Крючков, один з братів Крючкова, засвітилися в численних рейдерських скандалів, включаючи і недавній скандал з отриманням АТ "Холдингова компанія "Енергомережа" і свіжоспеченої ТОВ "Енергомережа-Експорт-Трейд" дозволу на імпорт електроенергії з Росії. Нагадаю, що один із заступників Продана був днями звільнений урядом саме за видачу такого дозволу.
Яскрава біографія цього персонажа, можливо, спонукала керівників держконцерну вже 27 вересня призначити на цю посаду не менш цікаве обличчя - Володимира Омельянчука.
За даними джерела в уряді, буквально напередодні бунту трудового колективу "Укрінмашу", кандидатура Омельянчука розглядалася на посаду заступника міністра оборони і була особисто провалена Яценюком з формулюванням, що саме цей діяч брав активну участь у розвалі армії. Нагадаю, що В. Омельянчук вже обіймав посаду заступника міністра під час перебування на посту міністра оборони М. Єжеля, а донедавна служив керівником департаменту воєнної політики апарату РНБО, куди був призначений ще при Клюєві.
Досить яскравим зразком епістолярного жанру може служити відповідь "Укроборонпрому" трудовому колективу "Укрінмашу", підписаний заступником генерального директора концерну Денисом Гураком. Він містить посилання на ст. 62 Конституції України, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним висновком суду. А значить призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора Л. Крючкова, а потім і Омельянчука, на думку Д. Гурака, правомірно.
Благодійна афера
У вересні ц. р. в електронних ЗМІ зарясніли повідомлення про те, що волонтери зібрали кошти для закупівлі 50 бронеавтомобілів британського виробництва SAXON, і зазначалося, що благодійникам залишилося вирішити лише питання з отриманням дозволу на ввезення цих виробів на територію України.
В "Укроборонпром" і Міністерство оборони навіть надійшли звернення від якоїсь громадської організації "Український легіон", підписані її головою Олексієм Тамразовим, з проханням сприяти в отриманні цією організацією сертифіката кінцевого одержувача техніки для потреб Збройних сил.
Алгоритм цієї операції був абсолютно зрозумілий і прозорий. За посередництва одного з підприємств концерну за кошти благодійників купується колишня у вживанні військова техніка, яка передається безкоштовно воїнам, які беруть участь у АТО. Природно, угода повинна бути здійснена при мінімальних комісійних державного посередника.
По всій видимості, отримавши від волонтерів реквізити продавця, керівники "Укроборонпрому" почали самостійну реалізацію цього проекту. Куди поділися волонтери, які збирали благодійні кошти для купівлі цієї техніки, поки залишається загадкою. За рішенням "Укроборонпрому" посередницькі функції в цій операції були доручені т.в.о. директора "Укрінмашу" Л. Крючкова, який відразу ж направив британському підприємству WSV запит щодо можливості придбання бронемашин SAXON і почав готувати договірну базу. Питання благодійності до цього часу вже якось само розсмокталося.
саксон
Відповідь компанії WSV про можливості продажу 75 одиниць зазначеної техніки за 2 млн 75 тис. фунтів стерлінгів "Укрінмаш" офіційно отримав лише 13.10.2014 р. А ось сам контракт про купівлю бронетранспортерів в кількості 75 штук був підписаний за два тижні до отримання офіційної відповіді. Підписував його вже новий тимчасово виконуючий обов'язки директора - Омельянчук.
Необхідно відзначити, що практично весь процес підготовки цієї угоди рясніє численними порушеннями.
У контракті зазначено, що кінцевим споживачем цієї техніки є Міноборони та Національна гвардія.
Знали військові чиновники, що їх найближчим часом повинні ощасливити британським металобрухтом минулого століття? Навіть у цій ситуації Міноборони повинно було б організувати процедуру прийняття на озброєння цієї бронетехніки. Нагадаю, що порушення процедури прийняття на озброєння армії БТР-4Е колишнім міністром Д. Саламатіним спричинило за собою порушення кримінальної справи.
А про Національну гвардію говорити не доводиться. Через чотири дні з моменту підписання Омельянчуком зовнішньоекономічного контракту з британською фірмою на ім'я гендиректора концерну Романова надійшов лист Національної гвардії (№3/22/1-3463 від 6.10.2014), де зазначалося, що необхідність доукомплектування підрозділів Нацгвардії подібним типом транспорту немає. Підписав цей лист не хто інший, як командувач С. Полторак. Цілком очевидно, що Степан Тимофійович не припускав, що ці злощасні бронемашини виникнуть в його життя трохи пізніше і в зовсім іншому контексті.
Таким чином, складається ситуація, коли "Укрінмаш" підписує зовнішньоекономічний контракт на поставку бронетехніки в інтересах військових формувань, одне з яких взагалі не зацікавлене в ній, а друге і навіть не приступало до проведення процедури прийняття її на озброєння. Природно, і включення закупівлі цих виробів в оборонне замовлення - вельми сумнівний захід.
Цікаво, на яку відповідь розраховував Омельянчук, направивши, знову ж після підписання контракту з британською стороною, лист "Укроборонпрому" з проханням погодити проект комерційного пропозиції щодо імпорту цієї техніки? Крім того, в цьому документі в якості основного одержувача фігурує тільки Національна гвардія, яка до того часу вже відмовилася від цієї бронетехніки.
14 жовтня Полторак стає міністром оборони, і з цього моменту починається нова історія угоди по закупівлі британської бронетехніки.
Чиї "пальчики"?
По всій імовірності, лише поєднання посад голови військового відомства і командувача Нацгвардією дозволило Степану Тимофійовичу усвідомити масштабність операції, що реалізується "Укрінмашем" під керівництвом "Укроборонпрому".
Ще жодного разу в історії Збройних сил Україна не купувала застарілу техніку! Продавати - продавала. Продавала в Африку і Азію злегка подмарафеченний мотлох, що дістався їй від армії колишнього СРСР. Не можу назвати жодного випадку в осяжній історії оборонного замовлення, щоб на озброєння армії приймалася застаріла іноземна демілітаризована бронетехніка випуску 80-х рр. минулого століття.
Зрозуміло, що розробляли бронетранспортери SAXON ще в далеких 60-х, коли ніхто не мав поняття, яка зброя з'явиться в XXI ст. Ніхто не припускав, який тип війни буде в майбутньому, а відповідно і тактико-технічні характеристики для такої бойової техніки визначалися досвідом бойових дій того часу.
По тактико-технічним характеристикам Saxon AT-105 - це скоріше поліцейський бронетранспортер з правим кермом, а його броня дуже слабенька і дозволяє врятувати екіпаж лише від кулі калібру 7.62. Та ще ухвалення цієї техніки на озброєння армії потребує виділення додаткових коштів з держбюджету на організацію на базі військових частин елементарного обслуговування, не кажучи вже про ремонт.
Далі продовжувати немає сенсу, оскільки отримана відповідь на головне питання: використання цієї техніки в зоні АТО - захід вкрай сумнівний.
31 жовтня 2014 р., вже після закінчення робочого дня, прем'єр-міністр збирає екстрене засідання уряду і виносить на порядок денний питання про внесення змін до обороннго замовлення. За наполяганням глави оборонного відомства в оборонне замовлення пропонується включити закупівлю 20 бронетранспортерів SAXON АТ105 за ціною за одиницю 1 млн 225 тис. грн, на загальну суму 24,5 млн грн державного бюджету.
За даними джерела в Кабміні, під час засідання уряду прем'єр-міністр А. Яценюк заявив, що йому з приводу закупівлі цієї техніки дзвонив президент.
Послухавши обґрунтування міністра оборони, подивившись барвисті картинки в Інтернеті, А. Яценюк зажадав від "Укроборонпрому", керівників якого на засідання уряду не запросили, терміново направити йому обґрунтування необхідності закупівлі за кордоном саме цих виробів. За його словами, "Укроборонпром" повинен "залишити свої пальчики" в цій справі. Але "пальчики" концерну виявилися дуже непереконливими. Глава концерну Романів у своєму листі зазначив, що ініціатива про купівлю бронетранспортерів SAXON виходить саме від Міноборони, а не від "Укроборонпрому".
В той же день, незважаючи на досить хитке обґрунтування концерну, секретна постанова Кабінету міністрів №588-9 була підписана Яценюком.
Автора!
Щоб не було інсинуацій з приводу розголошення автором секретних відомостей про оборонному замовленні, відразу зазначу, що виклав велику частину інформації у контексті запиту Генпрокуратури України №10/2/2-4349 від 21.11.2014 р., адресованого концерну "Укроборонпром". Крім того, за наявною інформацією, аналогічні за змістом запити вже отримали керівники органів виконавчої влади, які проводили підготовку вищезгаданого засідання Кабінету міністрів.
Справедливості заради зазначу, що прокуратурі знадобився всього лише 21 день, щоб відреагувати на цю угоду. Більше того, військові прокурори вважають, що "Укрінмаш" разом з "Укроборонпромом" на цій угоді за свої послуги отримає понад 7,8 млн грн прибутку. І все це - в умовах війни! В умовах дефіциту бюджету! І ця схема реалізується тоді, коли нашим воїнам в зоні АТО не вистачає елементарних речей. Мова йде не про якісь ефемерні засобах. Це гроші платників податків.
Основне питання, яке найбільше турбує в цій історії: коли "здується" Генеральна прокуратура? За моєю інформацією, в "Укроборонпром" вже направлений документ про відкликання цього запиту Генеральної прокуратури.
Адже абсолютно очевидно, що в кабінетах Полторака і Яценюка подібної афери вигадати не могли. Природно, слідчим рано чи пізно доведеться почати з'ясування питання авторства цієї сумнівної купівлі іноземної техніки.
Може бути, це лише верхівка айсберга? Скільки ще подібних закупівель приховано за секретними постановами уряду? На що витрачені мільярди бюджетних асигнувань? Хто продовжує в умовах війни "пиляти" держбюджет?
