"Іграшка для багатіїв, що стала непотребом": Сумна історія телефонів Vertu, які коштували як квартира

Кінець 90-х, світ мобільних телефонів — це царство практичності та пластику. Nokia, Siemens, Motorola змагаються, хто зробить апарат меншим, з кращою батареєю та гучнішим дзвінком. Це були надійні "робочі конячки", які за рік-два ставали застарілим брухтом. І ось у самісінькому серці цього світу, в надрах фінського гіганта Nokia, народжується абсолютно божевільна ідея. А що, якби телефон міг бути не просто гаджетом, а витвором мистецтва? Що, якби він не старішав, а, наче швейцарський годинник чи елітний автомобіль, ставав лише ціннішим з часом?

Так у 1998 році розпочалася історія Vertu — бренду, який назавжди став синонімом неймовірної, майже абсурдної розкоші у світі технологій.

Філософія та народження легенди

Ідеологом цього бунту проти "одноразової" електроніки став головний дизайнер Nokia Френк Нуово. Він мріяв створити щось, що можна було б передати у спадок. Сама назва, Vertu, походила від латинського Virtus («доблесть», «чеснота»), а в європейських мовах асоціювалася з любов'ю до мистецтва та виняткових речей. Це був не просто маркетинг — це була філософія.

Для реалізації цієї мрії у Великій Британії, неподалік від центру британської аерокосмічної та автомобільної індустрії, була збудована спеціальна мануфактура. Це було не схоже на звичайний завод. Скоріше це була, ювелірна майстерна, де в білих рукавичках працювали майстри, які раніше збирали годинники або створювали коштовності. Кожен телефон Vertu збирався вручну від початку до кінця однією людиною, яка наприкінці ставила свій особистий підпис-гравіювання під кришкою акумулятора.

Матеріали були відповідні: корпуси з титану, полірованої сталі, жовтого та рожевого золота. Екран, замість звичайного пластику, захищало величезне, цільне сапфірове скло, яке можна було подряпати хіба що діамантом. Оздоблення — лише найкраща теляча або алігаторова шкіра.

Фірмові мелодії для Vertu не були звичайними "піліками". Головну мелодію, Sandpiper, написав оскароносний композитор Даріо Маріанеллі, а фонові композиції записували спільно з гуртом Zero 7 та Лондонським симфонічним оркестром. Телефон не просто дзвонив — він грав.

Під кожною клавішею з титану встановлювали мініатюрні рубінові підшипники. Це було зроблено не для краси (їх ніхто не бачив), а для створення унікального, пружного та благородного "клацання". Цей звук і тактильне відчуття не мали змінюватися роками, на відміну від розхлябаних пластикових кнопок конкурентів.

Зліт та золота епоха

21 січня 2002 року в паризькому музеї сучасного мистецтва відбулася презентація первістка — Vertu Signature. Платиновий корпус, сапфірове скло, рубінові підшипники і цінник у 24 000 євро. Світ був шокований. Але попри шалену вартість, замовлення посипалися. Vertu миттєво став символом статусу.

Та головною фішкою була не так сама слухавка, як магія, що її супроводжувала. На бічній панелі телефону була спеціальна кнопка — ключ до сервісу Vertu Concierge. Це був ваш особистий асистент, доступний 24/7 у будь-якій точці світу. В епоху до смартфонів, Booking та Uber це було справжнім дивом. Один дзвінок — і жива людина на іншому кінці дроту могла:

• Забронювати столик в останню хвилину в ресторані з трьома зірками Мішлен.
• Дістати квитки на закритий показ мод у Парижі чи на фінал Ліги Чемпіонів.
• Організувати доставку рідкісного подарунка на інший кінець світу.

Це був не просто телефон, а квиток до закритого клубу.

Однак перші кроки не були безхмарними. Якщо корпус був міцним, як танк, то програмне забезпечення на базі Symbian іноді давало збої. А ремонт ювелірного виробу виявився набагато складнішим, ніж звичайної "трубки". Компанія зробила висновки, впровадивши жорстоку систему контролю якості, де перевіряли все — від стабільності зв'язку до ідеального блиску кожного гвинтика.

Успіх першої моделі запустив цілу плеяду легендарних телефонів

2004 рік: Виходить «спортивна» модель Ascent. Оздоблена шкірою та «рідким металом», вона коштувала «всього» 4500 євро і вже мала кольоровий дисплей.

2006 рік: Народжується лінійка Constellation, натхненна авіацією 1950-х, з керамічною клавіатурою та якісним TFT-екраном.

2009 рік: З'являється перша "розкладачка" Constellation Ayxta для мандрівників.

2010 рік: Виходить Constellation Quest — перший смартфон Vertu з QWERTY-клавіатурою, по суті, розкішна версія популярного Nokia E72. Його ціна сягала 21 500 євро за версію із золота та клавішами з чорного сапфіра.

Це була вершина. Vertu був у руках зірок, олігархів та шейхів. Він був не просто телефоном.

Перші тріщини

А потім настав 2007 рік, і Стів Джобс показав світу iPhone. Спочатку в Vertu не звернули на це уваги. Ну що таке цей ваш iPhone? Скляний прямокутник без кнопок, який треба заряджати щодня. Хіба це розкіш?

Але виявилося, що правила гри змінилися назавжди. iPhone довів, що новий символ статусу — це не діаманти на корпусі, а функціональність, екосистема додатків та величезний сенсорний екран. Світ раптово захотів не "вічний артефакт", а потужний інструмент у кишені.

Для Vertu це стало початком кінця. Їхні телефони, що працювали на застарілій системі Symbian, виглядали як дорогі динозаври. У 2012 році Nokia, сама переживаючи кризу, продала своє люксове дітище шведському фонду EQT VI. Нові власники спробували врятувати ситуацію, перевівши телефони на Android. Але було вже занадто пізно.

Такі моделі, як Vertu Ti, викликали не захоплення, а глузування. Експерти знаходили в них застарілі процесори та екрани з низькою роздільною здатністю (800x480), які виглядали смішно на фоні флагманів Samsung чи Apple.

Виникла трагікомічна ситуація: власник Vertu платив 10 000 доларів за телефон, який працював повільніше, ніж апарат його водія за 700.

Фінальний акорд

Далі компанія пішла по руках. У 2015 році її купили китайські інвестори, а в 2017-му — перепродали турецькому бізнесмену Мурату Хакану Узану. Він спробував влаштувати хайп, виставивши на продаж лімітовану серію Vertu Signature Cobra за 360 000 доларів (дизайн зі змією, розроблений ще у 2006 році з ювелірами Boucheron), але це виглядало вже як агонія.

Влітку 2017 року історія закінчилася. Vertu оголосила про банкрутство. Легендарна мануфактура в Гемпширі була закрита. Сотні унікальних майстрів, які збирали телефони вручну, були звільнені. Унікальне обладнання, верстати та навіть музейна колекція телефонів були розпродані з аукціону, як останки потонулого «Титаніка».

Життя після смерті

Чи означає це, що Vertu більше не існує? Формально — ні. Але "той самий" британський Vertu, з його філософією та ручною роботою, помер разом із закриттям мануфактури. Бренд остаточно перейшов під контроль китайських власників.

Сучасні моделі, такі як Aster P чи Metavertu, — це зовсім інша історія. Це, по суті, взяті за основу китайські смартфони (часто від ZTE або Nubia), перепаковані в дорогу шкіру та титан. До них додають модні слова на кшталт «криптогаманець» та «NFT», але за цим усім вже немає душі.

Англійська інженерна школа, унікальна ідеологія та справжня ексклюзивність залишилися в минулому, поступившись місцем бездушному маркетингу на руїнах великого імені. Історія Vertu стала повчальною притчею про те, що навіть найдорожчі матеріали та найкращий сервіс не врятують від невблаганної ходи прогресу.