Уявіть собі компанію з річним оборотом у 5,2 мільярда доларів, на фабриках якої працює понад 100 000 людей. А тепер уявіть, що одного дня ця компанія раптово оголошує про банкрутсво. Саме така доля спіткала легендарного виробника аудіотехніки Akai у листопаді 2000 року.
Для любителів якісного звуку ім'я Akai довгі роки було синонімом найвищої якості та інновацій. Їхні магнітофони та музичні центри прикрашали вітрини магазинів по всьому світу, а логотип компанії красувався в студіях звукозапису. Здавалося, що цей японський гігант існуватиме вічно. Як же така могутня імперія могла зруйнуватися практично за одну мить? Щоб відповісти на це питання, нам доведеться повернутися на кілька десятиліть назад, в Японію, де все починалося...
Біля витоків імперії: як батько і син створили легенду
У 1929 році в Токіо інженер Масукіші Акаї разом зі своїм старшим сином Сабуро заснували невелику компанію Akai Electric Company Ltd. Молодий Сабуро, студент вечірнього відділення Токійського технологічного інституту, привніс у сімейний бізнес свіжий погляд і технічні знання, почерпнуті в стінах одного з провідних технічних вишів Японії того часу.
Перший серйозний успіх прийшов до компанії в 1933 році, коли Сабуро розробив компактний електродвигун. Ця розробка привернула увагу великого виробника кінопроекторів, який працював з японською армією. Так Akai отримала свій перший великий контракт і переорієнтувалася на військові замовлення.
Доля, однак, готувала компанії серйозні випробування. У 1939 році, всього через десять днів після весілля, Сабуро був призваний до армії. Під час його служби компанія виробляла лише продукцію для військових потреб. У важкі повоєнні роки, в 1945 році, компанія, як і багато інших японських підприємств, фактично припинила своє існування через наслідки війни. Деякі джерела згадують про її продаж, але достовірних даних про це немає.
Коли Сабуро повернувся з війни, він фактично відродив сімейний бізнес з попелу. Використовуючи зв'язки, що з'явилися у нього в окупаційних військах, він почав працювати у відділі продажів. Його природна хватка і ділова кмітливість швидко принесли плоди — зароблені бонуси дозволили заснувати нову компанію та повернути контроль над батьківською фабрикою. Так Akai відродилася, як птах Фенікс з попелу війни.
Саме тому в історії Akai існує дві дати заснування: 1929 і 1946 роки. Але що ще важливіше — компанія отримала керівника з чітким баченням майбутнього, готового втілювати найсміливіші технічні ідеї в життя.
Від моторів до музики: як Akai підкорила світ звуку
Кінець 1940-х років ознаменувався для Японії справжнім бумом аудіотехніки. Akai, вловивши цей тренд, почала виробництво високоточних електромоторів для програвачів вінілу. У 1951 році Сабуро створив справжній прорив — двигун C5, що перевершував усі існуючі на японському ринку аналоги.
Але справжній поворотний момент в історії компанії стався завдяки вдалому маркетинговому ходу. Сабуро вирішив розмістити рекламу в американському технічному журналі Electronics. Цей крок зробив Akai одним з небагатьох японських виробників, що експортували продукцію напряму в США, минаючи посередників.
Доля усміхнулася компанії в 1953 році, коли власник Roberts Electronics, інженер Роберт Метцнер, виявив в одному з програвачів, що ремонтувалися, дивовижно компактний і точний двигун виробництва Akai. Вражений технологією, він розшукав японського виробника і запропонував співпрацю.
Це партнерство призвело до несподіваного результату. Коли Метцнер надіслав Сабуро котушковий магнітофон, той у відповідь створив перший японський магнітофон Akai A1. Хоча перша модель була досить простою, подальший обмін технологіями та ідеями між компаніями призвів до стрімкого розвитку. В результаті Akai почала виробляти високоякісні котушкові магнітофони під двома брендами: Roberts для американського ринку та Akai для решти світу.
Співпраця з Roberts тривала до 1971 року, після чого Akai вийшла на американський ринок під власним ім'ям, уже будучи визнаним лідером у галузі магнітного запису. За ці роки компанія створила собі репутацію виробника передової аудіотехніки, а їхні котушкові магнітофони стали символом високої якості звуку.
На піку успіху: як Akai стала технологічним гігантом
Після раптової смерті Сабуро Акаї на гірськолижному курорті в 1973 році компанія продовжила слідувати його принципам, головним з яких було прагнення до технічної досконалості. Наступні 20 років стали періодом безпрецедентного зростання та інновацій.
Akai стала піонером у всьому, що стосувалося магнітного запису. Компанія створила системи з приголомшливим співвідношенням сигнал/шум, розробила інформаційні екрани з таймерами, впровадила системи шумозаглушення Dolby. Рівень спотворень в їхніх пристроях становив лише півпроцента — нечуваний для того часу показник.
У другій половині 1970-х компанія почала масштабну диверсифікацію бізнесу. До виробничої лінійки додалися підсилювачі, програвачі вінілу та ресивери. Більшість цих моделей сьогодні вважаються легендарними серед аудіофілів. До початку 1980-х Akai стала світовим лідером у виробництві касетних дек.
Компанія не зупинилася на аудіотехніці.
Одними з перших вони вийшли на ринок відеомагнітофонів і зробили значний внесок у їхню зручність, ставши одними з піонерів у впровадженні екранного меню (OSD), яка дозволяла виводити інформацію про трек прямо на екран. Це рішення значно спростило керування пристроями і згодом стало стандартом для всієї побутової електроніки.
Окремої згадки заслуговує професійна серія продуктів, запущена в середині 1970-х. Ця лінійка зробила Akai визнаним лідером у сфері професійного звукового обладнання, і їхня техніка зайняла почесне місце в студіях звукозапису по всьому світу.
Цей період розквіту компанії був заснований на чотирьох ключових принципах:
- Фокус на продукції високого класу, що забезпечує хороший прибуток
- Постійне впровадження найсучасніших технологій
- Особлива увага до футуристичного дизайну, який згодом копіювали конкуренти
- Масштабні інвестиції в просування продукції
Час змін: як Akai намагалася адаптуватися до нової епохи
Друга половина 1980-х принесла серйозні зміни на ринок електроніки. Конкуренція ставала все жорсткішою, і компанії довелося шукати способи зниження собівартості продукції. Як і багато японських виробників, Akai почала переносити виробництво в країни з дешевшою робочою силою.
У боротьбі з такими гігантами як Sony і Panasonic, Akai знайшла свою нішу у виробництві повних компонентних систем. Компанія пропонувала цілу стійку обладнання за ціною, порівнянною з вартістю однієї деки Sony ES. Хоча це вже не був hi-fi в класичному розумінні, саме Akai відкрила світові концепцію музичних центрів, які пізніше еволюціонували в мінісистеми.
При цьому компанія не забувала про преміальний сегмент. Дорогі продукти серії Masters продовжували розвиватися на американському та японському ринках. У 1987 році, в партнерстві з Mitsubishi, була запущена лінійка A&D — спроба запропонувати якісну техніку за доступнішими цінами.
До початку 1990-х Akai розширила свій асортимент до повного спектру побутової електроніки, включаючи телевізори. Компанія створила регіональні бренди в Європі та Америці для випуску бюджетних продуктів, прагнучи охопити всі сегменти ринку.
На перший погляд здавалося, що компанія успішно адаптується до змін ринку. Виробничі показники зростали, модельний ряд розширювався. Але за цим зовнішнім благополуччям уже починали накопичуватися проблеми, які врешті-решт призвели до краху колись могутньої імперії.
Крах імперії: як зникла легенда
У цій історії з'являється новий персонаж, чиє ім'я стало символом одного з найгучніших корпоративних скандалів. Джеймс Тінг, народжений у Шанхаї та емігрував через Гонконг до Канади, починав як простий студент університету Торонто, де йому доводилося підробляти навіть прибиральником. У 1981 році він заснував невелику компанію Semi-Tech Microsystems в Онтаріо, розмістивши виробництво в Китаї.
Поворотним моментом стало знайомство з гральним магнатом Макао Стенлі Хо, який шукав способи виведення грошей з Гонконгу. Отримавши солідне фінансування, Тінг почав агресивну експансію. Першою великою покупкою став легендарний Singer, точніше його підрозділ з виробництва швейних машин SSMC. Виробництво було негайно перенесено з Бразилії та Італії до Китаю, що різко знизило якість, але збільшило прибуток.
У 1993 році Тінг організував зустріч з канадськими інвесторами в розкішному готелі Four Seasons Vancouver. Демонструючи вражаючі показники зростання Singer, він переконав їх вкласти 850 мільйонів доларів у розвиток виробництва побутової техніки. Гроші негайно опинилися на рахунках на Антильських островах, звідки почалася серія придбань: Sansui за 58 мільйонів доларів, китайський виробник телевізорів Kong за 300 мільйонів, і нарешті, через приховані схеми, акції Akai на суму 172 мільйони доларів.
План Тінга виглядав амбіційно: знизити собівартість виробництва японських брендів за рахунок перенесення виробництва в Китай і використовувати широку дилерську мережу Singer для просування продукції.
Однак реальність виявилася іншою. У 1997 році почав розгортатися хитромудрий фінансовий план. Через компанію Grand Holding, що належала особисто Тінгу, почався вивід 100% валового прибутку концерну. При цьому аудитори з Ernst & Young закривали очі на сумнівні операції.
Тоді ж з'явилися перші ознаки краху, коли лише Singer показав збитки в 230 мільйонів доларів. До кінця 1999 року Akai оголосила кредиторам про неспроможність виконувати свої зобов'язання, списавши все на затяжну економічну кризу в азійських країнах.
Інформація була шокуючою, оскільки компанія показувала постійне зростання і прибуток. Лише після оголошення про неспроможність виконувати свої зобов'язання розпочалося повномасштабне розслідування, яке й викрило гігантську схему виведення активів на суму близько 800 мільйонів доларів, а сам Джеймс Тінг розчинився в повітрі..
Його знайшли тільки в 2003 році в Канаді, куди він поїхав з Гонконгу. Незважаючи на доведену вину і вирок до 6 років ув'язнення, Тінгу вдалося втекти. Зниклі 800 мільйонів доларів так і не були знайдені.
Спадщина Akai: життя після смерті
Grande Holdings яка була материнською компанією й довела Akai до банкрутства, після краху імперії Тінга пройшла через реструктуризацію.
Бренд Akai було фактично роздроблено. Найважливіша частина спадщини, Akai Professional (виробник легендарних семплерів MPC), була викуплена американською компанією Numark Industries (зараз частина inMusic Brands). Саме завдяки цьому професійна лінійка Akai продовжила існувати й розвиватися, зберігши репутацію в музичній індустрії.
А права на використання бренду "Akai" для побутової техніки були розпродані або ліцензовані різним компаніям у різних регіонах і ця продукція вже не мала нічого спільного з японськими розробками.
Сьогодні під колись престижним брендом Akai випускається широкий спектр пристроїв — від світлодіодних телевізорів і пральних машин до кондиціонерів і смартфонів. Однак ця продукція не має нічого спільного з оригінальною японською компанією: всі пристрої розробляються і виробляються у співпраці зі сторонніми виробниками електроніки.
