Про що мовчать акушери — 5 нюансів нелегкої професії

Акушер — одна з найдавніших і незвичайних професій у світі. Її представники присутні при справжньому таїнстві, коли нова людина приходить у цей світ. Але якщо залишити романтику в стороні, то ми отримаємо складну, нервову і відповідальну роботу з безліччю нюансів. Про що ж мовчать ті, хто присутній поруч з нами, коли ми робимо перший у житті ковток повітря?

Ось 5 моментів у роботі акушерів, про які не заведено говорити вголос:

Вони мають бути сильними і витривалими

Якщо брати до уваги фізичні навантаження, то професія акушерки те саме роботі вантажника. За зміну потрібно багато разів нахилитися, прийняти пологи, взяти на руки дитину і виконати ще купу різних дій. А якщо врахувати, що пологів за зміну може бути не менше 10, струнких породіль вагою 45-50 кг не буває в природі, а новонароджений важить 2-3 кг, то можна сміливо сказати — спортзал з його штангами і гантелями нервово курить у стороні, інформує Ukr.Media.

Крім того, в "гарячу" пору акушерка не може дозволити собі навіть перекусити — про те, щоб присісти і дати відпочинок втомленим кінцівкам, навіть мова не йде. У перервах між пологами часу розслабитися теж не завжди вистачає. В акушерки є ще багато обов'язків — спостерігати за тими, хто вже народив, виконувати призначення лікаря (робити уколи, ставити крапельниці), вести документацію.

"До речі, у нашій професії фізична сила — важливий компонент. За зміну стільки разів нахилишся, підтримаєш, допоможеш жінці встати і лягти, пологи приймеш — і все руками. Так намаєшся, що не відчуваєш кінцівок", — ділиться нюансами своєї професії акушер.

Вони вислуховують претензії і навіть погрози

З появою Інтернету породіллі стали розумними і "просунутими". Деякі хіба що не беруть з собою адвоката — кричать і скандалять, вимагають головного лікаря, погрожують зателефонувати журналістам, міністрам і самому президенту. Майбутні мами відмовляються розлучатися з телефонами — гаджети доводиться віднімати мало не силою на порозі родзалу.

А ще багато породіль скаржаться абсолютно на все, починаючи з ліжок (скриплять, не ортопедичні, занадто жорсткі або м'які), закінчуючи їжею (ніби всі звикли до ресторанного меню). Пологові будинки, особливо державні, дійсно мало нагадують п'ятизіркові готелі, але провини акушерок у цьому немає.

"Матусі під час пологів кричать, постійно нас кличуть, щось просять, але це нормально. Набагато гірше буває, коли жінки та їхні партнери стають агресивними і починають битися, що трапляється набагато частіше, ніж ви думаєте", — розповідає акушерка.

Вони не завжди раді чоловікам у пологовому залі

Партнерські пологи — одвічна тема для суперечок. У більшості випадків вони допомагають парі перетворитися в дбайливих, люблячих батьків і стати єдиним цілим, але передбачити поведінку чоловіка в пологовому будинку неможливо. Бліді, перелякані, непритомні тати — не анекдот і не медична "байка", але ж деякі з них важать 90-100 кг.

Бувають і ті, хто з порога починає голосно заявляти про свої права, намагається взяти на себе керівництво процесом або покрикує на дружину замість того, щоб надати їй підтримку. Але в моменти, коли чоловік забуває про все, цілує дружину і бере на руки новонародженого, акушерки пишаються всіма трьома.

"У мене був випадок, коли чоловік двічі непритомнів, а ми тут народжуємо! Звичайно, ми всім надали допомогу. А коли народився малюк, тато зібрався, взяв його на руки — щастя!", — згадує акушерка.

Вони борються з чужими і своїми страхами

Усі жінки, які приходять у пологовий будинок, бояться і переживають. Через себе, через здоров'я дитини, через біль, особливо якщо пологи проходять уперше. Завдання акушерки — підбадьорити, заспокоїти, налаштувати на благополучний результат, тому кожна стає справжнім психологом. Але впоратися з чужими страхами буває складніше, ніж зі своїми. Допомога в пологах — величезна відповідальність, адже акушерка несе відповідальність відразу за два життя.

Особливо складно це усвідомити на першому чергуванні. Новачки переживають не менше майбутніх мам, а іноді хвилювання і страх настільки помітні, що ролі змінюються — породіллі починають підтримувати молоденьку акушерку, а не навпаки.

"Заступаючи на чергування, я дуже хвилювалася, переживала, без кінця перечитувала підручник... під час пологів були дві жінки — одна необстежена, у неї були треті або четверті пологи, а друга в перший раз. Першою почала народжувати досвідчена жінка. Напевно, у мене було бліде обличчя... породілля на мене подивилася і каже: "Та не бійся ти! Все нормально буде!", — розповідає акушерка.

Вони вважають, що знаходяться поруч з ангелами

У появі нового життя є щось божественне, тому практично всі акушерки вірять у вищі сили. У пологових будинках часто стоять ікони — породіллям іноді стає легше тільки від одного погляду на них. А іноді доводиться творити справжні чудеса — рятувати "важких", приймати пологи у жінок з серйозними хворобами, виходжувати недоношених малюків з вагою 1,-1,5 кг.

З кожною дитиною акушерки наближаються до ангелів. І прекрасно знають, як виглядають небесні створіння — це крихітні люди, які тільки з'явилися на світ, і не викликають інших емоцій, крім розчулення і захоплення.

Ось що розповіла старша акушерка одного з пологових будинків:

"До нас один священик приходив, святою водою бризкав у пологових залах. Ми з ним розговорилися, і я тоді йому сказала: "Я, напевно, така грішна". А він мені відповів: "Що ти, дочко моя? З кожним народженням дитини ти на крок наближаєшся до ангелів".

Робота акушерки — важка праця, але практично всі, хто прийшов в цю професію молодими, залишаються в ній назавжди. Відмовляються від більш високої зарплати, керівних постів і власних кабінетів заради того, щоб повернутися до породіль і їх малюків. А все тому, що почуття та емоції, які відчуваєте, коли вперше берете на руки новонародженого і передаєте його матері, неможливо замінити нічим.