Майже завжди у колективі є Щур. Якщо Щура немає, значить, його або вже звільнили, або ще не взяли на роботу.
Існування Щура в колективі підпорядковане важливому правилу: Щур має бути один. Два Щури поруч не працюють — один підсиджує іншого, витісняє чи робить ще щось, але в результаті залишається хтось один. Якщо два Щури мирно співіснують в одному кабінеті, одній структурі чи на одному поверсі, то це вже не Щури — це Змії. Колектив, що складається з кількох Зміїв, — дуже міцний, дружній і називається "тераріум" однодумців.
Щури в колективі виконують дуже важливу функцію: вони об'єднують тих, хто їх ненавидить. Згуртування колективу відбувається досить швидко, якщо є той, проти кого можна дружити. Є кому протистояти.
Якщо Щур працює на рядових посадах — він безпечний. Іноді смішний, але серйозної шкоди завдати не може. Ну, там чутки, плітки, дрібні пакості — не більше.
Якщо ж Щур — начальник, тоді колектив можна лише обійняти й заплакати. Що часто й відбувається.
Як розпізнати Щура? Досить просто. Найчастіше він дуже милий, відкритий, усміхається, хвалить і навіть надто нахвалює. Але варто вам відвернутись — і він уже комусь розповідає, який ви поганий працівник, суцільні косяки, та й як людина — нікудишня. І навіть якщо у вас у спині стирчатиме ніж, який Щур всадив по самісіньке руків'я, і ви обернетесь, він усміхнеться й скаже: «Ой, у вас тут... ножик! Але це не я!».
Одного разу після університету я влаштувалась на нову роботу. Колектив був невеликий, досить дружній, творчий. Керівники — хлопці, підлеглі — дівчата. Швидко знайшла спільну мову з усіма — і з дівчатами, і з хлопцями. Спілкувались тепло — тут посміялись, тут сходили разом на обід, тут побалакали в курилці.
І ось буквально через місяць моєї роботи одна з дівчат — найвеселіша й найпривітніша — покликала мене в курилку. І там, ефектно випускаючи дим із красивого ротика, сказала: «Словом, ситуація в нас у колективі така. Маша живе з Пашею, Коля з Олею, а ось Сергій — мій. Візьми до уваги. Інформую тебе, щоб ти не потрапила в незручну ситуацію».
Я була молода, наївна. Розплющила очі, дивуючись, як можуть бути в стосунках люди, які на роботі спілкувалися абсолютно дружньо й рівно між собою. Деякі з них були одружені/заміжні поза колективом. І після цієї інформації я почала помічати погляди, натяки чи напівнатяки, які раніше нізащо б не розпізнала. Та навіщо мені була ця інформація?!?! Вона сильно ускладнила моє перебування серед цих людей. Тепер я розумію, що найбільш незручна ситуація на тій роботі сталася саме тоді, коли, отруювана тютюновим димом, я дізналася про всі таємниці колективу.
І це ще одна риса Щура — він думає, що тут знає все про всіх. І все розуміє! І кожному трохи може вливати своє "розуміння" у вуха, керуючись нібито виключно благими намірами. Якщо паралельно вдасться посварити людей або зіштовхнути їхні інтереси — це ідеальний сценарій для Щура. Тоді він щасливий.
Попри все це у Щура завжди ідеальна репутація, точніше, образ. Так здається самій цій людині. Усі кривдники, а я ось тут стою в білому. Мені завжди було цікаво: чи справді вони так думають, чи прекрасно все розуміють про себе?
У колективі, де я працюю зараз, немає Щура. Дивно, але це так. Чи то вже був, чи то ще буде :) Це дуже комфортно, але незрозуміло, у чому підступ :))
