Світовий досвід розв'язання сміттєвих колапсів(відео фото)

Львівське сміття – чи не найбільш обговорювана тема останніх днів. Між тим проблема львів'ян і міського голови Андрія Садового для світу не унікальна, передає Ukr.Media.

Львівська сміттєва проблема вийшла за межі України – про неї уже в повну силу пишуть іноземні журналісти. Наприклад, публікація під назвою "Трешева розмова: Як красивий, прогресивний Львів переповнило сміття" вийшла на The Guardian, а видання The Observers вирішило погрузити читача у трилер заголовком "В українському місті Львів накопичується сміття і блукають пацюки".

Градус проблеми підняли і поплічники Садового з "Самопомочі" – Олег Березюк і Оксана Сироїд – оголосивши голодування через колапс.

Між тим, якою б катастрофічною не здавалася ситуація з завалами, Україна в ній не унікальна, а міста у різних країнах світу розгрібали і продовжують розгрібати сміттєві завали.

Катастрофічною залишається ситуація, наприклад, у Індії та Непалі. Натомість США і Британія банально… скидають відходи за кордон. А от у Швеції такому лише раді, адже сміття країні потрібне.

Нью-Йорк. Дорого, але чисто

Ще 15 років тому у районі міста Статен-Айленд знаходилося найбільше сміттєзвалище у світі – вище, ніж Статуя Свободи і видиме навіть з космосу.

Мешканці району давно звикли до неприємного запаху і невтішного статусу міської помийки, яка на той момент функціонувала вже 54 роки. Втім, новий мер міста – Рудольф Джуліані, отримавши на виборах більшість голосів саме зі "сміттєвого краю", вирішив віддячити прихильникам і в один день прикрив гігантський смітник. Експерти розводили руками: мовляв, у мера навіть немає чіткого плану, що робити з усім цим сміттям. Джуліані ж вирішив не надто креативити і пішов простим, але дорогим шляхом. Мер вирішив платити приватним компаніям за вивіз сміття на їхні звалища. Ще у 2011 році вартість щоденного прибирання обходилася у $97 тис. на добу. Тоді критики нарікали, що на вирішення цього питання йде ледь не третина місцевого бюджету.

Делі. Звалища як спосіб вижити

Ситуація зі сміттям у Делі багато років залишається катастрофічною. Світовими новинами стрічками проходить інформація про пожежі на сміттєзвалищах і страйки сміттярів – попри глобальність проблеми у них часто бувають затримки з зарплатою.

Якщо центральна частина міста виглядає доволі пристойно, ближче до східних околиць починаєш відчувати характерний запах і бачиш зграї хижих пташок. "Влада не думає, як утилізувати сміття, натомість вона скидає його, де бачить, і оголошує це місце новим сміттєзвалищем", - нарікають активісти.

Між тим порпання у кучугурах для багатьох – спосіб заробити на існування. Серед шукачів скарбів на смітнику особливо багато дітей. Тут можна знайти доволі пристойні речі, а потім продати.

А зовсім поруч, на межі Делі і Уттар-Парадеш працює сміттєпереробна компанія. 70 людей ефективно розправляються зі сміттям, так що на звалища доводиться відправляти лише 10-15% від усього обсягу.

Китай. Тонни для сміттєвих королів

Наразі околиці китайських міст буквально потопають у смітті. Ще кілька років бездіяльності, і країна б по вуха погрузилася у мотлох. Адже окрім власного сміття Китай погодився мати справу ще з американським – завдяки відновлювальним технологіям з нього створюють, наприклад, метал для автомобільної галузі чи будівельні риштування.

Сміттєзвалище, Пекін

Свого часу на смітті деяким китайцям вдалося вибитися у багатії. Так, сміттєвий магнат Ду Маосянь починав з банального порсання на звалищах і смітниках. Згодом йому вдалося найняти кількох працівників, а тепер у нього ціла сміттєва імперія з відлагодженою схемою роботи. Так, готелі та ресторани спершу дають поритися у смітнику людям Маосяня, а вже потім скидають їх на звалища.

Але історії успіху поблякли на тлі перспективи екологічної катастрофи, тож влада країни взялася за справу.

За планом, до кінця поточного року країна запустить в роботу шість сміттєперероблюючих заводів, які видобуватимуть з відходів електроенергію, метан і етанол.

На заваді цьому стоїть не надто високий рівень свідомості рядових китайців, які наразі лінуються сортувати відходи. Аби виправити ситуацію, в країні запроваджують штрафи за невпорядковане – близько $7 з фізичної особи і $140 з компанії.

Естонія. Один проти десяти тисяч тон

Ця історія – не про утилізацію сміття, але про грандіозне прибирання країни тривалістю всього один день. Чудовий приклад того, як затятість однієї людини може покращити життя цілої країни.

Підприємець Райнер Нилвак замислився над проблемою несанкціонованих сміттєзвалищ по всій країні і заприсягнувся навести лад всього за 24 години. Спершу підключив до шаленої ідеї друзів, ті – обдзвонили своїх приятелів. Почали звертатися по допомогу до ЗМІ і екозахисних організацій. Зрештою на генеральне прибирання зареєструвалося 50 тис. естонців, хоча насправді учасників акції було у рази більше. Мешканці країни примудрилися зібрати десять тисяч тон сміття. А одинична акція переросла у міжнародний рух "Зробимо".

Рим. Проблема є, вирішення немає

Наразі Рим – рідний брат Львова, адже прекрасну італійську столицю називають "гігантським звалищем", а проблема сміття розхитує крісло під нинішньою міською головою Вірджинією Раджі. Проблеми почалися із закриття міського сміттєзвалища: замість одного централізованого смітника у місті з'явилося купа несанкціонованих.

Міська влада нічого кращого не надумала, ніж експортувати сміття на переробний завод у Відні. Рим платить за це 14 млн євро на рік, але об'єми вивезення відходів явно замалі. Тож європейська столиця продовжує потерпати.

Швеція. Без сміття не те життя

У країні ситуація, можна сказати, унікальна. Адже вже кілька років країна не бореться зі сміттям, а імпортує його з інших країн. На звалищі ж опиняється менше 1% відходів.

Сміття переробляється, а отриману енергію пускають на обігрів офісів та будинків. У країні постійно проводиться кампанія з захисту навколишньої середи. Шведи навчені не лише сортувати сміття, але й давати кожній речі другий шанс. "Перш ніж викинути, подумай про світ: краще відремонтуй або подаруй комусь іншому", - переконують свідомих мешканців активісти.