Досить згадати "Любов, схожу на сон", "Мадонну", "Я люблю тебе до сліз", "Ти мене любиш", "Шарманку"... Ці хіти композитора і заспівають його друзі-співаки на ювілейному творчому вечорі "раз У житті буває 60".Поговорили з Ігорем Яковичем про "Нову хвилю", стосунки з дітьми і ситуацію в шоу-бізнесі.
- Ігор Якович, як відсвяткували ювілей?
- Багато хто не люблять відзначати дні народження. Але у мене сім'я велика - не можу не святкувати. В минулому році я все-таки втік - встиг у ніч полетіти з Юрмали, щоб посидіти у вузькому колі. В цьому році відкрутитися не вийшло, тому що кругла дата, 60 років. Була можливість відзначити ювілей, як в минулі роки, в Юрмалі, але я знову побачив купу незнайомих людей. Тому я домовився з будівлею латиської опери, де ми і погуляли. Найцікавіше для мене - виступ на моєму ювілеї Тома Джонса. Це для нас із Сашком Сєровим фігура, якою ми захоплювалися в юності.
Саша Крута: - Це той старенький мужик?
Ігор Крутой: - Ну який же він старий?
Саша Крута: - А я думала, що це твій друг!
Ігор Крутой: - Так, ми спілкувалися, але це не мій друг, на жаль. І не задавай мені питання, тому що все записують на диктофон.
- Вас мама теж сварить?
- Більше переживає, щоб поспав, поїв. Мені подобається в ній, що вона не типова пенсіонерка, а активна людина, у якої своє життя, друзі. Мамі було трохи за сорок, коли помер батько. Ми з сестрою їй говорили, мовляв, ти ще можеш влаштувати своє особисте життя. Але мама нас не послухала.
- Вам 60 років, а ви чудово виглядаєте, схудли. Спортзал, дієта?
- Спасибі! Я намагаюся займатися спортом. Ну і, звичайно, якщо на ніч вдається закрити рот, то це теж непогано.
- Нам здається, що дітей у вас не троє, а більше, тому доводиться бути і артистам навіть не батьком, а рідною матір'ю.
-Ну, немає. Хоча це непростий народ, люди зі своїми слабкостями, болями, амбіціями, образами. Конфлікти у нас недовгі, тому що одна сцена.
- Як ви думаєте, чому літні артисти не купують нові пісні, а роз'їжджають зі старим багажем?
- Елтона Джона на концертах теж просять співати старі пісні. Ці люди зібрали золоту колекцію хітів, за рахунок якої і досі живуть. Вони зараз не затребувані на радіо, на музичних каналах, зате успішно гастролюють в ранзі ветеранів руху. Вони вже зайняли своє місце до кінця біографії і з великим трудом віддають свою територію.
- Напевно ж вам надходять пропозиції: благаю, напишіть пісню! За яким принципом ви погоджуєтесь?
- У тих, хто просить мої пісні, складається враження, що, як тільки вони їх виконуватимуть, у них відразу ж буде доля Ірини Аллегрової або Олександра Сєрова. А це не так. Кожен має прожити своє творче життя, не тільки музичну, а й представляти щось з себе. Зараз у людей складається відчуття, що артиста можна взяти за вухо і змусити заспівати у себе на кухні.
- Може, відчуття доступності артистів склалося через корпоративів?
- Тут швидше преса, у якій колишнього пієтету перед артистом немає.
- Залишиться "Нова хвиля" в Юрмалі?
- Мені цього хочеться. Ми в Юрмалі проводимо конкурс 13 років - тут у нас намолене місце, гарний зал, інтелігентна публіка... Але я розумію, що якщо на догоду якимось особистим амбіціям міністр закордонних справ Латвії знову дозволить собі заборони щодо конкурсу і артистів, то, боюся, у нас немає вибору. Ми не зможемо, швидше за все, тут бути.
