Звичайна сільська хата. Поруч, у кількох метрах від стіни, трохи вище рівня грунту -- похилий дах. Із чого? З прозорого полікарбонату. Навіть важко повірити, що там, на глибині двох метрів -- справжнє диво екзотики: банани, ананаси, мандарини, грейпфрути, лимони, апельсини. І що цікаво, ростуть і щедро плодоносять майже без додаткового опалення, пишеЗМІ
...На вулиці холодно -- мінус десять градусів. А в теплиці плюсова температура. Мабуть, газда ввечері палив піч. “Ні, -- всміхається Анатолій Третяк зі села Прогрес, -- тут гріє сонце і земля. До мінус п'ятнадцяти до печі навіть не піходжу”. У чому секрет цієї ощадної теплиці? Господар радить уважно оглянути конструкцію і тоді, мовляв, усе зрозумію. Усередині теплиці, трохи нижче полікарбонатного даху, натягнуто поліетиленову плівку. Грунтові стіни закрито фольгою. “Навіщо?” -- запитую. “Проміння сонця легко проникає через прозорий дах, -- пояснює пан Третяк.
-- Воно відбивається від фольги та рівномірно розсіюється у теплиці. А поліетиленова плівка під полікарбонатом -- краще зберігає тепло. Ще один секрет. Чому я збудував конструкцію не на поверхні землі, а на глибині двох метрів? Там стала температура -- плюс шість градусів. Тобто тепер я маю постійне джерело обігріву -- природне”. “Цей проект теплиці ваш винахід?” -- цікавлюся. “Ні, ні, -- заперечує чоловік. -- Я їздив на Київщину до одного газди.
Дивився конструкцію, розпитував. Це не копія, а видозмінений варіант. Перш як будувати, я переглянув чимало й інших проектів. Ось так і зробив свою. Тепер не натішуся. Якщо постійно опалювати теплицю -- невигідно і затратно. Навіщо витрачатись, коли можна подумати й розумно використати природний потенціал. Повірте, у нашому краї, який називають краєм підвищеного кліматичного ризику, можна вирощувати будь-які теплолюбні рослини. Тим паче, що таку теплицю зробити нескладно”. Тут усе росте й буяє -- тропічна краса. У цьому диво-царстві Анатолій Третяк почувається справжнім аборигеном.
Про специфіку догляду за бананами, лимонами, ананасами, грейпфрутами, мандаринами та апельсинами він, здається, знає все до найменших дрібниць: коли пересаджувати, у які горщики, скільки разів, чим підгодовувати, щоб не закислити грунт. Він давно мріяв про домашні тропіки. Сусіди відмовляли, мовляв, змарнує і час, і гроші. Зрештою, де таке бачено, щоб в Україні плодоносили свої ананаси? “А в мене побачите, -- спокійно відповів. -- І ось -- маю.
До речі, коли температура повітря на вулиці опускається до мінус 16 -- 20 градусів, щоб обігріти тропічні рослини мені вистачає невеличкого оберемка дров. Власне, вся ця екзотика невибаглива до температурного режиму. Чотири чи п'ять градусів цілком комфортні для неї. Зверніть увагу на вхід до теплиці. Я не вападково добудував спеціальний тамбур. Тобто двоє дверей і своєрідна повітряна подушка, яка зберігає тепло всередині конструкції”.
Тепер про диво-сад Анатолія Третяка знають у всій окрузі. Хтось їде до нього по саджанці, комусь хочеться розпитати про особливосі будівництва ощадної теплиці, а дехто охоче купує плоди. Особливо банани. Вони меншого розміру, ніж ті, що продають у магазинах. Зате солодкі, мов мед. “Колись я також купував у супермаркетах, -- підсумовує газда. -- А тепер навіть не дивлюся. То кормові плоди.
По-друге, їх зривають зеленими, обробляють якоюсь хімією, щоб дозрівали в дорозі. Мої ж, домашні, екологічно чисті та смачні: хто бодай один раз скуштує, переконувати не треба”.
