"7 мільйонів доларів (переказано) Марчукові за право включити Тимошенко в газову торгівлю.
Гроші були переказані з рахунку “Bainfield”..." ФБР має докази того, що через офшорну фірму “Somolli Enterprises” Тимошенко переказала Лазаренкові 100 мільйонів доларів.
Сталося це до певної міри випадково - під час одного із телевізійних шоу. Він - це народний депутат Сергій Лещенко, якого попросили вийти із студії за декілька хвилин до приходу туди лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко.
"Тимошенко вже роками ставить авторам вимогу, щоб під час її запальних виступів мене не було, - обурився у відповідь Сергій Лещенко, - тому що я почну розповідати про те, ким є Юлія Тимошенко насправді: про її офшори, про її відкати на рахунки Лазаренка, про її спроби розділити владу з Януковичем на 20 років".
- Ви дослідили, як це почалося? Як саме почали працювали в політиці офшорні гроші Тимошенко?
- Свій перший офшор Юлія Тимошенко створила ще 1992 року -- на Кіпрі. Називався він “Somolli Enterprises”.
- Чи є прямі докази, що саме вона це зробила?
- Безперечно. У матеріалах американського суду я знайшов прямі документальні докази, що цю компанію створили вона та її чоловік.
- І як вони використовували закордонні рахунки цієї компанії?
- У середині 1990-х із рахунків цієї та інших офшорних компаній нею було переказано, зокрема, понад 100 мільйонів першому віце-прем'єрові, а потім прем'єрові Павлу Лазаренку. Частину таких грошей використовували згодом у політичній боротьбі. Зокрема, партія “Громада” була фінансована такими грішми.
За ці гроші купували мас-медіа -- для прикладу, газету “Киевские ведомости”, телеканал ЮТАР, газету “Правда Украини”... Ті медіа відігравали важливу роль у пропаганді “Громади” на виборах 1998 року. Ну а ще з цих же грошей Лазаренко купував, наприклад, нерухомість у Каліфорнії - віллу в містечку Новато біля Сан-Франциско за 6 мільйонів 745 тисяч доларів.
Цей маєток, у якому тільки спалень десять, серед тамтешніх мешканців має неформальну назву “вілла Еді Мерфі”. Але насправді знаменитий кінокомік раніше не володів нею, а лише зупинявся там, коли знімався в якомусь фільмі. Цю віллу американський уряд згодом конфіскував у Лазаренка для погашення його фінансових зобов'язань згідно з рішенням суду.
- Як на рахунках компаній Юлії Тимошенко за кордоном з'являлися гроші? І чому ви стверджуєте, що це був результат корупційних оборудок в Україні?
- Крім названої компанії “Somolli Enterprises Limited”, була, скажімо, ще така компанія, як “Bassington Limited”. Симптоматично, що виконавцем юридичних процедур зі створення цієї компанії була та сама компанія “Mossack Fonseca”, витік документів із якої наробив такого галасу в світовій пресі навесні цього року. “Bassington Limited” своєю чергою була засновником британської компанії “United Energy International”, а та -- засновником очолюваної Тимошенко компанії “Єдині енергетичні системи України”, яка діяла на газовому ринку Україні.
Тобто офшорна компанія “Somolli” була ланкою бізнес-діяльності Юлії Тимошенко тут. Отже, як діяла схема? Переказуючи із своїх закордонних рахунків частину коштів на закордонні рахунки прем'єра Лазаренка, Тимошенко одержувала преференції. Привілеї, які вона мала на газовому ринку країни, а також у проведенні інших, не тільки газових оборудок, двали змогу їй отримувати надприбутки й виводити їх України в інші юрисдикції - у ті ж кіпрську “Somolli” та британську “United Energy International”.
- Невже Тимошенко не розуміла, що, переказуючи хабарі Лазаренкові, ставить себе під удар?
- Звісно, розуміла. Тому схем була трохи хитріша. З рахунків компаній Тимошенко платежі йшли спершу на транзитні рахунки, які контролював Петро Кириченко, поплічник Павла Лазаренка (обидва у США в одній кримінальній справі проходили). А лише згодом звідти - на приватні рахунки Павла Лазаренка. Ось саме з цих приватних, а також транзитних рахунків верхівка злочинної організації й купувала розкішні маєтки, мас-медіа, фінансували виборчі кампанії в Україні.
До речі, влада Віргінських островів у 1998 році навіть видала ордер на обшук у приміщеннях компанії “Mossack Fonseca” саме для вилучення документів, пов'язаних з цією групою українців. У тому ордері ясно виписані його причини: "у приміщеннях компанії “Mossack Fonseca” можуть зберігатися записи, файли, чеки та інші документи й кореспонденція щодо інформації про пов'язані з “Bassington Ltd.” транзакції, які здійснювали Юлія Тимошенко, Олександр Тимошенко, Петро Кириченко, Олександр Гравець, Павло Лазаренко та інші особи”.
- Ви детально описуєте схеми, суми, назви рахунків, компаній, які використовували Тимошенко, Лазаренко та їхні друзі. Звідки у вас така детальна інформація про все це?
- Мої твердження грунтуються на матеріалах, які виявило американське слідство у справі Павла Лазаренка у 1990-х -- 2000-х роках. Нагадаю, у США суд визнав його винним за 9 пунктами і ухвалив 8 років позбавлення волі. Чимало подробиць я з'ясував, коли провів три тижні в суді Північного округу Каліфорнії за вивченням американського процесу проти Павла Лазаренка. Також мав нагоду розмовляти про цю справу з одним із спецагентів ФБР, який, власне, і розслідували діяння Лазаренка.
Браян Ерл каже, що Тимошенко у 90-х справді платила відкати Лазаренкові за право вести та розвивати свій газовий бізнес. Зокрема, ФБР має докази того, що через офшорну фірму “Somolli Enterprises” Тимошенко переказала Лазаренкові 100 мільйонів доларів. Ерл розповів, що документи про трансфер особисто підписував чоловік Юлії Володимирівни - Олександр.
Є в матеріалах справи також цікавий епізод щодо Євгена Марчука. Петро Кириченко (партнер Лазаренка, який свідчив проти нього в обмін на угоду про послаблення відповідальності за свої діяння) 17 травня 2000 року заявив Федеральному бюро розслідувань: "Лазаренко переправив 7 мільйонів доларів Марчукові за право включити Тимошенко в газову торгівлю. Гроші були переказані з рахунку “Bainfield” на рахунок Марчука в “Union Bank” Швейцарії". Нагадаю, поки Лазаренко працював першим віце-прем'єром, очолював уряд саме Марчук.
- Чому американське правосуддя не вимагає видачі Тимошенко?
- Лазаренко мав необережність використати для деяких оборудок територію США, ще й просити там притулку. Як наслідок, американські прокурори дістали прямі юридичні підстави для розслідування цієї справу. Цитую слова прокурора на процесі: “Павло Лазаренко з 1992-го по 1999 рік корупційним способом узяв сотні мільйонів доларів у своїй рідній країні шляхом шахрайства і вимагання, а потім незаконно переказав понад 114 мільйонів в банки, які містяться тут в районі затоки Сан-Франциско”.
Натомість діяльність Тимошенко не була предметом розгляду американського суду, тому всю доказову базу про її роль зібрали, але розглядали тільки дії Лазаренка. Я ж вивчив документи про ті оборудки і в Україні, і в США. Маю їх на руках. Готовий був надати їх, зокрема, слідчій комісії Верховної Ради з питань офшорів та корупції, але, на жаль, її у ВР так і не створили.
- Серед обвинувачень, висунутих Лазаренкові, була й стаття “вимагання”. Тимошенко може сьогодні вдати із себе жертву чиновницького вимагання?
- Може, хтось і був жертвою вимагання, але роль Тимошенко в цій справі важко так оцінити. Завдяки Лазаренкові вона та її компанія — “Єдині енергетичні системи України” - у 1990-х стрімко стали найбільшим імпортером газу в Україну. Далі вони у спілці з Лазаренком створили партію “Громада”, Тимошенко була там його заступником, партія подолала виборчий поріг і створила фракцію в парламенті 1998 року. І, нарешті, Юлія Володимирівна зовсім не демонструвала ентузіазму в тому, щоб допомагати американському розслідуванню.
Навпаки, довго уникали допиту і вона, і її чоловік Олександр, а коли повноважна група американських юристів у 2003-му нарешті приїхала для цього до Києва, подружжя прямо відмовилося давати свідчення. Зате Тимошенко привезла американським прокурорам і адвокатам письмову заяву, в якій Лазаренка назвала жертвою політичних переслідувань Кучми і висловила переконаність у його виправданні в Америці. Ви бачите у цих фактах хоч якийсь натяк на те, що вона була жертвою, а не співучасницею?
- Нині Юлія Володимирівна гаряче критикує значний вплив офшорів у нашій економіці й політиці. Може, знаючи як це негативно впливає на політику, Тимошенко вирішила, що настав час покласти цьому край?
- Юлія Тимошенко, думаю, і сьогодні має причетність до офшорних компаній. Так, судових документів, таких, як про офшорки, що співпрацювали з Лазаренком, нині не маємо, тому, з формального погляду, це моя суб'єктивна думка. Але вона спирається на деякі факти, нині публічно відомі. Наприклад, факти оплат лобістів, які організовували її поїздки до США. Минулої осені я звернув увагу ось на що. У червні Юлія Тимошенко побувала у США з візитом, який не афішувала.
Про її поїздку до Сполучених Штатів дізнався зі звіту, який у липні подала до мін'юсту США лобістська компанія “Wiley Rein LLP”, що вже не один рік обслуговує Тимошенко у Вашингтоні. Коли я стажувався в Америці, то побував на зустрічі з екс-конгресменом-демократом Джимі Слаттері, який у цій компанії веде питання Тимошенко.
Він тоді розповів, що його найняв чоловік Юлії Тимошенко після її ув'язнення для лобіювання інтересів колишнього прем'єра. Як випливає з офіційного липневого (2015 року) звіту лобістської компанії, вона діяла в інтересах Юлії Тимошенко. Причому, починаючи з грудня минулого року, чоловік Тимошенко перестав замовляти послуги для дружини, натомість рахунки взялася оплачувати малозрозуміла британська компанія “Trident Foundation”.
За перше півріччя минулого року лобізм в інтересах Тимошенко був оцінений в 215 тисяч 940 доларів. Всю цю суму за Тимошенко внесла фірма “Trident Foundation”, за винятком 5 тисяч доларів, які заплатив її чоловік. Базовий контракт між “Wiley Rein LLP” і “Trident Foundation” було укладено 1 березня 2014 року. Притім саму компанію “Trident Foundation” офіційно створили на два тижні пізніше, 13 березня 2014 року. Тобто легалізація відносин відбулася заднім числом. Директором компанії “Trident Foundation” є Михайло Соколов.
Саме такі дані - ім'я, прізвище та день народження - має колишній депутат від партії "Батьківщина". Фірму ж зареєстровано в Лондоні, на знаменитій Бейкер-стрит.
- Себто ви стверджуєте, що Тимошенко далі використовує рахунки закордоних компаній для фінансування своєї партії?
- Так, і стверджую, що це суперечить не лише політичній моралі, а й закону. Закони України забороняють фінансувати політичні партії з-за кордону, тоді як візит Тимошенко до Вашингтона було здійснено саме як візит лідера партії та фракції, а також для обговорення політичних питань (це офіційно зазначено у звіті лобістів). Крім того, Юлія Тимошенко з листопада 2014 року має статус народного депутата. І оплата коштом "Trident Foundation" в інтересах Юлії Тимошенко може підпадати під статтю 23 закону "Про запобігання корупції", якою запроваджено обмеження щодо одержання подарунків.
Нарешті, останній факт. Коли згадана лобістська структура потрапила в поле зору, то я проаналізував звіти “Wiley Rein LLP”, поданих мін'юсту США. Загалом, починаючи з 2012 року, за лобізм інтересів Юлії Тимошенко на адресу компанії “Wiley Rein LLP” від різних осіб та фірм, в тому числі офшорних, було переказано 1 мільйон 150 тисяч доларів. І жодної копійки цих коштів не переказано з офіційного рахунку партії "Батьківщина"!
- Себто ви вважаєте, що, раз у раз вимагаючи розслідувати діяльність офшорних українських політиків та нарікаючи на корумпованість влади, Тимошенко кривить душею?
- Розслідувати треба, звичайно, потенційно корупційні оборудки всіх політиків, а Президента і поготів. От тільки коли робити собі на цій темі рейтинги намагається Юлія Володимирівна... Юлія Тимошенко була не лише однією з перших, хто став створювати офшорні компанії в Україні.
На моє, переконання, її роль значно гірша - вона була саме тією першою, хто запустив офшорний вірус в українську політику. Вона - хрещена мама офшорної корупції: саме завдяки їй в українській політиці вперше з'явилося таке собі замкнуте коло: корупція - офшори - політика - корупція.
