Весілля 85-річного Івана Краско і його 24-річної студентки Наталії Шевель обговорюють вже місяць. Але якщо бурхливе життя народного артиста перед нами як на долоні, то про Наталю відомо небагато: народилася в Криму, поїхала в Пітер вчитися, закінчила Петербурзький інститут гуманітарної освіти, але поки не працює. Загалом-то все. А так хочеться дізнатися більше. Хотіли розпитати маму, яка самотужки виховувала Наташу, але та ні на весілля, ні пізніше привітати дочку не приїхала. Гостям пояснили: мовляв, у неї в Севастополі дім, господарство, залишити не можна. Журналісти вирішили самі відвідати тещу Івана Краско. Але виявилося, що мама у Наталі не одна, а їх дві... Біологічна та приємна. Але якщо перша вже з'являлась на ток-шоу, то про другу невідомо рівним рахунком нічого.
ОГОРОЖА НА ДАХУ
Околиця Севастополя, один до одного притулилися старі хатинки, зграї собак не дають проходу. Але будинок, що нам потрібен, - Світлани Гугучкиної, адміністратора мами Наталі, - не з таких. Добротний, двоповерховий. Паркан не новий, зате міцний і не менше 2,5 метра у висоту. Дзвонимо.
- Хто там?
- Світлана, доброго дня, ми журналісти.
- Ви не журналісти, а бурлаки без посвідчень. - Голос миттєво прийняв агресивний тон. - А ваше місце - на нарах!
Колись Світлану знали як жінку товариською і приємну. У 92-му вона разом з чоловіком удочерила Наташу, але чоловік невдовзі загинув, і вона виховувала дівчинку одна.
- Наташка - шибайголова була: з пацанами лазила через паркани, рвала у сусідів виноград, - кажуть мешканці сусідніх будинків. - Але ніхто на неї не злився: у неї був відкритий характер і дитяча прямота. Тільки ближче до старших класів немов іншою людиною стала.
- Вона опинилася наче в шкаралупі, відокремлено від усіх існувала, - згадує завуч 91-ї школи Севастополя Алла Попова. - Ні, Наташа багато чим цікавилася, писала вірші, статті для шкільної газети. Але навколо неї наче виріс паркан.
- Так перехідний вік, напевно? - запитуємо. - Може, нерозділене кохання?
- Та ні. Відчувалося, що з будинку вона приносить в душі якийсь тягар, він тисне на неї і заважає бути колишньою. Але питати про це у мами приводу не було, по навчанню до дівчинки претензій ніяких.
Паркан біля Гугучкиних і правда виріс, та не один.
- Коли Наташа була в дев'ятому класі, Світлана дуже різко змінилася. Раптом вирішила, що від нашого двору до неї "йде темна енергія", а ночами я топаю на її даху, заважають спати, - згадує сусід Петро Михайлович. - І, щоб мене туди не пускати, вона на даху поставила парканчик. Уявляєте?! А між нашими дворами отгрохала цілу "китайську стіну" з шиферу та металевих листів. Ми від вулиці так не відгороджуємося, як Світлана від сусідів! Якось був в Німеччині, купив там Наташі в подарунок пару суконь. Просто по-сусідськи. Так мати її з криками "Подавись своїми подачками" кинула мені в обличчя...
Загалом, жінка стала жити самітницею. До людей звертався лише за необхідності, щоб підробити. Мила підлоги, збирала на продаж гриби.
- Мою матір за версту обходила: у неї був горб, і Світлана вважала її відьмою, - продовжує Петро Михайлович. - Нас з дружиною кликала бісами. Наташка в цей час стала до нас частіше заходити - видно було, що вдома їй тяжко. І ледь закінчила школу - вискочила заміж за якогось хлопця з Пітера, який в наші краї заїжджав, поїхала з ним в північну столицю.
Мені запам'яталося, як одного разу Наташа приїхала погостювати, зайшла до нас і каже: "Дядя Петя, ви знаєте, я така щаслива, що поїхала звідси". Світлана до того часу чуділа вже щосили. А нещодавно чув від неї, що вона ще й ходить в якусь церкву.
МОГЛА ПОТРАПИТИ В СЕКТУ
Православний храм Вознесіння Господнього якраз недалеко від будинку Світлани.
- Я всіх парафіян знаю. Але не пам'ятаю, щоб Світлана у нас була, - каже настоятель отець Борис Кравець. - А судячи з того, що говорять сусіди, можу припустити, що вона потрапила під вплив однієї з сект, які повільно руйнують психіку і поневолюють людини. Таких у Севастополі зараз штук п'ять. Адептів змушують обрубати всі контакти, відгороджуватися від світу. Тому що всі, хто не з ними, - ті "на службі у диявола"... Щоб психологічно придушити адептів, їм забороняють переливати кров, пити молоко, чистити зуби, навіть користуватися електрикою...
Схоже, і у Світлани теж є такий пунктик.
- Якось я запропонував провести її додому газ. Безкоштовно, - розповідає Петро Михайлович. - Мовляв, розумію, що ти без чоловіка, грошей небагато. Як вона тоді кричала! Знову щось про подачки і бісовщину. В загальному, так і топить досі вугіллям - одна на всю вулицю. Не дивно, що Наташа рано вирвалася. Правда, приїжджає до мами - регулярно, десь раз на рік. На кілька днів.
ДОСЛІВНО
Наталя КРАСКО: Вона гарна, але шлюб не схвалила мій
Ми додзвонилися і до самої молодої дружини. І, що б не казали сусіди, сама Наташа про адміністратора маму висловлюється з великою теплотою:
- Вона у мене чудова. У мене не було няньки. Батька теж. Мама мене одна ростила. І вкладала стільки всього! В які походи ми ходили. І на двох музичних інструментах я граю, і здібності до мов... Це все мама мені вклала. І пам'ять мені розвивала, і гри у нас інтелектуальні були. Вона дуже розумна людина.
Єдине, що мій шлюб з Іваном Івановичем вона не схвалила. Мама все ж з іншого покоління. Але днями дзвонила, і я вже відчуваю - відтанула. Я її відразу попередила: "Мама, ти мене будеш любити, якщо я тобі дещо відкрию?" Вона: "Ти що, з наркоманом зустрічаєшся?" - "Гірше". - "З п'яницею? Злодієм? Убивцею?" - "Гірше. Це 85-річний чоловік". - "Справді гірше". Але нічого. Їй потрібен час. Вона молодчинка. Мамі все одно - народний артист, не народний. Їй головне, щоб все було по честі. Вона все життя за мене переживала. Пам'ятаю ці "комендантські години", коли всі на дискотеках, а я вдома, в десять годин, скільки б мені років не було. Цим літом в Крим приїжджала - в десять повинна бути вдома! Така в мене мама.
- Кажуть, вона стала одиначкою, тому ви і втекли.
- Тут мені вам сказати нема чого...
А В ЦЕЙ ЧАС
Біологічна мати Наталі: Перш за все вона повинна була отримати моє благословення
Марина Журавльова бомжує в Джанкої і просить у дочки вибачення за те, що кинула її 22 роки тому.
Раніше біля церкви в центрі Джанкоя 51-річна Марина Журавльова тільки жебракувала, а тепер заходить всередину і ставить свічки. За те, щоб зняти давній гріх з душі.
- Що я могла тоді зробити? - зітхає Марина. - Житла не було, двоє дітей, вагітна Наташею, чоловіка немає. Здала двох в інтернат, вирішила третю сама виховати. Два роки доглядала її в бараку. Але потім хтось зібрав папери, що я п'яниця і бомжиха, і відібрали дівчинку. А потім і мене з хати вигнали. Я навіть не знала, що Наташу хтось удочерив.
Сьогодні Марина живе з іншими жебраками в напівзруйнованій хатині на околиці міста. Після ток-шоу на одному з центральних каналів, в якому вона на всю країну на колінах просила Наташу пробачити її, життя Журавльової змінилася. Перехожі на вулицях вітаються, а на ринку безкоштовно дають овочі і хліб. Але сьогодні для неї їжа - не головне, тим більше що голодувати їй не звикати. Спить Марина на брудному ганчір'ї, але взяту в церкві Біблію зберігає загорнутою в чисту хустку. З нею і пов'язує своє майбутнє відродження.
- Спочатку потрібно отримати документи, - ділиться Марина своїм планом. - Кину пити, піду житло вибивати, вистачить, набомжевалась. А там, дивись, і дочці на очі не соромно буде здатися. До речі, там, в телестудії, вона мене пробачила. Хоча і називала мене не мама, а "ця жінка". Але тепер і у мене на неї є образа. Перед тим як вийти заміж, вона повинна була попросити дозволу на шлюб. Отримати батьківське благословення...
