Поставки зброї з України в минулому році допомогли Нігерії протистояти диверсантам з Боко Харам.
Тому, навіть якщо в найближчі тижні або місяці Росія відновить свою агресію в Донбасі, США слід допомогти Україні озброїти себе самостійно замість того, щоб відправляти туди американську зброю, яка може спровокувати війну між двома ядерними наддержавами.
Згідно з нещодавно опублікованими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, в період з 2010 по 2014 рік на частку України припадало 3% глобального ринку зброї.
У 2013 році Укроборонпром, державна компанія, що контролює більшу частину ВПК країни, продала за кордон озброєння на суму $1,79 млрд. У минулому році експорт впав із-за війни в східних регіонах, але не зупинився зовсім. Незважаючи на те, що офіційні показники за рік поки недоступні, дані SIPRI підтверджують, що і в розпал війни Україна продовжувала продавати зброю.
З 2010 по 2014 рік на частку України припадало 3% глобального ринку зброї
Основним предметом українського експорту були двигуни АІ-222, які активно поставлялися в Китай і ряд інших держав. Крім цього, Україна продавала газові турбіни для військових кораблів Китаю та Індії, фрегати - Екваторіальної Гвінеї, ракети для винищувачів МІГ-29 - Чаду, літаки - Хорватії та Мозамбику. Ці товари не зіграли великої ролі у війні проти Росії, яка ведеться за допомогою танків, бронемашин, артилеристських систем і легкої зброї, тому Україна зробила все, щоб продовжити їх експортувати.
Але, за даними SIPRI, також Україна продавала броньовані ремонтно-евакуаційні машини, які використовуються для вивозу з поля бою пошкоджених танків і БТР, Азербайджану; бронемашини і танки - Таїланду і Нігерії; протитанкові ракетні установки - Казахстану і неназваної країні в Східній або Північній Африці.
Звичайно, складно підтвердити, що все це обладнання, яке й самій Україні згодилося б, було доставлено покупцям - це дуже делікатний політичне питання. Можливо, деякі контракти були укладені на початку року - ще до війни, інші могли бути дуже незначними, щоб з-за їх порушення платити штрафи. І все ж, мабуть, не завадило б порозумітися.
Частина модернізованих танків T-64A, що призначалися Демократичній республіці Конго, були передані загонам Нацгвардії, що б'ються на сході України. У грудні нігерійський блогер-спеціаліст по обороні опублікував фото нещодавно поставлених в країну БТР-4, найімовірніше, українського виробництва (ці бронемашини згадані в базі даних SIPRI). Той же блогер в січні повідомив, що очікувані поставки українських танків Т-72, швидше за все, не відбудуться «з-за громадянської війни в країні».
SIPRI підтверджує, що в 2014 році Україна постачала Казахстану і неназваної африканській країні протитанкові ракети Р-2, незважаючи на те, що це той же тип зброї, про який київський уряд просить своїх західних союзників.
Після активних зимових боїв Україна явно відчуває брак бронетехніки і танків - в іншому випадку вона не відкладала б постачання за вже укладеними контрактами і не стала б купувати вживані бронемашини AT-105 Saxon у Великобританії.
Крім того, Україна володіє достатніми виробничими потужностями для випуску власних версій американської зброї, в якому вона потребує - від радарів до самонавідних ракет. У Укроборонпрому є більше сотні заводів, розташованих поза зоною конфлікту, на яких працює близько 60,000 людей. Деякі з цих заводів - сучасні підприємства, які виробляли товар для експорту в Росію (з 2009 по 2013 вона була третім за величиною покупцем товарів українського ВПК, після Китаю і Пакистану) і на десятки інших ринків.
Української оборонної промисловості потрібні інвестиції та допомогу в позбавленні від контрактів з РФ. Більшість заводів - крім 20, залишилися на захоплених сепаратистами територіях - цілком працездатні. З урахуванням політичних реалій у Вашингтоні така допомога дала б результати так само швидко, як і пряма військова допомога.
Інвестиції в український ВПК мали б і довгостроковий ефект - вони допомогли б відновленню економіки країни. Як один з найбільших експортерів зброї в останнє десятиліття, Україна могла б тріумфально повернутися на світовий ринок, коли війна закінчиться.
І, нарешті, допомога Україні у виробництві власної зброї навряд чи викличе таку ж гнівну реакцію РФ, як прямі поставки американського: така допомога менш помітна і не вимагає прямої участі США в конфлікті.
