В Римі була вперше надрукована казка Карло Коллоді «Піноккіо»

Ось такого Піноккіо придумав американський мультиплікатор Уолт Дісней В маленькому італійському містечку Коллоді, на честь якого дитячий письменник Карло Лоренціні взяв собі псевдонім, варто рідкісна статуя — пам'ятник літературному герою, дерев'яного хлопчика Піноккіо (італ. Pinocchio). На пам'ятнику викарбувано напис: «Безсмертному Піноккіо – вдячні читачі віком від чотирьох до сімдесяти років». Писати свою знамениту казку Коллоді почав в 1880 році. Повість «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» (італ. Le avventure di Pinocchio. Storia d'un burattino) вперше була опублікована в Римі у вигляді роману-фейлетону на сторінках «Газети для дітей» 7 липня 1881 року, а через два роки вийшла окремим виданням. «Піноккіо» — одна з найбільш смішних і зворушливих книг світової літератури. Дерев'яного довгоносого хлопчиська, нестерпного, доброго, дотепного, дурний як пробка, упертий як осел, плаксивого і сміхотливого, егоїстичного і великодушного, знають у всіх країнах. Казка Карло Коллоді переведена на 87 мов світу. У Росії вона вперше була опублікована у 1906 році видавництвом М. О. Вольфа, причому було зазначено, що переклад зроблений з 480-го італійського видання! Российский письменник Олексій Толстой в 1936 году запропонував свою версію казки, назвав її «Золотой ключик, або Пригоди Буратино». В його переказі книга зазнала серйозної трансформації. Змінився образ головного героя, з'явилися нові персонажі. Буратіно відразу ж сподобався радянським читачам і незабаром став одним із символів національної культури. Він став героєм багатьох продовжень казки, фільмів, вистав, а також крилатих виразів, фразеологізмів і анекдотів. І навіть... популярною маркою радянського лимонаду.