Наприкінці минулого року позичальники, якi свого часу взяли валютнi кредити у банках, об'єдналися в "кредитний Майдан" i вкотре мiтингували пiд Нацбанком. Вимагали реструктуризацiї кредитiв за курсом 5,05 гривнi за долар, оскiльки їхнi борги, мовляв, через зростання курсу долара збiльшились у п'ять разiв...
Начебто пiд тиском "кредитного Майдану" Нацбанк пiдготував Меморандум про умови реструктуризацiї валютних кредитiв. Її мають проводити за iпотечними валютними кредитами iз залишком основної суми боргу не бiльш як 2,5 мiльйона гривень за офiцiйним курсом на 1 сiчня 2014 року (7,9903 гривнi за долар). Також документ передбачає заборону на пiдвищення процентної ставки за реструктурованою частиною кредиту протягом трьох рокiв вiд моменту реструктуризацiї і списання нарахованих на момент реструктуризацiї штрафних санкцiй. Меморандум набуде чинностi вiд моменту набрання сили вiдповiдних змiн до Податкового кодексу.
Чи справедливо це щодо тих позичальникiв, якi, наприклад, брали кредити у гривнях?
Обговорили проблему валютних кредитiв з Олександром Сугоняко, президентом Асоцiацiї українських банкiв, та Андрiєм Авторговим, адвокатом, керуючим партнером Агентства з питань боргiв i банкрутства.
-- Скiльки в Українi валютних позичальникiв i яка загальна сума їх боргiв?О. Сугоняко: -- Загальна сума валютних кредитiв - близько 7 мiльярдiв доларiв. Iз них 4 мiльярди - валютна iпотека. Цi 4 мiльярди доларiв переважно брали в 2008 роцi. I тепер цi люди вимагають, щоб їм цей борг рахували по 5 гривень за долар. 4 х 5 = 20 мiльярдiв гривень. Але якщо 4 х 16 (на теперiшнiй офiцiйний курс), то матимемо 64 мiльярди гривень. Тобто, фактично борг становить 64 мiльярди, а не 20, як би цього хотiли позичальники. 64 - 20 = 44 мiльярди гривень, якi хтось має взяти на себе.
-- Питання -- хто? Логiчно було б, щоб цi грошi заплатили тi, хто винен у ситуацiї, що склалася.О. Сугоняко: -- Нашi "валютники" чомусь йдуть до Нацбанку й кажуть, щоб вiн та банки брали на себе цi 44 мiльярди. Але якщо це "повiсити" на банки, то треба розумiти, що орiєнтовно 10% коштiв, якi вони мають, - це їхнiй капiтал, решта - залученi кошти (депозити, кошти клiєнтiв). Якщо з банкiв забрати 44 мiльярди, то це означає забрати їх у людей, якi принесли цi кошти в банк.
Звiсно, якщо це спробувати покласти на НБУ, то вiн може намалювати нам i 64 мiльярди, видасть грошi позичальникам, тi повернуть їх у банк, цi кошти з'являться на руках у людей, що призведе до iнфляцiї. Таким чином усi українцi (найперше найбiднiшi) заплатять цим позичальникам.
Якщо ж це зробити за рахунок бюджету, то слiд зважати, що 64 мiльярди - дуже солiдна сума. I тодi виникає питання, чому треба платити валютним позичальникам, а не школам, вчителям, лiкарям, пенсiонерам, iнвалiдам?
-- Чи такi вже невиннi в тому, що робиться, самi позичальники?О. Сугоняко: -- Валютнi позичальники не однаковi. Серед них є люди, якi справдi мають великi проблеми через теперiшнiй курс i йдеться про їх виживання, а є особи, якi набрали такi кредити пiд землю, нерухомiсть. Одна рiч, коли в тебе одна квартира, й iнша - коли їх вiсiм, але ти не хочеш повертати анi грошi, анi нерухомiсть.
-- Але з банкiв i влади також не можна знiмати вiдповiдальностi...А. Авторгов: -- У нас, на жаль, немає контролю НБУ, акцiонерiв банку за тим, що робить правлiння банку (видає якiсь кредити), а всi ризики лягають на простих громадян. Але i вони, своєю чергою, демонструють фiнансову неграмотнiсть, заплющують очi на можливi наслiдки. Отже, у цiй ситуацiї, на мою думку, виннi
всi.
-- То який вихiд?
О. Сугоняко: -- У нас вiд 1996 року курс iз 1,76 зрiс майже в 10 разiв - до 16 гривень за долар. Девальвацiя - перманентний процес. Її треба зупинити. Для цього потрiбна нормальна економiчна програма - зрозумiла для позичальникiв, банкiрiв, Нацбанку, тобто всiх суб'єктiв господарювання, яка б показувала, яким чином Україна буде ставати на ноги. А вже тодi ми можемо домовитися, скiльки мають сьогоднi сплатити валютнi позичальники, за яким курсом, пiсля чого вiдкладаємо на майбутнє виплату тих вiдсоткiв, яку мають здiйснити цi люди.
