Ігор, які головні висновки ви зробили після стількох років роботи суддею Х-фактора?
– Перший – пісенні таланти в нашій країні не переведуться ніколи.
Другий – людям краще говорити “ні“, ніж “так“, це їх стимулює рости і розвиватися. Яскравий приклад – Аїда Ніколайчук (переможниця третього сезону шоу, яка у другому сезоні вибула майже на старті. – Авт.).
Третій – якщо ти хочеш бути членом журі вокального шоу протягом багатьох років, ти просто зобов'язаний слухати та розуміти сучасну музику, а не жити піснями своєї молодості.
Які вчинки, емоції або дії, які ви допускали в перших сезонах, ви не допустите зараз?
– Боюся, що тут нічого не змінилося: я, як і раніше, можу бути занадто емоційним або ж досить суб'єктивним по відношенню до того чи іншого учасника. Але я б порівняв свої емоції за столом журі з поведінкою футбольного вболівальника, який з роками не змінюється і щиро переживає за свою команду, сидячи на трибуні. А як же інакше? Якщо ти перестанеш бути вболівальником, то перетворишся в сухого спостерігача. Сподіваюся, цього зі мною не станеться ніколи.
Напевно деякі учасники шоу заради того, щоб пройти далі, намагалися вас підкупити. Які найбільш незвичайні “хабарі“ вони пропонували?
– Максимум, що дозволяли собі конкурсанти по відношенню до мене, це подарувати малюнок, зроблений своїми руками, або попросити спільне селфі. Суддівський стіл Х-фактора – це останнє місце, де потрібно боротися з корупцією (сміється).
