Прізвище Рокфеллер увійшло в історію і стало синонімом неймовірного багатства. Ледве почувши його, люди одразу думають про гроші, владу та успіх. Все завдяки засновнику однієї з найвпливовіших імперій минулого століття і першому офіційно зареєстрованому доларовому мільярдеру в історії — Джону Девісону Рокфеллеру.
До нього поняття «мільярдер» фактично не існувало. Рокфеллер офіційно перетнув цю позначку у 1916 році. Він не успадкував імперію, а збудував її, наживши величезний статок. Якщо перерахувати його капітал на піку могутності, він складав близько 2% від усього ВВП Сполучених Штатів. У сучасних грошах це еквівалентно 300-400 мільярдам доларів, що перевершує статки будь-кого з нинішніх лідерів списку Forbes. Історія цього бізнесмена і досі надихає та вражає підприємців по всьому світу.
Перші гроші
Майбутній мільярдер народився в липні 1839 року в містечку Річфорд, що в штаті Нью-Йорк. Він ріс у сім'ї, яку важко назвати звичайною. Його мати, побожна баптистка, була втіленням дисципліни та економії. А ось батько, Вільям «Диявол Білл» Рокфеллер, був її повною протилежністю — аферистом, продавцем «чудодійних еліксирів» та лихварем, який часто зникав на місяці, залишаючи родину напризволяще.
Саме батько, попри свою репутацію, дав Джону перші, хоч і жорстокі, уроки бізнесу. «Диявол Білл» відверто казав: «Я торгуюся зі своїми хлопцями і обдираю їх. Я хочу зробити їх гострими». Джон швидко засвоїв, як вигідно купувати і продавати, і вже в сім років заробив перші гроші, вирощуючи індичок на продаж та допомагаючи сусідам копати картоплю.
Кожен цент він записував у свою маленьку бухгалтерську книгу, яку назвав «Леджер А». Цьому його навчила мати, яка змушена була майстерно економити через авантюри чоловіка. Вона ж прищепила синові принцип, якого той дотримувався все життя: «Працюй і економ». Завдяки цій дисципліні до тринадцяти років Джон накопичив непогану суму. Тоді ж він уклав свою першу фінансову угоду: позичив знайомому фермеру п'ятдесят доларів під 7,5% річних. Коли через рік він отримав гроші з відсотками, його вразила думка: «Гроші можуть працювати на мене, а не я на них».
Пошуки себе
Після школи юнак не прагнув здобувати класичну університетську освіту. Він був практиком і хотів якнайшвидше почати заробляти, щоб допомагати матері. Замість тривалого навчання він вступив до Комерційного коледжу Фолсома на тримісячні курси з бухгалтерії та основ комерції. Він успішно закінчив інтенсивний курс, отримавши саме ті знання, які вважав потрібними.
Після курсів почалися виснажливі пошуки роботи. Минуло шість тижнів, перш ніж Джона взяли помічником бухгалтера в невелику фірму Hewitt & Tuttle, що займалась нерухомістю та перевезеннями. Завдяки залізній дисципліні та наполегливості, він швидко проявив себе і дослужився до посади управляючого. Але коли його попередник звільнився, бос запропонував молодому Рокфеллеру сміховинну зарплату, втричі меншу.
Джон, ображений такою несправедливістю, відмовився працювати за копійки і покинув Hewitt & Tuttle. Це була його перша і остання наймана робота. З того дня він вирішив працювати тільки на себе.
Початок імперії
Звільнившись, Рокфеллер майже одразу знайшов компаньйона — англійця Морріса Кларка. Об'єднавши капітали (Джон вклав свої накопичені $800 та взяв ще $1000 в борг у батька), вони заснували компанію з продажу сільськогосподарських продуктів. З початком Громадянської війни в США попит на провізію для армії різко зріс, і їхній бізнес пішов угору.
Торгівля приносила хороший прибуток, але амбіції Рокфеллера вимагали більшого. У ті роки нафтова лихоманка охопила країну, а гасові лампи стали головним джерелом світла. Джон побачив у цьому майбутнє. Доленосним стало знайомство з хіміком Самуелем Ендрюсом, який знав, як ефективно переробляти сиру нафту на чистий гас. Рокфеллер зрозумів: справжні гроші не у видобутку нафти, а в її переробці та логістиці.
У 1870 році він заснував нафтову компанію Standard Oil. Його геніальність полягала не лише у виробництві, а й у безжальній оптимізації витрат. Рокфеллер домовлявся із залізницями про величезні знижки в обмін на гарантовані гігантські обсяги перевезень. Отримавши найнижчу ціну на транспортування, він міг продавати гас дешевше за всіх. Конкуренти, які платили за перевезення повну вартість, не витримували тиску і були змушені або збанкрутувати, або продати свої заводи Рокфеллеру за безцінь.
Перший мільярдер в історії
Застосовуючи цю тактику, Рокфеллер поглинув десятки конкурентів. До 1880 року його Standard Oil контролювала близько 95% усього нафтового бізнесу в Америці, ставши найбільшою та наймогутнішою корпорацією у світі.
Його монополія викликала обурення суспільства, і в 1890 році уряд прийняв Антимонопольний закон Шермана. Проте реальний удар по імперії було завдано значно пізніше. Лише у 1911 році Верховний суд США постановив примусово розділити Standard Oil на 34 незалежні компанії. Уряд вважав, що це знищить монополію Рокфеллера. Однак сталося неймовірне: оскільки Джон зберіг контрольні пакети акцій у кожній з цих нових фірм (серед яких були майбутні гіганти Exxon, Mobil та Chevron), сукупна вартість його активів після поділу зросла вдвічі. Цей «програш» у суді зробив його ще багатшим.
Саме тоді його особистий капітал почав стрімко зростати, зробивши його першим доларовим мільярдером.
При цьому він не став марнотратником. Він купував нерухомість, мав особистий майданчик для гольфу, але ніколи не хизувався багатством. Дотримуючись порад матері та своїх релігійних переконань, він з перших заробітків віддавав 10% доходу на благодійність. З роками ці суми перетворилися на астрономічні. Рокфеллер фактично створив систему сучасної стратегічної філантропії, заснувавши Чиказький університет та Інститут медичних досліджень. За життя він пожертвував понад 540 мільйонів доларів.
Джон Рокфеллер досяг усього, про що мріяв. Він прожив довге життя і помер у віці дев'яноста семи років, залишивши не лише величезний капітал, а й спадщину, яка назавжди змінила світ бізнесу та благодійності.
