“Україна відновила у липні імпорт електроенергії у Росії. У серпні «Укренерго» планує отримати більше 0,5 млрд. кВт-год електроенергії у країни, яку президент і уряд називають «агресором» і постійно закликають мінімізувати з нею співпрацю”, – пише у своєму блозі на liga.net член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
І при цьому на обличчі міністра енергетики Володимира Демчишина, представників президента Порошенка не здригнувся жодний мускул від визнання такої дивної енергетичної «дружби» із Росією. Сам імпорт електроенергії міністр цнотливо назвав «перетоками». Хоча, Україна звернулася до Росії із проханням забезпечити потужність на рівні 1 ГВт, що в рази перевищує стандартні «перетоки».
Серед аргументів влади для відновлення імпорту електроенергії – криза в енергосистемі, нестача вугілля, неготовність теплових електростанцій до опалювального сезону. Саме цим керувалися у Міненерго та НКРЕКУ, коли запропоновали повернутися до ідеї імпорту струму з Росії. На додачу в надрах Міненерго визрів план прискорення співпраці із Росією за рахунок заборони роботи ТЕС, які не провели ремонті роботи і технічно нібито не готові до повноцінної роботи. У чорний список потрапила кожна друга ТЕС України.
Але при цьому енергетичні чиновники замовчують причини, які привели ринок електроенергетики до критичного стану. І не останню роль у цьому відіграли саме Міненерго і НКРЕКУ. Замість того, щоб вирішувати внутрішні проблеми енергоринку – тарифи для ТЕС, налагодження закупівлі вугілля, накопичення вугілля на складах станцій, – влада роздмухувала публічні конфлікти довкола тарифів на електроенергію для ТЕС.
Водночас, представники Міненерго та НКРЕКП всіляко уникали визнати те, що теплові станції лише за рахунок свого тарифу можуть закуповувати вугілля і виробляти електроенергію. Так минув час і підготовка до опалювального сезону непомітно пройшла екватор, а вугільні проблеми лише поглибилися. І саме тут стало зрозуміло, яким є «хитрий» план урядовців. Фактично енергоринок цілеспрямовано довели до того, щоб купувати російську електроенергію та російське вугілля. Адже Україна не лише потрапила в абсолютну і повну залежність від російської електроенергії, а й змушена «закривати» дефіцит вугілля за рахунок поставок із Росії. Фактично, Україна 8 тон купує у Росії і лише 2 тони в інших країн.
Хоча є певні сумніви, що хтось «змусив» і «схилив» уряд до нетрадиційних відносин із Росією. Відразу згадуються картинні стогони героїні «Діамантової руки» Анни Сергіївни: «Не виноватая я! Он сам пришел!» Саме так, урядовці України самі прийшли до Росії і здалися у вугільний та електроенергетичний «полон». Якщо до цього додати іще одну залежність від Росії у сфері поставок ядерного палива для АЕС, то складається враження, що влада свідомо віддає електроенергетику в руки Росії. Як тут іще раз не згадати про «агресора», яким так люблять полякати з екранів телевізора пересічних громадян. А тим часом «Енергоатом» отримує все більше коштів для гарантованої закупівлі палива у Росії.
Не менший подив викликає і ціна імпортної електроенергії, яку Україна готова платити Росії. Із врахуванням всіх складових тариф мав би становити 2,5 грн. за кВт-год. Але насправді за дорогу російську електроенергію заплатить бюджет. І лише у серпні на такі цілі буде скеровано 1 млрд. грн. За песимістичними оцінками, якщо до кінця року влада не отямиться і буде далі нарощувати імпорт електроенергії, то протягом серпня-грудня Україна «подарує» Росії як мінімум 7 млрд. грн. І найсумніше, що за увесь цей енергетичний псевдопатріотизм чиновників будуть змушені заплатити пересічні громадяни, які є побутовими споживачами електроенергії. Саме за їх рахунок і відбувається електричний «банкет» уряду, Міненерго і НКРЕКП.
