У світі технологій рідко можна зустріти таку захопливу історію злету і падіння, як доля Motorola. Від перших радіоприймачів до революційних мобільних телефонів, ця компанія була не просто учасником технологічної гонки — вона була її піонером і рушійною силою. То що ж сталося? Про все по порядку.
Як з'явилася компанія Motorola
Майбутній засновник Motorola Пол Гелвін народився в 1895 році в місті Гарвард. З ранніх років він виявляв підприємницькі здібності, продаючи бутерброди і морозиво на вокзалі, причому робив це без ліцензії, ховаючись від влади. У 1914 році Гелвін вступив на службу в армію артилеристом і брав участь у Першій світовій війні. Після повернення він закінчив технологічний факультет в Іллінойсі.
У 1920 році Пол влаштувався на чиказький завод, що виробляв акумулятори. Робота за наймом його не приваблювала, і вже через рік він зі шкільним другом створив власну компанію з виробництва акумуляторів і батарейок. Підприємство проіснувало всього два роки і було закрите урядом через несплату великої суми податків. Через три роки Гелвін здійснив другу спробу в тому ж напрямку, але і цей бізнес не витримав конкуренції на ринку електроенергії, що розвивався.
Однак невдачі не зламали підприємця. На аукціоні, де розпродавалося майно його компанії, Гелвін за 750 доларів викупив обладнання для виробництва мережевих джерел живлення. У 1928 році разом з братом Джозефом, що вклав 565 доларів, він заснував компанію Galvin Manufacturing з первинним штатом всього в п'ять осіб. Час для старту виявився непростим — почалася Велика депресія.
Поворотний момент настав, коли один з інженерів запропонував зайнятися виробництвом автомобільних радіоприймачів. Спочатку Гелвін поставився до ідеї скептично, вважаючи, що радіо буде заважати водієві. Але побачивши оголошення про продаж переробленого автомобільного радіоприймача за 250 доларів (майже третину вартості самого автомобіля), він усвідомив потенціал ринку.
У 1930 році компанія представила свій перший радіоприймач під брендом Motorola вартістю всього 110 доларів. Назва об'єднала слово "motor" і популярний в той час суфікс "ola", що використовувався для звукового обладнання. Незважаючи на деякі початкові проблеми (відомий випадок займання одного з перших приймачів), продукт виявився успішним. Гелвін створив власну мережу продавців і активно інвестував у рекламу.
До кінця 1930-х років компанія почала виробництво поліцейських рацій, а з початком Другої світової війни зосередилася на військових розробках. У 1940 році була представлена революційна SCR-536 (Handie-Talkie) — перша рація вагою 2,3 кг, яку можна було тримати в одній руці. За нею послідувала потужніша SCR-300 (Walkie-Talkie) вагою 17,3 кг, що стала стандартом військового зв'язку.
У 1947 році компанія була перейменована в Motorola, а управління перейшло до нового покоління — сину засновника Роберту Гелвіну. Він почав кар'єру в компанії в 16 років з посади комірника і пройшов шлях до президента. Наприкінці 1940-х компанія здійснила прорив на ринку телевізорів, випустивши модель Golden View за революційною ціною 180 доларів при середній ціні конкурентів близько 300 доларів.
Паралельно компанія зміцнювала позиції на автомобільному ринку. Після придбання збиткової Detrola, що мала контракти з Ford, Motorola отримала можливість встановлювати свої радіоприймачі на 50% автомобілів Ford і Chrysler. До середини 1950-х додався контракт з American Motors.
У 1955 році з'явився знаменитий логотип Motorola у формі стилізованої літери "М", створений чиказьким дизайнером Мортоном Голдшоллом. Того ж року компанія вийшла на ринок транзисторів, відкривши завод в Арізоні, що заклало основу для майбутнього розвитку у сфері електроніки.
Епоха інновацій
У 1960-ті роки Motorola почала активну міжнародну експансію. Виробництво вийшло за межі США з відкриттям заводу в Мексиці. До цього часу компанія вже працювала у восьми країнах, включаючи Японію, яку розглядала як плацдарм для виходу на азіатські ринки. У 1961 році відкрився японський офіс, а в 1968 році був запущений напрямок Motorola Semiconductor Japan для виробництва напівпровідників та інтегральних схем.
Компанія продовжувала технологічні прориви в різних напрямках. У 1962 році була випущена транзисторна портативна радіостанція HT-200 вагою всього 932 грами. У 1966 році з'явився найменший у світі портативний телевізійний приймач Tiny Tim TV, що працював від чотирьох пальчикових батарейок. Ще більш значущим досягненням стала участь у космічній програмі США — саме через обладнання Motorola були передані знамениті перші слова Ніла Армстронга з Місяця: "Один маленький крок для людини, один гігантський стрибок для людства".
1972 рік ознаменувався появою мобільної системи передачі даних MODAT, що дозволяла обмінюватися інформацією між водієм автомобіля і комп'ютером. Система знайшла широке застосування в поліції і транспортних компаніях. Тоді ж Motorola розробила першу цифрову технологію шифрування голосу Digital Voice Protection (DVP), швидко взяту на озброєння спецслужбами США.
У 1973 Motorola випустила перший стільниковий телефон. Найважливішим етапом став вихід на ринок процесорів. У 1974 році компанія представила Motorola 6800 з тактовою частотою 2 МГц і 78 операціями. У 1979 році з'явився ще більш успішний Motorola 68000, який використовувався в комп'ютерах Macintosh і успішно конкурував з продукцією Intel. Однак перемога IBM у війні персональних комп'ютерів, що зробила ставку на процесори Intel, згодом значно скоротила частку Motorola на цьому ринку.
Перший стільниковий телефон
Але повернемося до історії мобільної телефонії Motorola, яка почалася з Мартіна Купера, що прийшов у компанію в 1957 році. Вже через десять років він створив портативну радіосистему для поліції Чикаго, а на початку 1970-х очолив підрозділ систем зв'язку компанії.
Розробка першого мобільного телефону почалася в листопаді 1972 року. Завдання було складним — потрібно було зменшити 15-кілограмову автомобільну систему зв'язку до розмірів портативного пристрою. До весни 1973 року з'явився прототип Motorola DynaTAC вагою 1,1 кг і довжиною близько 30 см.
3 квітня 1973 року Купер здійснив перший в історії дзвінок з портативного стільникового телефону на вулицях Манхеттена. Символічно, що він зателефонував своєму головному конкуренту — керівнику Bell Labs Джоелу Енгелю. Цей дзвінок став поворотним моментом в історії телекомунікацій, хоча до появи комерційної версії телефону довелося чекати ще десять років.
Після вкладення близько 100 мільйонів доларів у розробку, в 1983 році з'явився перший комерційний мобільний телефон — Motorola DynaTAC 8000X. Пристрій заввишки 33 сантиметри і вагою близько 900 грамів був оснащений висувною антеною і монохромним дисплеєм. Батарея забезпечувала 30 хвилин розмови після 10 годин зарядки. Пам'ять дозволяла зберігати до 30 телефонних номерів. При ціні близько 4000 доларів телефон став символом статусу і розкоші.
Наприкінці 1980-х Motorola вирішила скоротити лінійку споживчих брендів і зосередитися на бездротовому зв'язку і комп'ютерах. Тому була проведена реструктуризація бізнесу. Було продано підрозділ Quasar, що випускав телевізори, а за 253 мільйони доларів придбана компанія Four-Phase Systems, виробник комп'ютерів і терміналів. Хоча це придбання згодом принесло збитки близько 200 мільйонів доларів, воно відображало прагнення компанії до диверсифікації бізнесу.
У 1989 році компанія представила MicroTAC 9800X — перший компактний стільниковий телефон з дисплеєм для відображення номера. Пристрій вартістю 3500 доларів став революційним — це була перша "розкладачка", хоча технічно у неї був лише відкидний мікрофон (фліп). Телефон легко поміщався в кишеню, що було неймовірним досягненням для того часу.
Золотий вік і перші проблеми
На початку 1990-х років Motorola досягла піку своєї могутності. Компанія контролювала понад половину світового ринку мобільних телефонів і домінувала на ринку пейджерів. До цього часу біля керма компанії стояв вже третій представник династії Гелвінів — Крістофер, який прийшов на зміну Джорджу Фішеру і Гері Тукеру.
Головним досягненням цього періоду став випуск в 1996 році революційного StarTAC — першої справжньої розкладачки в історії мобільних телефонів. Цей телефон задав нові стандарти дизайну і функціональності, зміцнивши лідерство Motorola на ринку.
Однак в цей же час почали проявлятися перші ознаки майбутніх проблем. Nokia стрімко набирала обертів, пропонуючи все більш досконалі цифрові телефони. Фінська компанія раніше інших зрозуміла, що мобільні телефони стають важливою частиною повсякденного життя і повинні пропонувати різноманітні функції крім дзвінків. Також з'явився ще один серйозний конкурент — Samsung, який активно розвивався на азіатському ринку.
Крім того, компанія Palm вийшла на ринок зі своїми кишеньковими комп'ютерами (КПК), створюючи нову категорію мобільних пристроїв. Але керівництво Motorola, сп'яніле успіхом, не поспішало з випуском цифрових телефонів. Замість розвитку перспективних напрямків мобільного зв'язку компанія зробила ризиковану ставку на проект супутникового зв'язку Iridium. У Motorola було достатньо грошей для будь-яких починань, але ці ресурси виявилися спрямовані не туди. Компанія продовжувала робити ставку на перевірені технології і не поспішала з інноваціями, що поступово призводило до технологічного відставання від конкурентів.
Проект Iridium
Наприкінці 1980-х років Motorola задумала амбітний проект супутникового зв'язку Iridium, який мав забезпечити глобальне покриття і принести компанії постійний дохід від абонентської плати. Проект передбачав розміщення групи з 77 супутників на низькій орбіті Землі, що мало забезпечити мінімальні затримки сигналу і дозволити використовувати компактні телефони.
У 1991 році проект офіційно стартував. Motorola заснувала окрему компанію Iridium LLC, вклавши в неї 400 мільйонів доларів в обмін на 25% акцій і місця в раді директорів. Однак загальна вартість проекту оцінювалася більш ніж в 5 мільярдів доларів. Хоча в проект вклалися і інші компанії, Motorola внесла більшу частину коштів. Більш того, вона виступила поручителем за кредитами Iridium на суму 750 мільйонів доларів, з можливістю взяти додатковий кредит на 350 мільйонів.
Розробка зайняла сім років, з 1991 по 1998 рік. До моменту запуску з'ясувалося, що у компанії немає чіткого плану монетизації і навіть рекламної стратегії. Терміново організована рекламна кампанія обійшлася Motorola ще в 180 мільйонів доларів.
Коли система нарешті запрацювала, виявилися серйозні проблеми. Телефони коштували 3000 доларів, хвилина розмови обходилася в 3-8 доларів. Пристрої були розміром з цеглину і вимагали особливого положення для зв'язку із супутником. У будівлях і автомобілях, що рухаються, зв'язок працював погано або був відсутній повністю. У віддалених районах для підзарядки потрібне було спеціальне обладнання на сонячних батареях.
Результати виявилися катастрофічними. За півроку роботи вдалося залучити всього 10 000 абонентів замість планованих 500 000 в перший рік. Щомісячні виплати за кредитами становили 240 мільйонів доларів. 13 серпня 1999 року Iridium оголосила про банкрутство з боргом в 1,5 мільярда доларів.
Motorola намагалася продати проект, але покупці не знаходилися. Головна проблема полягала в тому, що проект, задуманий наприкінці 1980-х для бізнесменів і мандрівників, втратив актуальність до моменту запуску в 1998 році — звичайний стільниковий зв'язок став доступним, дешевим і якісним. Наприкінці 1999 року компанія оголосила себе банкрутом. До 2000 року Motorola продовжувала підтримувати існування Iridium, втрачаючи величезні ресурси. В підсумку проект вдалося продати всього за 25 мільйонів доларів.
Іронія долі полягає в тому, що система Iridium працює досі. В руках нових власників, з сучасними технологіями, проект зміг знайти свою нішу на ринку супутникового зв'язку. Однак для Motorola він став однією з головних причин подальшого краху.
Телефон RAZR
На початку 2000-х Motorola опинилася в складній ситуації. Після збиткового 2001 року директор з маркетингу Джеффрі Фрост запропонував концепцію вузьконішевих продуктів. Ідея створення RAZR V3 з'явилася в листопаді 2002 року в чиказькому дизайн-центрі Motorola, де народилася амбітна мета — створити рекордно тонкий телефон товщиною близько 10 міліметрів.
Розробка велася в умовах безпрецедентної секретності. Над проектом працювала окрема команда з 20 інженерів і дизайнерів під керівництвом Роджера Джеліко, ветерана компанії з 20-річним стажем. Спочатку планувалося представити телефон на церемонії вручення "Оскара" в лютому 2004 року.
Створення телефону зіткнулося з безліччю технічних проблем. Існуючі компоненти просто не поміщалися в бажані розміри корпусу. Команда була змушена йти на компроміси: встановити простішу камеру, розробити нову схему розміщення акумулятора, відмовитися від SD-карти. Особливим викликом стала розробка антени для металевого корпусу — проблему вирішили, розмістивши її в пластиковому "підборідді" телефону.
Є різні версії про те, як проект сприймався всередині компанії. За однією з них, на внутрішніх переглядах модель критикували і в 2003 році ледве не зняли з розробки. За іншою, телефон збирав позитивні відгуки керівників, які не втручалися в процес розробки.
У 2004 році, коли генеральним директором став Едвард Зандер, RAZR V3 був випущений на ринок за ціною 550 доларів. Фрост розробив спеціальну стратегію просування телефону як преміального продукту. Успіх перевершив усі очікування — перша партія в 750 000 пристроїв була розпродана практично миттєво. Попит значно перевищував пропозицію навіть при підвищенні ціни до 600 доларів. Компанія терміново збільшила план виробництва на 2005 рік з 2 до 20 мільйонів пристроїв.
Однак керівництво Motorola допустило стратегічну помилку. До кінця 2005 року було прийнято рішення знизити ціну до 300 доларів для збільшення обсягу продажів. Фрост виступав проти цього рішення, попереджаючи, що масова доступність знищить преміальний статус моделі. Тим не менш, компанія продовжила знижувати ціну, і до кінця виробництва в 2008 році RAZR V3 продавався вже за 130 доларів.
RAZR V3 виробляли рекордні чотири роки. У 2007 році планувалося згорнути виробництво, але несподіване зростання попиту змусило продовжити випуск. В угоду успіху цієї моделі компанія закрила кілька перспективних інноваційних проектів, що згодом зіграло фатальну роль в долі Motorola.
До речі, успіх RAZR був настільки значним, що з 2020 року компанія випускає його сучасну версію в форматі складного смартфона на Android, віддаючи данину легендарній моделі.
Співпраця з Apple і початок кінця
У 2004 році, на хвилі успіху RAZR, сталася подія, яка згодом сильно вплинула на долю компанії — співпраця з Apple. Стів Джобс, розуміючи, що ера окремих MP3-плеєрів підходить до кінця, шукав партнера для створення телефону з функціями iPod. Вибір впав на Motorola — на той час безумовного лідера мобільної індустрії.
Apple не могла самостійно створити телефон, і їй потрібен був досвідчений партнер. За умовами співпраці Motorola відповідала за залізо і дизайн пристрою, а Apple мала адаптувати iTunes для телефону. До проекту також приєднався стільниковий оператор Cingular/AT&T, який мав забезпечувати продажі телефону за ціною 250 доларів з дворічним контрактом.
7 вересня 2005 року відбулася презентація результату цієї співпраці — телефону ROKR E1. Однак замість революційного продукту публіка побачила звичайну Motorola E398 в білому кольорі, яка вже рік як продавалася на ринку. Пристрій мав серйозні обмеження: максимум 100 пісень в пам'яті (навіть при наявності карти пам'яті на 512 МБ), відсутність Wi-Fi, неможливість завантажувати музику через мобільний інтернет і заборона на використання пісень в якості рингтонів (якщо вони не були куплені у оператора за 3 долари).
ROKR E1 став не просто провалом — він увійшов до топ-50 найгірших пристроїв десятиліття. Motorola витратила величезні кошти на рекламу і просування, які не окупилися. Після цього фіаско співпраця компаній припинилася, а Apple почала розробку власного телефону — майбутнього iPhone.
Цей невдалий досвід показав усі проблеми компанії: недбале ставлення до інновацій, нехтування думкою користувачів і прагнення до швидкого прибутку на шкоду якості продукту. Motorola продовжила самостійно розвивати лінійку музичних телефонів, але без особливого успіху.
Крах компанії Motorola
2007 рік став переломним для Motorola. На ринку з'явилися сильні конкуренти: Sony Ericsson з моделями K770i і K850i, LG з телефоном Prada, і особливо Nokia, що випустила легендарні N81 і N82, почалися масштабні продажі першого iPhone. В той час як конкуренти випускали інноваційні продукти, Motorola представила лише кілька посередніх моделей, серед яких можна виділити тільки RIZR Z10.
Фінансові показники компанії стрімко погіршувалися. За перші 9 місяців 2007 року збитки становили 149 мільйонів доларів. Motorola втратила друге місце в світі за продажами мобільних пристроїв. А потім сталася подія, що стала початком кінця — до числа великих інвесторів увійшов Карл Айкан.
Айкан, відомий як "корпоративний рейдер" зі статками в 16 мільярдів доларів, славився своєю здатністю отримувати прибуток через ворожі поглинання і корпоративний шантаж. Купивши 5% акцій Motorola, він увійшов до ради директорів і почав просувати ідею поділу компанії.
До 2008 року ситуація стала катастрофічною — компанія зафіксувала рекордний збиток в 4,16 мільярда доларів, втрачаючи близько 11,4 мільйона доларів щодня. Під тиском Айкана в 2009 році було прийнято рішення про поділ Motorola на дві компанії: Motorola Mobility (виробництво мобільних пристроїв) і Motorola Solutions (розробка програмного забезпечення).
У спробі врятувати становище компанія почала розробку смартфонів на базі Android. Першим результатом став Motorola CLIQ — слайдер з висувною клавіатурою, орієнтований на соціальні мережі. Проте справжнім успіхом став випущений у 2009 році Motorola DROID, який на певний час став головним конкурентом iPhone і значно допоміг популяризації платформи Android. Однак цей успіх не вдалося розвинути в довгострокову стратегію, і вже в 2011 році, після випуску відносно успішного DROID RAZR XT910, стало очевидно, що компанія більше не може самостійно конкурувати на ринку мобільних пристроїв.
В травні 2012 року Google придбав Motorola Mobility за 12,5 мільярдів доларів. Основною метою покупки було отримання патентного портфеля Motorola для посилення позицій Android в патентних війнах з Apple і Microsoft. Через два роки Google продав Motorola китайській компанії Lenovo всього за 2,91 мільярда доларів, зберігши при цьому більшість патентів.
Що з Motorola зараз
Сьогодні бренд Motorola існує в двох незалежних компаніях, кожна з яких пішла своїм шляхом. Motorola Solutions успішно продовжує роботу в сфері професійного радіозв'язку, розробляє системи LTE, програмне забезпечення для служб екстреного реагування і займається відеоспостереженням. Компанія залишається лідером у своїй галузі, демонструючи стабільне зростання фінансових показників.
Motorola Mobility, перебуваючи під управлінням Lenovo, продовжує випускати мобільні пристрої під брендом Motorola. Хоча компанія вже не має того впливу, яким володіла раніше, вона все ще виробляє цікаві продукти, включаючи сучасну версію легендарного RAZR в форматі складного смартфона.
Історія Motorola — це не просто хроніка злету і падіння великої корпорації. Це розповідь про те, як інноваційна компанія, що створила перший портативний стільниковий телефон і визначила обличчя мобільного зв'язку на десятиліття вперед, не змогла адаптуватися до змін ринку. Сімейне управління, яке колись було перевагою, перетворилося на недолік. Внутрішня культура, де домінували інженери, що було її силою при створенні передових технологій, стала слабкістю, коли ринок почав вимагати фокусу на дизайні та користувацькому досвіді. Консервативний підхід до інновацій, надмірна самовпевненість і нездатність вчасно відреагувати на технологічні зміни привели до краху колись великої компанії.
Однак спадщина Motorola живе в кожному сучасному смартфоні. Компанія заклала основи мобільного зв'язку, створила безліч революційних технологій і встановила стандарти дизайну, яким слідують виробники досі.
