Sharp — одна з найвідоміших японських компаній в історії споживчої електроніки. За століття існування вона пройшла дивовижний шлях від виробництва механічних олівців до створення передових LCD-дисплеїв. В багатьох країнах техніка Sharp вважалася еталоном якості, а в самій Японії компанія довгий час була символом технологічних інновацій. Однак у 2016 році Sharp втратила незалежність, ставши частиною тайванської Foxconn. Як це сталося і що з компанією зараз?
Як усе починалося
Засновник Sharp Токуджі Хаякава народився 1893 року в Токіо у сім'ї виробника меблів. Його дитинство було важким: через проблеми зі здоров'ям мати не могла піклуватися про нього, і хлопчика віддали на усиновлення. У новій сім'ї життя не стало легшим — жорстоке поводження мачухи змусило його кинути школу ще в другому класі й почати працювати. Доля всміхнулася восьмирічному Токуджі, коли літня жінка допомогла йому влаштуватися в учні до суворого, але справедливого майстра-металіста.
Після семи років навчання металообробки, у квітні 1912 року, Токуджі Хаякава створив свій перший винахід — інноваційну пряжку для ременя Tokubijo. Особливість пряжки полягала в тому, що вона не потребувала проколювання додаткових отворів у ремені. На цей винахід він отримав свій перший промисловий патент. Успіх пряжки дозволив молодому майстру відкрити власну металообробну майстерню в Токіо — так почалася історія компанії Sharp.
У 1915 році доля привела Хаякаву до винаходу, який визначив майбутнє його компанії. Отримавши замовлення на металеві деталі для механічного олівця, він виявив безліч недоліків у конструкції і вирішив створити власну покращену версію. Так з'явився «вічно гострий олівець» (Ever-Ready Sharp Pencil). Успіх цього винаходу був настільки значним, що його назва — Sharp — пізніше стала ім'ям усієї компанії і перетворилася на всесвітньо відомий бренд.
У 1923 році він відкрив фабрику площею 990 квадратних метрів, де працювало 200 осіб. Однак 1 вересня 1923 року сталася трагедія — руйнівний землетрус Канто. Хоча первинні поштовхи не зруйнували фабрику, пожежі, що спалахнули згодом, знищили все виробництво. У цій катастрофі Хаякава втратив дружину і двох дітей.
Ера радіоприймачів
Після трагедії Хаякава вирішив почати все заново в Осаці. Він виявив виняткову ділову етику: передав уціліле обладнання і права на патенти своєму дистриб'ютору, якому заборгував за невиконані замовлення, і допомагав налагодити виробництво олівців на новому місці.
У 1924 році в Осаці Хаякава заснував нову компанію — Hayakawa Metal Laboratories, яка незабаром почала опановувати зовсім новий напрям — виробництво радіоприймачів. Попри повну відсутність досвіду в електроніці, Хаякава купив імпортний радіоприймач, розібрав його і методом зворотної розробки створив власну модель. У 1925 році компанія випустила свій перший кристалічний радіоприймач під назвою Sharp. Пристрій коштував усього три з половиною єни — значно дешевше за імпортні аналоги.
У наступні роки компанія вдосконалювала технології, перейшовши від простих кристалічних приймачів до складніших моделей на електронних лампах. Нова серія Sharp Dyne, що працювала від електромережі, стала справжнім проривом. До 1939 року продажі досягли 130 000 одиниць на рік.
У 1942 році компанія змінила назву на Hayakawa Electric Company і розширила асортимент, почавши виробляти радіостанції для літаків і військових потреб. Саме радіобізнес допоміг компанії пережити важкі воєнні й повоєнні роки, значною мірою завдяки великим замовленням від американської армії під час Корейської війни.
Вихід на ринок телевізорів і побутової техніки
Наступний важливий етап в історії компанії почався в 1951 році, коли Sharp уклала ліцензійну угоду з американською RCA на виробництво телевізорів у Японії. До кінця 1952 року Sharp випустила першу партію телевізорів моделі TV3-14T. Однак ціна в 175 000 єн робила їх недоступними для більшості японців — середній службовець тоді отримував 5400 єн на місяць.
У 1953 році Sharp стала першою японською компанією, що налагодила масове виробництво телевізорів. Щоб стимулювати продажі, Хаякава ухвалив революційне для того часу рішення — запровадив безкоштовне обслуговування усієї своєї техніки. Ця стратегія виявилася успішною: щомісячні продажі зросли до 500 пристроїв.
Hayakawa Electric почала розширювати асортимент продукції. У 1962 році компанія випустила першу в Японії мікрохвильову піч R-10, а також перший у країні споживчий електронний пристрій із живленням від сонячних батарей — транзисторний радіоприймач. Компанія зберігала провідні позиції у виробництві сонячних елементів аж до 1990-х років.
У 1960 році, натхнені перспективами розвитку напівпровідникової промисловості, у компанії створили команду для розробки логічних схем і виробництва комп'ютерів. Однак влада Японії відмовилася надавати державну підтримку, і Хаякава вирішив зосередитися на виробництві складної, але непрограмованої споживчої електроніки: принтерів для чеків, касових апаратів і калькуляторів.
У 1964 році компанія почала справжню революцію в галузі калькуляторів: модель CS-10A Compet стала одним із перших повністю транзисторних калькуляторів у світі. Попри високу ціну (еквівалент 15 000 сучасних доларів), усі 300 випущених пристроїв були розпродані за лічені місяці. А вже за кілька років Sharp представила перший калькулятор на інтегральних схемах, що дозволило значно знизити ціну і розміри пристрою.
Золоте століття Sharp
У 1970 році компанія перетворилася на одного з найбільших виробників побутової електроніки. Водночас Hayakawa Electric Co. Ltd офіційно змінила назву на Sharp. Цим перейменуванням компанія віддала шану своєму першому успішному винаходу — механічному олівцю, але головне — нова назва мала відображати прагнення до інновацій, особливо в галузі нових електронних технологій і напівпровідників. Того ж року засновник Хаякава залишив посаду президента компанії. Новим очільником став Акіра Саекі.
У 1970-х роках Sharp здійснила прорив у виробництві аудіотехніки. Компанія однією з перших почала масовий випуск касетних магнітол, постійно додаючи інноваційні функції: знімний бездротовий мікрофон у моделі GT-8M, систему автоматичного пошуку композицій на касеті (APSS), динамічну систему шумозаглушення. У 1978 році Sharp представила першу у світі двокасетну стереомагнітолу GF-555.
У галузі телевізійних технологій Sharp також залишалася новатором. У 1978 році компанія першою у світі випустила телевізор із функцією «картинка в картинці» (PiP), що дозволяла дивитися дві програми одночасно. Пізніше з'явилися унікальні комбіновані пристрої — наприклад, магнітола з вбудованим телевізором.
На початку 1980-х компанія випустила серію портативних музичних комплексів із вертикальним програвачем вінілу, розробила оригінальну конструкцію двокасетного механізму «TWIN», де касети розташовувалися поруч на одній осі. Для випуску високоякісної Hi-Fi апаратури був створений спеціальний бренд Optonica.
У 1983 році Sharp створила унікальний продукт у співпраці з Nintendo — телевізор C1 NES із вбудованою ігровою приставкою. Цей пристрій став справжньою знахідкою для любителів відеоігор і сьогодні високо цінується колекціонерами ігрових консолей. До кінця 1980-х років Sharp випускала сотні моделей різної техніки, ретельно адаптуючи їх до потреб різних країн.
Перші проблеми
На початку 1990-х років Японія зіткнулася з економічною кризою. Протягом 1980-х років у країні спостерігалося неймовірне зростання цін на нерухомість та акції компаній — явище, яке економісти назвали «японською бульбашкою». Коли ця бульбашка луснула, економіка країни опинилася в глибокій кризі: курс єни різко зріс, що зробило японські товари дорогими на світовому ринку, а внутрішній попит значно знизився.
За цих умов Sharp, як і інші японські виробники електроніки, зіткнулася із серйозними проблемами. Дешеві імпортні товари почали витісняти традиційні продукти компанії — факси, калькулятори та мікрохвильові печі. Намагаючись знайти вихід із ситуації, Sharp почала розробляти нові, технологічно складніші продукти. Деякі з них стали успішними.
У 1991 році Sharp здійснила революцію у світі телевізорів, представивши перший настінний телевізор серії 9E-H. Модель була оснащена кольоровим TFT LCD-екраном з діагоналлю 8,6 дюйма — найбільшим на той момент. Ще одним успішним продуктом стала відеокамера Viewcam — у 1992 році вона зайняла 20% японського ринку. Однак інші новинки, наприклад, електронний органайзер Wizard, хоч і здобули популярність у своїй ніші, не стали масовим продуктом, здатним вирішити фінансові проблеми компанії. А на перенасиченому ринку ноутбуків конкуренція була настільки високою, що прибуток був мінімальним.
До 1998 року ситуація стала критичною — чистий прибуток компанії впав до 24,8 мільярда єн, що становило всього 1,4% від продажів і було вдвічі менше, ніж роком раніше. Ці показники призвели до відставки президента компанії.
Новий очільник компанії Кацухіко Мачіда змінив стратегію. Він зосередився на виробництві мобільних телефонів і телевізорів. У листопаді 2000 року мобільний підрозділ компанії розробив J-SH04 — перший у світі масово доступний мобільний телефон із вбудованою камерою.
Цього ж року Sharp відмовилася від виробництва традиційних телевізорів з електронно-променевими трубками і повністю зосередилася на LCD-телевізорах під брендом Aquos. Спочатку це рішення здавалося правильним — у 2001 році телевізори Aquos зайняли 80% світового ринку LCD-телевізорів.
Для зміцнення позицій Sharp вклала мільярди доларів у будівництво нових заводів із виробництва LCD-панелей у Японії. У 2005 році Sharp здивувала світ, випустивши LCD-телевізор із рекордною діагоналлю — модель LC65GE1. Екран розміром 65 дюймів не тільки вражав своїми розмірами, а й забезпечував хорошу якість зображення.
Найбільшим став завод у Камеямі вартістю 4 мільярди доларів. Однак конкуренти, особливо Samsung і LG, швидко наздоганяли. До того ж одночасний запуск кількох великих виробництв призвів до перенасичення ринку та обвалу цін: якщо в 2004 році 32-дюймова панель коштувала близько 865 доларів, то до 2011 року — всього 149 доларів.
Продаж компанії Sharp
У 2000-х роках становище Sharp на ринку телевізорів стало стрімко погіршуватися. Частка компанії впала нижче за 10%. LCD-телевізори ставали масовим товаром, а конкуренти наздогнали Sharp у технологіях. До того ж, як і багато інших японських гігантів того часу, компанія страждала від внутрішніх проблем: повільного ухвалення рішень та нездатності швидко адаптуватися до нових реалій ринку, особливо до буму смартфонів.
Компанія спробувала знайти вихід, зосередившись на виробництві LCD-панелей не тільки для себе, а й для інших виробників. Для цього Sharp побудувала другий завод у Камеямі і скоротила інвестиції у виробництво побутової техніки, а в 2007 році почала будівництво величезного комплексу в місті Сакаї вартістю 3,4 мільярда доларів. Компанія сподівалася залучити до проєкту інших виробників, особливо Sony, але співпраця не склалася.
Ситуацію погіршила світова фінансова криза 2008 року. Продажі впали, а новий завод у Сакаї працював лише на половину своєї потужності. У 2009 році Sharp уперше з 1956 року оголосила про збитки, а її частка на ринку телевізорів упала до 6-7%, що становило лише третину від частки лідера ринку Samsung з його 18,8%.
У 2012 році тайванська компанія Foxconn купила майже 10% акцій Sharp. У 2014 році Sharp уклала угоду з турецькою Vestel про продаж побутової техніки в Європі. У 2015 році компанія була змушена продати китайській Hisense право на використання бренду Sharp в Америці. А в 2016 році, після кількох років збитків, Sharp погодилася продати Foxconn контрольний пакет акцій за 3,8 мільярда доларів. Так один із гігантів японської електроніки перейшов під іноземний контроль.
Foxconn призначив тайванця Тай Джен-ву новим генеральним директором. Під його керівництвом компанія почала скорочувати витрати, закриваючи збиткові закордонні підприємства (завод холодильників у префектурі Осака і завод рідкокристалічних екранів у префектурі Тотіґі), скорочуючи персонал і переносячи виробництво з Японії. У квітні 2017 року Sharp уперше за три роки отримала прибуток.
Того ж року розгорівся конфлікт із китайською компанією Hisense, якій Sharp раніше продала права на використання свого бренду в США. Sharp звинуватила Hisense у виробництві неякісних телевізорів і порушенні стандартів безпеки. Хоча у 2018 році Sharp відкликала свій позов, у 2019 році компанії вдалося повернути собі права на бренд на американському ринку.
Сьогодні під брендом Sharp і далі продається побутова техніка — холодильники, пральні машини, мікрохвильові печі та інші пристрої. Але на початку 2024 року Sharp заявила про повне припинення виробництва РК-панелей для телевізорів на своєму заводі в Сакаї. Компанія оголосила про плани зосередитися на проєктах, пов'язаних зі штучним інтелектом.
Відхід Sharp із виробництва LCD-панелей відображає масштабні зміни у світовій індустрії дисплеїв. Виробництво РК-панелей тепер буде практично повністю зосереджене в Китаї, де компанії на кшталт TCL вже постачають панелі для таких відомих брендів, як Panasonic, Samsung і Sony.
