"Щойно скінчилися свята, я з рання й до пізнього вечора в майстерні в'яжу віники, -- розповідає газеті селянин із Закарпаття Лайош Балог.
-- За день роблю по 150 штук!", передає ЗМІ
Набив руку так, що працює навпомацки: защемляє низ віника у дерев'яних лещатах, прикручує держало, прошиває гілочки сорго синтетичними мотузками. Лайош Балог робить кілька вправних рухів так швидко, що здається, ніби пучечок сорго танцює у мозолястих руках.
Останній штрих: "хвіст" рівняю сокирою. Залишки не викидає, ними палить піч у майстерні, а попіл йде на добрива. Насіння сорго -- на корм худобі.
Чомонин називають селом вінникарів. Тут майже усі заробляють на сорго. Тут проводять фестиваль віникарів, а місцеві багатії не приховують, що заробили перший свій мільйон саме на віниках.
"Робота з віниками важка, копітка і марудна. Та якщо працювати не покладаючи рук можна стати й мільйонером, -- запевняє чоловік. -- Нашій сім'ї вистачає на досить заможне життя".
Найдорожчий віник коштує 30 гривень. Майстер прихвалює: "Подивіться, з якого сорго, воно пружне і не пересушене, віник добре в'язаний, міцний та пишний. Такий прослужить добрий рік".
"Старовинний промисел набирає розмаху, -- підприємець Федір Балог показує колекцію виробів з сорго, що виставлена біля воріт його обійстя. -- В'яжемо віники різного розміру: мітли, кисті, строкаті обереги, навіть іграшки. Ще моя прабабця ставила віник в кухні за дверима держалом донизу, щоб притягував статки.
Два роки тому й сам працював у майстерні, власноруч в'язав мітли. Нині наймаю робітників, які обробляють поле та виготовляють продукцію, а я відаю її збутом. Покупців не бракує -- до березня маю замовлення на 15 тисяч мітел!
Натуральний віник міцніший за штучний, не викликає алергії, бо не накопичує на ворсинках пилюки".
Є й свої хитрощі, приміром, якщо новенький віники покласти до відра з підсоленим окропом та зачекати, доки охолоне, -- сорго стане міцним і пружним. Випарена в окропі мітла не ламається та не залишає на килимах гілок.
